У тебе з’явився друг, і біль самотності вже не дошкуляє. Не мучить питання, де радість життя. Довкола тебе пишний квітник. У ньому кожна квітка – слово підтримки, нова подія, роз погоджене після дощику зі сліз обличчя.

Напевне, дружба сьогодні починається зі звичного : «І я теж…», «І зі мною таке бувало…». Слова такі прості і часто вживані, а можуть набувати магічної сили. Не раз вони клали початок найвеличнішим і найблагороднішим взаєминам, які ніколи й нічим не стиралися з пам’яті. Вони свідчили про те, що знайшлася людина, здатна все зрозуміти з півслова. Одне і те саме засмучує друзів, одне і те приваблює. Навіть відмінність між товаришами і та зміцнює їхню єдність. Часто захоплюємося тим достоїнством друга, якого так не вистачає самому.

У справжньої дружби немає хитрого й відведеного вбік погляду, зверхньої посмішки, нещирого слова. Кожен знає, що таке зняти панцир з душі, дати обіцянку й виконати її, безкорисливо допомогти. Чи не дарунок долі ділитися таємницями без відчуття жалю: а чи не викаже? Чи не бовкнув зайвого?

Майже кожну дружбу підтримують література, музика, кінострічки. Їх так важко любити, ні з ким не обговорюючи. Кожен приносить другові свої скарби. Той дав почитати Стівена Кінга, той відкрив рапсодію із репертуару «Куін», а з тим переглянули відомий трилер з участю Демі Мур.

А ще друзів, як правило, єднає спільна справа, бажання прислужитися тому, що важливе лише для них, а й, можливо, людства.

За Ф. Моріаком