Накинувши на плечі теплу вовняну хустку, стара вчителька ви­ходить з хати й відразу потрапляє у місячне марево. Що за ніч така? Все подвір’я залите сріблом. На парканах хтось розвішав прозорі полотна, й вони клубочаться синьою парою і Її власна хата крита не цинком, а золотою фольгою, а димар на фоні темно-синього неба горить самоцвітами.

Сад не сад, він повен таїнства, волохатих тіней і місячного латаття. Спориш на подвір’ї, і той виграє дорогоцінними перлами, весь моріжок схожий на зелений килим, розшитий бісером. Кущі бузку за хатою ніби ковані з міді, мальви на причілку возвели до неба свої чутливі труби й сурмлять Щось до місяця таємничим жіно­чим оркестром…

Від хати прослалася на леваду стежка. Ні, то була не звичайна стежка, якою стара вчителька сто раз проходила вдень до криниці… Поміж споришу хтось прослав доріжку з парчі, й вона губилася се­ред грядок.

А грядки! Які стояли грядки! Поміж картоплів, що пливли срібля­стим цвітом, гойдалися червоні маки. Вони горіли, мов смолоскипи, у місячній куряві. Соняшники – не соняшники, а диво дивне. На кожному стеблі по місяцю повновидому! І від того на городі ясно та видно, ясніше, ніж на небі.

Над сонним селом високо вгорі розкинувся зоряний намет за­гадкового неба. Імлиста курява через увесь небозвід простяглася у невідомі світи. Щось незбагненне було в тій величі (В. Земляк).

Знайомство учнів з текстом переказу.

Складання плану (самостійно).

Орієнтовний план

1.Стара вчителька.

2.Подвір’я вночі:

а) чарівна хата;

б) сад повен таїнства;

в) зелений килим споришу;

г) мальви сурмлять.

3.Незвичайна стежка.

4.Які стояли грядки:

а) червоні маки;

б) соняшники – не соняшники.

5.Зоряний намет.

6.Незбагненність літньої ночі.