Головна » Файли » ПЕРЕКАЗИ

Чи допустиме убивство ім’ям держави
14.05.2014, 05:21
загрузка...

Це слово бояться навіть вимовити ті, хто має тяжко хворих родичів або друзів. Укладачі словників уперто не впускають це слово до своїх томів. Проте найближчим часом воно цілком може з’явитися в законах європейських держав. І в наших законах також.

Це слово – евтаназія. У перекладі з грецької – "легка смерть”. Вперше як науковий термін слово запровадили в ХVІІ столітті. Тоді воно означало "умертвління кого-небудь із жалю”. Сьогодні за цим словом стоїть допомога лікаря хворому у здійсненні самогубства із застосуванням сильнодіючих медичних препаратів.

Кожен, хто народився, має право на життя. А на смерть? Не природню, а передчасну, добровільний відхід із життя? У лікарні чи вдома, із висококваліфікованою допомогою медицини, попередньо підписавши відповідні документи й тепло попрощавшись із родиною?

Звісно, йдеться про умертвління приречених, смертельно хворих, тих, кому медицина допомогти сьогодні не спроможна. Про тих, хто чекає на невмолимий кінець, а приходить він у неймовірних муках, і навіть наркотичні речовини не тамують болю. Такий хворий, буває, страждає не тижні - місяці, що стають суцільним пеклом і для нього, і для рідних. Випивши до дна свою гірку чашу, він помирає, як було це заздалегідь застережено людьми в білих халатах. Тож чи не краще, коли вже немає виходу, урвати даремні тортури? Звісно, здійснивши це із дотриманням визначених відповідним законом вимог...

Які ці вимоги? Евтаназія має бути здійснена лише за умови бажання пацієнта, якщо його болі справді нестерпні, а рятунку бути не може. Рішення повинні схвалити двоє лікарів. Хворий попрощається з близькими, складе заповіт і після відповідної ін’єкції тихо засне. Навіки.

Та невже все так легко й просто? А моральний бік? А етика? Адже це схоже на... передбачене законом убивство. Принаймні противники евтаназії вважають її державним убивством.

Поки сперечаються фахівці - лікарі, психологи, юристи - в Голландії набрав чинності перший у світі закон про евтаназію. Його схвалив парламент. Отже, Голландія – перша в світі країна, яка законодавчо закріпила право тяжко хворої людини на добровільну смерть.

Проти евтаназії категорично виступила християнська церква. Адже евтаназія, як і самогубство, є порушенням Божих заповідей. Людське життя є безцінним, тому боротися за нього треба до останньої миті. Треба жити. І жити, звичайно, за Божими законами. (За В.Чемерисом; 345 сл.)

 

Пояснити лексичне значення слів етика (норми поведінки; сукупність моральних правил), пацієнт (хворий, який лікується у лікаря або в лікарні), препарат (тут: хімічний або фармацевтичний продукт лабораторного чи фабричного виготовлення); розкрити значення фразеологізму випити гірку чашу до дна.

· Дібрати синоніми до слів тортури, тамувати (про біль), фахівець, ін’єкція.

· Скласти план тексту

(орієнтовний:

І. Страхітливе для багатьох слово.

1. Бояться вимовити родичі тяжкохворих.

2. Не включають до словників.

3. Уперше слово з’явилося у ХVІI ст.

ІІ. Що стоїть за словом евтаназія сьогодні.

ІІІ. Чи має людина право на передчасну смерть?

1. Йдеться про умертвління приречених.

2. Чи не краще урвати тортури?

3. Зазначені законом умови смерті.

ІV. Як бути з моральним боком справи?

V. Протест християнської церкви.)

Перебудувати складений план на план стислого переказу (орієнтовний:

І. Значення страхітливого для багатьох слова

ІІ. Чи має право людина на смерть?

1. Тільки для приречених.

2. Бажання полегшити страждання.

3. Умови умертвління передбачені законом.

ІІІ. Треба жити за Божими законами).

· Стисло переказати текст (усно).

Про межі добра і зла 

Добро і зло — одвічні дві сили, що змагаються за владу у світі, але жодна з них не може перемогти, тому світ і існує досі. Але це висока патетика, а у звичайному людському житті все, з одного боку, виглядає значно простішим, а з другого, виявляється значно складнішим. 
Інколи людині дуже важко відчути, де пролягає межа між добром і злом. Наприклад, тепер у світі багато сперечаються про евтаназію — штучне переривання життя людям, які дуже страждають від хвороби. Людей, які з милосердя вчиняють це, засуджують за законом. Але чи є евтаназія злом? До цього різні люди ставляться по-різному. Одні вважають, що не можна змушувати страждати хвору людину, якщо у неї вже немає сил жити. Інші ж стверджують, що вирішувати долю людини не може інша людина, це справа долі, Бога, але ні в якому разі не людська. І в одних, і в інших є слушні докази їхньої правоти. І можна погодитися з цими доказами, однак у кожному конкретному випадку треба вибирати конкретне рішення, і, можливо, в різних випадках варто вчиняти по-різному. 
Або згадаємо ще одну сучасну проблему: клонування живих істот. З одного боку, це доказ великих кроків науки вперед і можливість для людини перебороти смерть і старіння, розширити межі свого існування. З другого боку, чи має право людина брати на себе функції Бога, чи не принесе клонування стільки нещастя людству, як і деякі інші досягнення науки? Це питання теж залишається ще досі відкритим, і ми не можемо дати остаточну оцінку того, чи є клонування злом, чи добром? 
Та якщо не розглядати такі складні питання, а просто подумати над своїм власним, не таким вже й довгим життям, то теж можна згадати випадки, коли важко провести межу між добром і злом. І хоч здається, що це просто дрібнички, виявляється, що саме такі дрібнички інколи стають цеглинами, з яких ми будуємо наше життя. 
Ось ти даєш у черговий раз списати домашнє завдання своєму другові. Здається, що робиш йому добро, рятуючи від поганої оцінки. Але уяви, що колись у житті йому доведеться потрапити в ситуацію, де потрібні будуть саме ці знання, яких він зараз не отримав. Та й взагалі, чи не допомагаєш ти своїму другові ставати безвідповідальною і несамостійною людиною? То де ж пролягає межа між добром і злом? Виявляється, що навіть в кожній дрібниці варто шукати цю межу, варто прагнути добра, продумувати кожен свій крок. 
Кожен з нас знає, що в житті завжди треба говорити правду, і ми погоджуємося з цим і розуміємо сенс цієї вимоги. Однак чи варто говорити подрузі, що в цій сукні вона не дуже добре виглядає? А чи варто заявити комусь, що його ніхто не любить і не поважає, хай навіть це буде правда? Ми часто замислюємося над такими питаннями, бо правда буває дуже жорстокою і може знищити людину. І бувають такі ситуації, коли невідомо, принесе правда добро чи зло. 
Але людина завжди прагне бути доброю, тому що прагне залишатися людиною. І як би складно нам не було триматися добра, ми повинні це робити, тому що, як говорила Ліна Костенко: 

Життя іде і все без коректур, 
і час летить, не стишує галопу... 
...Єдиний, хто не втомлюється — час. 
А ми живі, нам треба поспішати. 

Для людини головне — бути чесною із самою собою, чесною із близькими людьми, не чинити навмисного зла і намагатися необережними вчинками не завдати зла ненавмисного: 

Людині бійся душу ошукать, 
бо в цьому схибиш — то уже навіки. 

І нехай для кожного з нас, як кажуть, правда своя, однак людство і суспільство сформувало вічні цінності, яких треба дотримуватися. Ці ж заповіді записані у священній книзі людства — Біблії: не убий, не кради, возлюби свого ближнього. 
Людина завжди стоїть у своєму житті перед вибором, у кожну хвилину свого життя. І від її вибору залежить цінність її людської особистості. Тому й чинити вибір слід не'з чиєїсь волі, а свідомо, вдумливо, за своїм власним бажанням. Як говорила колись та ж Ліна Костенко, світ ділиться на чуму (я розумію це як світове зло) і її жертв. І людина мусить зробити чесний вибір: не стати на бік чуми. Тому давайте не будемо робити вигляд, що у світі найважливіші рішення приймуть і без нас, що «ваша хата скраю». Ми не просто коліщатка й гвинтики світової машини, ми люди, особистості, ми повинні будувати своє життя і життя навколо нас, повинні чинити добро.

Категорія: ПЕРЕКАЗИ | Додав: | Теги: про евтаназію, в ім'я держави, евтаназія, Чи допустиме убивство, ім’ям держави, Чи допустиме вбивство
Переглядів: 2997 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 3.3/3
Всього коментарів: 0
avatar