Головна » Файли » ПЕРЕКАЗИ

Є поети для епох. Ліна Костенко
13.05.2014, 14:31
загрузка...

Текст 1. Ліна Костенко

Українська поетеса Ліна Костенко народилася 19 березня 1930 року в містечку Ржищеві на Київщині в учительській сім'ї. У Києві закінчила середню школу, потім навчалася в Київському педагогічному інституті. У 1956 році закінчила Московський літературний інститут. У літературу Ліна Костенко приходить у післякультівську добу на хвилі «хрущовської відлиги» разом із поетами-шістдесятниками.

Поетеса належить до покоління, яке прийнято називати «дітьми війни». Тому її серце сповнене бентежними проблемами війни і миру, через які зринають спогади про воєнне лихоліття («Мій перший вірш написаний в окопі»), жорстоке й болюче відлуння війни стукотить у скронях нашого сьогодення («Пастораль XX століття»).

Поетеса продовжує розвивати традиційні для української літератури інтернаціональні мотиви, крізь які проглядається й любов до рідної землі та її культури. Зокрема, у поезії «Ца-вет танем!», присвяченій відомій вірменській письменниці Сільвії Капутикян, авторка, використовуючи в традиціях Павла Тичини образ вітру, що допомагає викарбувати в поетичних рядках трагічний і тривожний час в історії народу Вірменії, висловлює свій біль і захоплення від його боротьби за звільнення з-під турецького іга. Щоб зберегти свою національну культуру й мову, вірменки сіяли літери в пісках пустелі. Политі слізьми, букви прийнялись.

Тематичні обрії поезій Ліни Костенко досить широкі, багата їхня жанрова палітра. На оригінальне поетичне слово письменниця робить заявку в творах, у яких порушує морально-етичні проблеми, складає поетичну хвалу жінці й коханню. Авторка намагається відтворити душевні емоції та почуття, настрій своїх героїв, використовуючи для цього такі ліричні жанри, як монолог, діалог, етюд, звертання тощо. Для прикладу назвемо ліричні твори «Жінки родили, як Родени», «Марфо, дівчинко, що з тобою?», «Розкажу тобі думку таємну», «Я дуже тяжко Вами відболіла». На читача вони справляють неповторне враження передусім своєю метафоричністю, образністю й емоційністю.

Як справжній поет-громадянин, Ліна Костенко не байдужа до проблем нашого тривожного сьогодення. Торкаючись головного, письменниця створює поліфонічний характер нашого часу, наповнюючи свої твори високим гуманістичним пафосом, гострим відчуттям і філософським осмисленням доби. У широкому колі тем і мотивів лірики Ліни Костенко на особливу увагу заслуговують повні трагізму й тривоги питання екології, коли Чорнобильська трагедія без перебільшення стала увертюрою апокаліпсису, а «Звізда-Полин, що впала в наші ріки», - трагічним знаменням кінця XX століття.

Від пекучих і тривожних роздумів над проблемами сьогодення Ліна Костенко нерідко переходить до історичної тематики. «Ікси історії» - так називається розділ збірки «Неповторність», що об'єднує твори з історичного минулого, в основу яких покладено легенди й реальні факти з життя наших предків. У них історизм і осмислення теми набувають конкретно-образних форм і достовірних образів, свідчать про художню різножанровість поетичного письма Ліни Костенко.

Заземляючись у рідний ґрунт, використовуючи історичний досвід рідного народу, письменниця проводить ідею невмирущості духовних цінностей українців, що надає її поетичним творам актуального звучання нині, у час національного й культурного відродження України. Тому, перефразовуючи відомі слова Олександра Довженка, можна сказати: Ліна Костенко - дочка свого часу і повністю належить сучасникам.

Текст 2. Поети для епох

текст

Докладної біографії Ліни Костенко не написано. Розповідати про себе не любить. І справді – її життєпис в її слові. А слово це – невід’ємна частина історії України, її культури, її персоналітету. Уже понад півстоліття де слово відлунювало в серцях тисяч читачів. Його чекали. По ньому звіряли люд­ську гідність. У ньому знаходили відгук своїх тривог і покрі­плення своїй вірі в Україну та своїми надіями на її краще буття. І навіть коли воно мовчало, то було промовисте мов­чання.

Моє покоління знало й любило багатьох поетів. Знає й лю­бить. Однак Ліна Костенко – це той «білий голос висоти», який і в цьому многозвучному оркестрі чутний особливо – ось уже шостий десяток літ.

Перші вірші Ліна Костенко надрукувала 1946 року. Пое­тичні збірки «Проміння Землі», «Вітрила», «Мандрівки сер­ця» засвідчили прихід в українську літературу сильної твор­чої особистості. Органічна відстороненість від імпульсів суєтної «злободенності», а натомість чутливе сприйняття й переживання великих моральних і громадянських проблем і запитів доби, природність і чистота ліричного світу, культура письма, незалежність голосу й виразно вгадувана вже масш­табність творчої особистості – усе це зразу ж привернуло ува­гу читачів, спраглих слова чесного і яскравого.

Оскільки Ліна Костенко дедалі виразніше утверджувалася в незалежній творчій і громадянській позиції, то її поезія стає предметом особливих зацікавлень політичної цензури. Незва­жаючи на схвальні й захоплені відгуки найавторитетніших майстрів слова, її твори дедалі рідше з’являються друком, а потім настає багаторічна негласна, але жорстока заборона. Збірки «Зоряний інтеграл» і «Княжа гора» були зняті з вироб­ництва, історичний роман у віршах «Маруся Чурай» – затри­маний на багато років. Наступна книжка «Над берегами ві­чної ріки» з’явилася тільки 1977-го: через шістнадцять років.

Назви поетичних збірок у Ліни Костенко ніколи не є ви­падково обраними. Вони – точні метафори-девізи, етичний та емоційний ключ до розмаїття тем і мотивів.

Увесь свій внутрішній досвід, набутий за оті кільканадцять років зовнішньої «заблокованості», Ліна Костенко написала у книжці «Неповторність» у 1980 році. У поезіях збірки – непо­вторність і безмежність особистості, яка твориться й твориться, триває й триває, утверджуючи себе в духовному розростанні.

Уже будучи авторкою книжок, що здобули їй загальне ви­знання й славу, Ліна Костенко опублікувала історичний ро­ман у віршах «Маруся Чурай». Він став однією із коштовні­ших перлин усієї української поезії. Вихід друком «Марусі Чурай» був незабутньою подією в житті української інтелі­генції, святом для українського читача, сенсацією для закор­донних українців.

Узагальнений образ національної історичної поразки, зо­бражений в наступному історичному романі «Берестечко», проектований і на минулі, і на майбутні часи, з осягненням її причин, наслідків, уроків.

І все це, і все мовлене в книжках, – це Ліна Костенко. Нам дано збагнути її тільки в її Слові. Мабуть, так і слід розуміти  оте мовлене нею: «Я тільки у слові жила».

Тож «Велика книга нашого народу» писалася й пишеться. Золоті сторінки в неї вписала Ліна Костенко. Учімося читати цю книгу – вона додаватиме нам сил.

(453 слова)
За І. Дзюбою

переказ

Докладної біографії Ліни Костенко немає. Розповідати про себе вона не любить. Її життєпис — в її слові, невід’ємній частині історії та культури України. Уже понад півстоліття слово Ліни Костенко відлунює в серцях тисяч читачів. Її слова чекали, по ньому звіряли людську гідність, у ньому знаходили відгук своїх тривог і віру в Україну та надію на її краще буття. І навіть мовчання його було промовистим.

Моє покоління знало й любило багатьох поетів. Але Ліна Костенко — це той голос, який і в цьому оркестрі чутний особливо ось уже шостий десяток літ.

Перші свої вірші Ліна Костенко надрукувала 1946 року. Поетичні збірки «Проміння Землі», «Вітрила», «Мандрівки серця» засвідчили прихід в українську літературу сильної творчої особистості. Відстороненість від суєтної «злободенності», але чутливе сприйняття й переживання моральних і громадянських проблем і запитів доби, природність і чистота ліричного світу, культура мови, незалежність голосу і масштабність творчої особистості зразу ж привернули увагу читачів, що прагнули слова чесного і яскравого.

Ліна Костенко дедалі виразніше займала незалежну творчу й громадянську позиції, тому її поезія стає предметом особливих зацікавлень політичної цензури. Незважаючи на захоплені відгуки найавторитетніших майстрів слова, її твори рідше з’являються друком, а потім настає багаторічна негласна заборона. Друк збірок «Зоряний інтеграл» і «Княжа гора» був припинений, історичний роман у віршах «Маруся Чурай» — затриманий на багато років.

Наступна книжка «Над берегами вічної ріки» з’явилася тільки через шістнадцять років — 1977 року.

Назви поетичних збірок Ліни Костенко ніколи не є випадковими. Це точні метафори‑девізи, етичний та емоційний ключ до розмаїття тем і мотивів. Увесь свій внутрішній досвід, набутий за роки зовнішньої «заблокованості», Ліна Костенко відтворила у збірці «Неповторність» 1980 року. У цих поезіях — неповторність і безмежність особистості, яка розвивається й триває, утверджує себе в духовному зростанні.

Історичний роман у віршах «Маруся Чурай» Ліна Костенко опублікувала, уже будучи авторкою книжок, що здобули їй загальне визнання й славу. Твір став однією із коштовніших перлин української поезії. Вихід друком «Марусі Чурай» був незабутньою подією в житті української інтелігенції, святом для українського читача, сенсацією для закордонних українців.

У наступному історичному романі «Берестечко» зображений узагальнений образ національної історичної поразки, спроектований на часи минулі та майбутні, з осягненням її причин, наслідків і уроків.

І все мовлене в книжках — це Ліна Костенко. Ми можемо збагнути її тільки в її слові, так розуміючи її «Я тільки у слові жила».

«Велика книга нашого народу» писалася й пишеться досі. Золоті сторінки вписала в неї Ліна Костенко. Уміння читати цю книгу додаватиме нам сил.

Текст 3. Ліна Костенко

Письмовий стислий переказ тексту публіцистичного стилю з творчим завданням(висловленням власного ставлення до героїв, їхніх вчинків)

Доля не усміхається рабам.

Доля усміхається людям.

Ліна Костенко

Ліна Костенконе любить слави. Вона її не потребує. Можливо, тому слава вперто прямує слідом. Творчість поетеси зробила її кумиром для багатьох небайдужих до слова й України. Саме тому навіть нечаста поява Ліни Костенко на публіці є подією для всіх, хто її бачить і чує. Її виступи відверті й подеколи болючі, як нинішнє наше життя. Лише вона може так говорити і критикувати. Але навіть ті рідкі болючі виступи дуже потрібні, бо вони є ковтком правди в суспільстві, яке втомилося від лукавства.

Українська поетеса Ліна Костенко народилася 19 березня 1930 року в містечку Ржищеві на Київщині в учительській сім'ї. У Києві закінчила середню школу, потім навчалася в Київському педагогічному інституті, а згодом закінчила Московський літературний інститут.

У літературу Ліна Костенко приходить у післякультівську добу на хвилі «хрущовської відлиги» разом із поетами-шістдесятниками.

Поетеса належить до покоління, яке прийнято називати «дітьми війни», тому її серце сповнене бентежними проблемами війни і миру, через які зринають спогади про воєнне лихоліття («Мій перший вірш написаний в окопі»), жорстоке й болюче відлуння війни стукотить у скронях нашого сьогодення («Пастораль XX століття»).

Поетеса продовжує розвивати традиційні для української літератури інтернаціональні мотиви, крізь які проглядається й любов до рідної землі та її культури. Зокрема, у поезії «Цавет танем!», присвяченій відомій вірменській письменниці Сільвії Капутикян, авторка, використовуючи в традиціях Павла Тичини образ вітру, що допомагає викарбувати в поетичних рядках трагічний і тривожний час в історії народу Вірменії, висловлює свій біль і захоплення від його боротьби за звільнення з-під турецького іга. Щоб зберегти свою національну культуру й мову, вірменки сіяли літери в пісках пустелі. Политі слізьми, букви прийнялись.

Тематичні обрії поезій Ліни Костенко широкі, багата їхня жанрова палітра. На оригінальне поетичне слово письменниця робить заявку в творах, у яких порушує морально-етичні проблеми, складає поетичну хвалу жінці й коханню. Авторка намагається відтворити душевні емоції та почуття, настрій своїх героїв, використовуючи для цього такі ліричні жанри, як монолог, діалог, етюд, звертання тощо. Для прикладу назвемо ліричні твори «Жінки родили, як Родени», «Марфо, дівчинко, що з тобою?», «Розкажу тобі думку таємну», «Я дуже тяжко Вами відболіла». На читача вони справляють неповторне враження передусім своєю метафоричністю, образністю й емоційністю.

Як справжній поет-громадянин, Ліна Костенко не байдужа до проблем нашого тривожного сьогодення. Торкаючись головного, письменниця створює поліфонічний характер нашого часу, наповнюючи свої твори високим гуманістичним пафосом, гострим відчуттям і філософським осмисленням доби. У широкому колі тем і мотивів лірики Ліни Костенко на особливу увагу заслуговують повні трагізму й тривоги питання екології, коли Чорнобильська трагедія без перебільшення стала увертюрою апокаліпсису, а «Звізда-Полин, що впала в наші ріки»– трагічним знаменням кінця XX століття.

Від пекучих і тривожних роздумів над проблемами сьогодення Ліна Костенко нерідко переходить до історичної тематики. «Ікси історії» – так називається розділ збірки «Неповторність», що об'єднує твори з історичного минулого, в основу яких покладено легенди й реальні факти із життя наших предків. У них історизм і осмислення теми набувають конкретно-образних форм і достовірних образів, свідчать про художню різножанровість поетичного письма Ліни Костенко.

Заземляючись у рідний ґрунт, використовуючи історичний досвід рідного народу, письменниця проводить ідею невмирущості духовних цінностей українців, що надає її поетичним творам актуального звучання нині, у час національного й культурного відродження України.

Тому, перефразовуючи відомі слова Олександра Довженка, можна сказати: Ліна Костенко – дочка свого часу й повністю належить сучасникам.

(590 слово) За А.Ткаченком

Словникова робота:

1. З’ясуйте значення слів: кумир (той, хто служить предметом захоплення, поклоніння),поліфонічний (вигляд багатоголосся в музиці, заснований на рівноправ'ї складових фактуру голосів. Їх об'єднання підкоряється законам гармонії, що координує загальне звучання),пафос (натхнення, захопленість), увертюра (1. Оркестрова п’єса, що є вступом до опери, балету, драми, кінофільму тощо. 2. Самостійний оркестровий твір сонатної форми), апокаліпсис(кінець світу, також часто вживають як синонім слово «армагеддон» (остання битва, в якій гине світ).

2. Поясніть орфограми та пунктограми у реченнях: Торкаючись головного, письменниця створює поліфонічний характер нашого часу, наповнюючи свої твори високим гуманістичним пафосом, гострим відчуттям і філософським осмисленням доби. Заземляючись у рідний ґрунт, використовуючи історичний досвід рідного народу, письменниця проводить ідею невмирущості духовних цінностей українців, що надає її поетичним творам актуального звучання нині, у час національного й культурного відродження України.

3. Доберіть до слів синоніми:бентежний(неспокійний, тривожний), гуманізм(людяність, людинолюбство), актуальний (злободенний, сучасний, важливий).

Творче завдання.

Про одну зі своїх героїнь Ліна Костенко сказала: «Вона піснями виспівала душу, вона пісні ці залишила нам... Це – голос наш. Це – пісня. Це – душа». А чи не такою пісенною душею рідного народу є сама поетеса? Доповніть текст роздумами про те, чи ваше серце чує поезію, чи, можливо, вона не для вас. Свою думку аргументуйте.

Орієнтовний складний план

1. Творчість Ліни Костенко - кумир для багатьох небайдужих до слова й України:а) відвертість і болючість її виступів;

б) біографічні відомості поетеси.

2. Л.Костенко належить до покоління «діти війни»:

а) жорстоке й болюче відлуння війни у творах;

б) традиційні для української літератури інтернаціональні мотиви.

3. Багатство тематичних обріїв поезій Ліни Костенко.

а) відтворення душевних емоцій та почуттів, настроїв своїх героїв;

б) використання різних ліричних жанрів;

в) зразки ліричних творів поетеси.

4. Проблеми нашого тривожного сьогодення у творах Ліни Костенко:

а) гуманістичний пафос, гостре відчуття й філософське осмислення доби;

б) перехід до історичної тематики;

в) ідея невмирущості духовних цінностей українців у поезіях.

5. Ліна Костенко – дочка свого часу й повністю належить сучасникам.

Категорія: ПЕРЕКАЗИ | Додав: | Теги: текст про Ліну Костенко, Є поети для епох, переказ, Про Ліну Костенко, Ліна Костенко
Переглядів: 5125 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 2.2/6
Всього коментарів: 0
avatar