Головна » Файли » ПЕРЕКАЗИ |
06.10.2015, 13:11 | |
загрузка...
Творче завдання: доповнити переказ описом власних почуттів до своєї мами. Материне обличчя на відстані витягнутої руки здавалося неправдоподібно темним, мідяно-восковим. Воно мало жорсткі риси побіля вуст і біля очей - таке обличчя намалював би старовинний художник на дубовій дошці, зображуючи богоматір чи святу; материна голова якраз затуляла сонце, і його проміння, іскрячись у розмаяних чорних косах, творило довкола материної голови мерехтливий німб. Вона стояла в тому золотавому німбі, який одухотворяв її обличчя. Ось мати ступила вбік, і тепер кругла таріль сонця засріблилась у густій блакиті, а довкола материної голови вже не іскрився й не мерехтів німб. І, усміхнувшись, ти попросив, щоб мати знову стала там, де стояла щойно, й навіть долонею показав те місце поблизу кущика півонії. - Хіба не однаково, де стояти? Не міг ти зізнатися, що таки не однаково, й мати, прочитавши німе благання в твоїх очах, слухняно ступила ногами на те місце біля нерозквітлої півонії. І знову спалахнув німб довкола її голови й розмаяні волоконця волосся заяскравіли сріблом. Гостре зворушення пойняло тебе. Мати, припадаючи на коліна, жала серпом лепеху, а ти складав її вогкі пасма до мішка. Угорі над вами, б'ючись у палкому співі, там і там здригалися маленькі сірі грудочки. То були жайворонки. Ти згадав давні материні розповіді про те, як у роки колективізації вона пасла людську череду,- і чомусь спершу не зміг уявити її молоденькою чередничкою із полотняною торбинкою через плече. Не міг уявити, як, босонога, біжить завертати неслухняних корів, як у гурті своїх товаришок п'є, полуднуючи, молоко з пляшки. Не міг уявити, як збирає польові квіти, сплітає вінок і в тому барвистому вінку ввечері йде до села за чередою. І тому, що не міг уявити її в такому віці, почувався так, наче свідомо в чомусь завинив перед матір'ю, наче зумисне подумки скривдив її. - О, гніздечко,- сказала мати, відкладаючи серпа вбік. І, ставши навколішки, долонями розгорнула косатий кущик трави.- Ще зовсім тепленьке ... Обличчям відчула чи чутливою шкірою долонь, що гніздечко ще тепле. А воно, викладене з сухих стебелець, світлою таємницею лежало на самісінькій землі, і в овалі цієї таємниці звабливо біліло троє яєчок. Ви з матір'ю обоє схилилися і довго дивились на пташине гніздечко, мовби ось перед вами відкрилася загадка. - Жну й не чую, що сполохала пташину,- мовила мати, докоряючи сама собі. То припадаючи до землі, то злітаючи вгору, поблизу крутився димчасто-сірий травник. Травник розпачливо скрикував Мати звелась, ти закинув на плечі мішок із нажатим зіллям. - Хай сідає пташка на гніздо, вже скоро й висидить потомство. (442 сл.) (За Є. Гуцалом) | |
Переглядів: 6846 | Завантажень: 0 | |
Всього коментарів: 0 | |
|
|