Головна » Файли » ПЕРЕКАЗИ

Місячне сяйво його полотен. Про Куїнджі.
13.05.2014, 14:37
загрузка...

текст

Є мистецькі твори, які залишаються в пам’яті назавжди. Минають тижні, місяці, роки, а картина чи скульптура по­стає в уяві наче вчора бачена. До таких належать і полотна Архипа Івановича Куїнджі, зокрема його цикл українських пейзажів. Перлиною серед них вважається «Місячна ніч». На жаль, багато років полотно зберігається в запасниках Київ­ського музею російського мистецтва і тільки зрідка виставля­ється для огляду.

Цій картині випала трагічна доля. Шедевр із шедеврів, вона не стала окрасою експозиції музеїв, бо вже під час ство­рення була приречена на смерть. Архип Іванович Куїнджі за­стосував під час її створення цинкові фарби, до того ж у кон­центрації, яка мала призвести до цілковитого потемніння. До­сягнувши нечуваного ефекту у відтворенні місячного світла, він, однак, чудово розумів, що милуватися його картиною ви­паде не багатьом поколінням шанувальників мистецтва. І не минуло і кілька років, як полотно почало поволі, але безпово­ротно чорніти. Якийсь час воно ще виставлялося в експозиції, але потім, щоб хоч трохи продовжити йому життя, працівники музею перенесли картину в напівтемні кімнати запасника, куди не проникало руйнівне для неї сонячне світло. Але навіть втративши свій первісний вигляд, «Місячна ніч» заполоняла, ведучи в дивовижний світ неповторної краси ночі.

Доля цього полотна так само трагічна, як і доля самого Ар­хипа Івановича Куїнджі. Він народився 1842 року в убогій сім’ї грека-шевця. Спізнав, що таке сирітське життя, служба в наймах, пастухування під спекотним кримським сонцем. Але завжди свої нечасті вільні хвилини хлопчина віддавав малю­ванню. І якось йому порадили звернутися до Айвазовського, на той час уже всесвітньо відомого художника. Той, оглянувши роботу юного Куїнджі, розсміявся:

-Ха-ха-ха! Хочеш стати художником?! Хіба що фарбувати паркани.

Хтозна, чи мучився колись Іван Костянтинович тим, що так образив Куїнджі, але він дожив до його тріумфального успіху і, безсумнівно, знав, що автор таких прославлених полотен, як «Берези», «Українська ніч», «Ніч на Дніпрі», колись осмі­яний ним хлопчина.

На щастя, Архип Куїнджі не згодився з таким суворим вироком метра. Зібравши трохи грошей, він вирішив добрати­ся до Петербурга й вступити до Академії мистецтв.

Перша спроба вступити… Провал… Друга… Те саме… Йому вже двадцять вісім років. І все частіше спадає на думку: «А може, й справді Айвазовський мав рацію, я ні на що не здат­ний». Вирішив спробувати ще раз. Його зараховують вільним слухачем.

Куїнджі багато працює. На останні копійки купує фарби й полотно, але його роботи, подані на академічні виставки, за­лишаються непоміченими. І знову закрадається сумнів у пра­вильності обраного шляху. А потім він поїхав на етюди в Україну. І все раптом змінилося. Усі малювали прекрасні краєвиди, кобзарів, весілля, ярмарки, а він вирішив показати в холодному Петербурзі справжню літню українську ніч, оспі­вану так щиро М. Гоголем.

Видатний російський художник Іван Крамськой, побачив­ши його полотно, визнав Куїнджі найкращим пейзажистом і закликав усіх художників, присутніх на тій виставці, скласти протокол, що їм випало бачити справжнє місячне світло на його полотнах.

(452 слова)
За В. Туркевичем

переказ

Є мистецькі твори, які залишаються в пам’яті назавжди, навіть через тижні, місяці, роки. До таких належать і полотна Архипа Івановича Куїнджі. Найкращим з них вважається пейзаж «Місячна ніч». Це полотно багато років зберігається в запасниках Київського музею російського мистецтва і дуже рідко виставляється для огляду.

У цієї картині трагічна доля. Шедевр із шедеврів, вона вже під час створення була приречена на смерть. Архип Іванович Куїнджі написав її цинковими фарбами, причому у такій концентрації, яка мала призвести до цілковитого потемніння. Митець досягнув нечуваного ефекту у відтворенні місячного світла, але розумів, що милуватися його картиною випадене не багатьом поколінням. І не минуло й кілька років, як полотно почало поволі чорніти. Якийсь час воно ще виставлялося в експозиції. Але потім, задля збереження картини, працівники музею сховали її від руйнівного сонячного світла у напівтемних кімнатах запасника. Та навіть почорнівши, «Місячна ніч» зачаровувала зображеною на ній неповторною красою ночі.

Доля самого Архипа Івановича Куїнджі також трагічна. Він народився 1842 року в убогій сім’ї. Його батько був шевцем. Архип пізнав, що таке сирітське життя, служба в наймах, тяжка праця пастуха під спекотним кримським сонцем. У хлопця майже не було вільних хвилин, та всі їх він віддавав малюванню. І якось йому порадили звернутися до вже відомого тоді художника Айвазовського. Той висміяв роботу юного Куїнджі, сказавши, що хлопцю можна лише паркани фарбувати.

Хтозна, чи мучився потім Айвазовський тим, що образив Куїнджі, але він дожив до тріумфального успіху колись осміяного ним хлопчини і знав про його досягнення.

На щастя, Куїнджі не згодився зі словами відомого художника. Зібравши трохи грошей, він поїхав до Петербурга, щоб вступити до Академії мистецтв.

Але декілька разів поспіль йому це не вдавалося. Архип вже й сам почав думати, що він ні на що не здатний. Йому було вже двадцять вісім років, але Куїнджі вирішив спробувати ще раз. І його зарахували вільним слухачем.

Куїнджі багато працює. На останні копійки купує фарби й полотно, але його роботи залишаються непоміченими на виставках. І знову він сумнівається у своєму таланті. А потім він поїхав на етюди в Україну, де все змінилося. Усі малювали різні краєвиди, а він вирішив показати в холодному Петербурзі літню українську ніч, оспівану М. Гоголем.

Коли полотно Куїнджі побачив видатний російський художник Іван Крамський, він визнав Архипа найкращим пейзажистом. Всі художники, присутні на тій виставці, склали протокол, що вони бачили справжнє місячне світло на його полотнах.

Категорія: ПЕРЕКАЗИ | Додав: | Теги: Місячна ніч, на Дніпрі, Куїнджі
Переглядів: 2132 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 2.0/1
Всього коментарів: 0
avatar