Головна » Файли » ПЕРЕКАЗИ

Мистецтво спілкування
14.12.2020, 22:45
загрузка...

текст

Як відомо, взаємини з людьми можуть обмежуватися посмішкою, кивком голови та іншим жестом, але найчастіше -це привітання, а далі - жвава розмова або поважна бесіда. Якщо художники мислять образами, музиканти - звуками, учені - почуттями, то всі разом, а з ними і решта людства, послуговуються мовою, словом як основним засобом вияву на-ших думок. Зрозуміло, не можна навчитися думати, не вміючи говорити, і навпаки.

Що ж потрібно, аби оволодіти вмінням говорити? Певно, знати мову — цього замало, треба ще усвідомлювати, як і про що розмовляти. Опанувати мистецтво ведення бесіди людство намагається здавна. На основі багатовікового досвіду воно виробило основні правила бесіди. І кожне нове покоління вносить у неї свої особливості.

Ще стародавній філософ Епіктет пояснював, що людина має слухати вдвічі більше, ніж говорити. Мудрець наполягав:

- Краще слухати, ніж говорити.

- Чому? Мудрець відповідав:

- Недарма нам Бог дав один язик і пару вух.

На початку XII століття на Русі широко відоме «Повчання до дітей князя Володимира Мономаха», де дітям князів тадружинників рекомендувалося вести бесіду таким чином: «У присутності старших мовчати, мудрих слухати, старшим підкорятися, з рівними собі й молодшими в любові перебувати, без лукавого наміру розмовляючи, якомога більше вдумуватися, не шаленіти словом, не осуджувати мовою, не багато сміятися...». У XVII столітті у Франції побачила світ книжка, яка згодом стала відомою у всій Західній Європі під назвою «Мистецтво галантних бесід», «Як стати людиною з добрими манерами». Не одне покоління, додержуючи приписів подібних книжок, оволоділо вмінням вести світську бесіду на теми, які ні до чого не зобов'язували: про погоду, лови, перегони тощо. Дейл Карнегі пропонує простий спосіб стати найцікавішим співрозмовником: для цього, по-перше, слід бути уважним слухачем з початку і до кінця розмови, заохочуючи інших розповідати про себе, бо їх набагато більше цікавлять свої проблеми, ніж ваші; по-друге, треба приєднатися до погляду співрозмовника. А охочим побесідувати Карнегі дає поради від супротивного: «Якщо ви хочете дізнатись, як змусити людей уникати вас, сміятися з вас поза очі або навіть зневажати вас, то ось вам на цей випадок рецепт: ніколи нікого довго не вислуховуйте. Безперестанку говоріть про себе самого. Якщо у вас з'являється якась думка в той момент, коли розмовляє ваш співрозмовник, не чекайте, поки він закінчить. Він не такий розумний, як ви. Задля чого витрачати час, вислуховуючи його пусту балаканину? Відразу ж втрутьтеся й перебийте його на середині фрази». Підсумовуючи, Карнегі запевняє, що такі люди - нудні, невиховані, самозакохані та самовпевнені. Вони ніколи не стануть добрими співрозмовниками, бо не вміють слухати.

Кажуть, що розумних і приємних співрозмовників так мало передусім тому, що більшість людей думає над тим, що вони хочуть висловити, а не як слід відповідати. Найкмітливіші та найввічливіші лише набирають уважного вигляду, водночас у їхніх очах, на обличчі - неуважність до того, що їм кажуть, прагнення якнайшвидше повернутися до того, що самі вони хочуть сказати. Мало хто розуміє, що таке намагання подобатися самому собі - кепський засіб сподобатися іншим чи їх переконати і що вміння слухати та доречно відповідати - це одна з неодмінних якостей, притаманних гарному співрозмовнику.

переказ

Всім відомо, що людські взаємини можуть обмежуватися посмішкою, кивком голови чи іншим жестом, але найчастіше — це привітання, а далі — жвава розмова або чемна бесіда. Якщо художники мислять образами, музиканти — звуками, учені — термінами, то всі вони разом, як і решта людства, користуються мовою, застосовуючи слово як основний засіб вияву думок. Звісно, не вміючи говорити, не можна навчитися думати, і навпаки.

Що ж необхідно для опанування вміння говорити? Замало просто знати мову, треба ще усвідомлювати, як і про що говорити. Оволодіти майстерністю ведення бесіди люди намагаються здавна. Застосовуючи багатовіковий досвід, вони виробили основні правила бесіди, до яких кожне нове покоління вносить свої корективи.

Ще за сивої давнини філософ Епітет доводив, що людина має слухати вдвічі більше, ніж говорити. Мудрець наполягав на тому, що краще слухати, ніж говорити. На запитання: «Чому?» — мудрець відповідав простим поясненням: «Недарма нам Бог дав один язик і пару вух».

У «Повчанні до дітей князя Володимира Мономаха», відомому на Русі ще з початку ХІІ століття, дітям князів та дружинників давалися рекомендації ведення бесіди. Рекомендувалося мовчати в присутності старших, слухати мудрих; старшим коритися, а з однолітками й молодшими у злагоді жити й не лукавити розмовляючи; якнайбільше думати, не кидатися словами, не осуджувати в розмові, не насміхатися.

У XVII столітті у Франції побачила світ книжка, про яку згодом дізналася вся Західна Європа. Поширювалося видання під назвами «Мистецтво галантних бесід», «Як стати людиною з добрими манерами». Не одне покоління керувалося приписами подібних книжок під час ведіння світських бесід на теми, які ні до чого не зобов’язували: про погоду, лови, перегони тощо.

Дейл Карнегі запропонував свій спосіб стати цікавим співрозмовником. По‑перше, від початку і до кінця розмови треба бути уважним слухачем, який заохочує розповідати про себе інших, адже люди набагато більше переймаються своїми проблеми, ніж вашими. По‑друге, треба поділяти погляд співрозмовника. Тим, хто любить балачки, Карнегі дає «рецепт навпаки»: тим, хто хоче змусити людей уникати себе, сміятися позаочі або навіть зневажати, він рекомендує ніколи нікого довго не слухати, а невпинно говорити про себе самого. Якщо ж вам спаде щось на думку саме під час розповіді вашого співрозмовника, не треба чекати, поки він закінчить. Все одно ви розумніший за нього, тож навіщо гаяти час, вислуховуючи його патякання? Варто відразу ж втрутитися й перебити мовця на півслові. Карнегі робить висновок, що такі люди нечемні, до того ж нудні, самозакохані й самовпевнені. І вже напевне, через невміння слухати вони ніколи не стануть гарними співрозмовниками.

Кажуть, що розумних і приємних співрозмовників бракує насамперед тому, що більшість людей замислюється над власним висловлюванням, а не над відповіддю. Найкмітливіші намагаються набрати уважного вигляду, при цьому їхні очі виказують неуважність до почутого і прагнення якнайшвидше виговорится самому. Але таке прагнення подобатися самому собі є кепським засобом імпонувати іншим. Уміння ж уважно слухати та доречно відповідати — це обов’язкова якість, що має бути притаманною гарному співрозмовнику.

Категорія: ПЕРЕКАЗИ | Додав: | Теги: спілкування
Переглядів: 54 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar