Головна » Файли » ПЕРЕКАЗИ

Листи щастя
10.12.2020, 00:40
загрузка...

Про досягнення вченого світового масштабу Іллі Мечни-кова, який народився в невеликому селі Іванівці на Харківщині і так багато зробив у своєму житті, добре відомо. У двадцять три роки він був доктором зоології, потім став професором Санкт-Петербурзького університету, завідувачем лабораторії в Парижі. У 1908 році став лауреатом Нобелівської премії з медицини та фізіології «За вивчення імунної системи». Але мало хто знає, що тринадцять років поспіль Ілля Ілліч мешкав у тихому мальовничому селі Попівці Смілянського району Черкаської області. Звідти родом була його друга дружина — Ольга Миколаївна. У шлюбі вони прожили понад сорок років. В історії залишилося чотириста листів Іллі Ілліча, адресованих Ользі Миколаївні.

У своєму життєвому виборі Мечников не помилився. Ольга Миколаївна стала для нього вірним другом, помічницею й талановитим науковим асистентом. її цікавило все, що цікавило чоловіка. Вона була його другою половинкою все життя й надихала на наукові звершення. їхнє весілля відбулося в знаковий день — чотирнадцятого лютого. Зима була тоді сувора, сніг покривав землю товстим іскристим килимом. За кілька годин до весілля брати Ольги запряглись у санки, щоб покатати її. Вони з радістю мчали по сніговому килиму назустріч долі.

Ілля Ілліч та Ольга Миколаївна рідко розлучалися. Коли він був у від’їзді, то щодня писав коханій листи. «Твій спокій для мене дорожчий за все на світі. Не ляжу спати, допоки не поговорю в листах із моєю єдиною. Здається, цілий вік минув із часу мого від’їзду, а проте — лише четверта доба», — писав дружині Ілля Мечников. А через два дні надсилав їй нового листа: «Тепер, незважаючи на безліч справ, неймовірно гнітить нудьга, і я так прагну до своєї дружиноньки. Хоча б раптом замети не завадили виїхати. Сніг сипле, не перестаючи; сьогоднішня пошта не прийшла — застрягла, мабуть, десь у дорозі. Напевне, і ти, моє сонечко, хвилюватимешся, якщо довго мене не буде і якщо не отримуватимеш від мене листів. Чекаю на нашу зустріч».

Навіть у шістдесят два роки кохання Мечникова було таким само сильним, як і в молоді літа. У ту пору Ілля Ілліч писав дружині Ользі: «Ти не можеш собі уявити, моя кохана, як сильно мені хочеться повернутися додому. Без тебе не можу жити, не можу дихати».

У 1902 році подружжя продало маєток у Попівці, але прожиті там роки згадувало ще довго. Через чотирнадцять років після від’їзду з маєтку Ілля Ілліч помер від інфаркту. Дітей у них з Ольгою Миколаївною не було. У своєму заповіті Мечников написав: «Моя дорога, люба супутнице, знай, що в мене не було іншого почуття, крім найглибшої і щирої любові й великої поваги. Таких людей, як ти, мало на світі. Та обставина, що я все життя міг багато працювати, значною мірою залежала від тебе. Це сприяло тому, що сорок один рік мого життя, проведеного з тобою, я був щасливий. Кажу це від чистого серця й дуже дякую тобі».

448 слів

 За Л. Нікітенко

Категорія: ПЕРЕКАЗИ | Додав:
Переглядів: 139 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar