Ми знаємо казочку про те, що лисиця впіймала півня і поне­ сла кудись світ за очі, щоб поласувати курятиною. Насилу півень обманув лисицю...

А тут я натрапив зовсім на інше... Повів мене знайомий лісник показати своє лисеня. Кинулося до свого господаря, скавчить стиха, лащиться.

За нами вбігло рябеньке кошенятко і вже величенький півень.

Лісник сказав, що лисеня, півник і кошеня — нерозлучні друзі. І дійсно. Лисеня лягло біля своєї будки. Кошеня притулилося до нього, а півень сів з другого боку.

Лісник розповів, що коли довго немає півня чи кошеняти, лисеня сумно скавчить, неначе кличе їх. А тільки заявляться, ве­ селішим стає, спокійно собі лежить. А півень йому ще й наспі­вує. А кошеня й ночує з ним: притулиться близенько і муркотить собі...

Таку дивовижну дружбу спостерігав я. (125 сл.) (За О. Копиленком)