Сьогодні в природі відомо понад дві з половиною тисячі мінералів. їх знаходять у надрах Землі й на дні морів, у мі­сячному ґрунті й метеоритах. Кожен мінерал має свою назву: аметист, сердолік, яшма… Назви камінню давали ще древні люди.

Краса, привабливість, рідкість кольорових мінералів у при­роді призводили до того, що вони високого цінувались як прикраси, а дивні й незрозумілі світлові ефекти служили джерелом багатьох народних переказів. Камінь став предме­том поклоніння.

Світ каміння великий.

Гірський кришталь… З древніх трактатів відомо, що гір­ський кришталь – це лід, що ніколи не розтане. Легенда про те, що лід, який довго пролежав в горах і тому став кришта­лем, жила дуже довго. Гірський кришталь не тільки чистий і прозорий, як джерельна вода, але й холодний. Цей камінь за­вжди вважався символом скромності. Гірський кришталь з давніх-давен згадується в художній літературі й фольклорі. Наприклад, у відомій усім казці добра чарівниця нагороджує Попелюшку кришталевими туфельками.

Аметист може бути ніжно-фіолетовим, як тендітна фіалка, а може загорітися пурпурним вогником. За античною міфоло­гією, богиня полювання Діана перетворила в ліловий аметист свою німфу, щоб врятувати її від переслідування.

Сердолік нарікають яскравими епітетами: чарівний, таєм­ничий, магічний, казковий. Древні єгиптяни любили виточу­вати з сердоліку священні амулети й талісмани. Протягом ба­гатьох віків із сердоліку виготовлювали різьблені камені із зображеннями міфічних героїв і богинь, звірів, птахів, різні печатки.

Читати далі...