Головна » Файли » ПЕРЕКАЗИ

Хай живе і благоденствує Україна!
14.12.2020, 22:20
загрузка...

Текст

До незалежності Україна йшла довгим, тяжким і жертовним шляхом, дорого за неї заплатила. У підвалині української державності — століття боротьби наших предків, у якій кристалізувалася ідея самостійності, і символізована насамперед в іменах Шевченка та Франка титанічна робота великих просвітителів, діячів культури й науки, котрі створювали гуманістичний потенціал нації, і сама колективна душа українського народу, яка вперто противилася знеособленню, зберігаючи найцінніші якості своєї самобутності.

Україна розвивалася в нав'язаних їй спотворених суспільно-політичних умовах, і її незнищенна воля до життя виявлялася не завжди в адекватних формах і свідомих актах. Незалежністю завдячуємо не лише тим, хто свідомо присвятив своє життя цій ідеї, а й тим, хто, може й не маючи поняття про неї, об'єктивно працював для України, забезпечуючи безперервність народного буття: вирощував хліб, добував вугілля, зводив житло, створював музику, народжував нові наукові ідеї. А найбільше завдячуємо тим українським матерям, які за всякої лихої години знаходили сили виховувати своїх дітей у добрих звичаях, передавали їм людяність і рідне слово.

Незалежність - заслуга не тільки певних політичних сил та рухів, а всього народу, багатьох його поколінь.

За незалежністю України - і три роки національної революції та драматичної самооборони Української Народної Республіки, і десять років національно-культурного будівництва часів «українізації», і багаторічна активність міжвоєнної еміграції, і всенародне протистояння гітлерівському нашестю, і неймовірно тяжка праця народу в післявоєнній відбудові, а потім у створенні індустріальної потуги сучасної України...

Тож не годиться нам сьогодні вираховувати, хто більше, хто менше поклав на терези української долі, - це зробить історія, якщо буде потрібно.

Здобутки безсумнівні: широке міжнародне визнання, серія політичних і економічних угод із сусідніми і далекими державами, що визначає наше місце у світовому співтоваристві та допомагає політичному й економічному усамостійненню, конструювання структури державності. Нарешті, головний наш здобуток - збереження міжнаціонального спокою в непростих умовах, завдяки чому Україна залишається однією з небагатьох мирних зон не лише в Співдружності Незалежних Держав, а й в усьому нинішньому світі.

Колись не останній з філософів людства сказав, що ідея завжди була зганьблена, коли вона протиставляла себе інтересові. Історія підтвердила це як незаперечний свій закон -якщо йдеться про цілі суспільства. Отже, варто подбати про те, щоб для всіх громадян України вона стала не лише життєвим інтересом, але й ідеєю. Бо інтерес без ідеї нікуди не веде. Що ж до людей, які свідомо присвячують себе справі розбудови України, то серед них дедалі міцнішає переконання, що сьогодні мірилом громадянськості є не патріотична риторика, не войовничість, не вміння щонайгостріше висловитися на адресу політичних противників, а здатність робити конкретні справи або принаймні запропонувати конструктивну думку для розв'язання тієї чи іншої суспільної проблеми.

Ми можемо сперечатися між собою, але повинні забувати всі незгоди й образи, коли треба об'єднатися в дії для України.

Нашим девізом мають стати слова одного з добрих синів України: хай згине моє ім'я, але хай живе і благоденствує Україна.

Переказ

До незалежності Україна йшла довгим, тяжким і жертовним шляхом, дорого за неї заплатила. У підвалинах української державності — століття боротьби наших предків за свободу й самостійність, і титанічна праця великих філософів, просвітителів, діячів культури й науки, символізована зокрема в іменах Шевченка та Франка, і душа всього українського народу, яка вперто противилася знеособленню й робила все для збереження своєї самобутності.

Незалежність виборювали не тільки певні політичні сили. Її завойовував весь народ, багато його поколінь.

На шляху до незалежності — і національна революція та самооборона Української Народної Республіки, і національно‑культурне будівництво часів «українізації», і багаторічні активні дії міжвоєнної еміграції, і протистояння гітлерівському нашестю, і неймовірно тяжка повоєнна відбудова, а потім створення індустріального потенціалу сучасної України…

Тож не нам сьогодні вираховувати, хто більше, а хто менше зробив для української державності,— це справа історії. Треба поважати її здобутки: Україна набула міжнародного визнання; підписано багато політичних й економічних угод з іншими державами, що визначає місце України у світовому співтоваристві; і найголовніше — це збереження міжнаціонального спокою, завдяки чому Україна залишається однією з небагатьох мирних зон в усьому сучасному світі.

Колись давно хтось із філософів сказав, що ідея завжди була зганьблена, коли вона протиставляла себе інтересові. Історія підтвердила це як аксіому — якщо йдеться про цілі суспільства. Отже, було б дуже добре, щоб для всіх своїх громадян Україна стала не лише побутовим інтересом, але й ідеєю. Бо інтерес без ідеї тупиковий.

Що ж до людей, які свідомо присвячують себе справі розбудови України, її державності, то серед них дедалі міцнішає переконання, що важливим чинником цього процесу є не патріотичне красномовство, не войовничість, не політична полеміка, а здатність робити конкретні справи або принаймні запропонувати конструктивну думку для розв’язання якоїсь важливої суспільної проблеми. І що попри суперечки ми повинні забути всі образи та в разі потреби об’єднатися заради України. І гаслом для українців мають стати слова одного з добрих синів України: «Хай згине моє ім’я, але хай живе і благоденствує Україна!».

Категорія: ПЕРЕКАЗИ | Додав:
Переглядів: 35 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar