Головна » Файли » ПЕРЕКАЗИ

Мудрість
16.09.2020, 23:55
загрузка...

Трапилось це в давні часи, коли ще племена русичів мешкали в цих краях. І все було гаразд, аж ось на ці місця страшні засухи напали, суховії зачастили, чорний мор пробіг. І захвилювалася молодь усіх племен: навіщо нам старці? Не сіють, не жнуть. Вирішили всіх до Зміїного урвища покидати.

Та в племенах-родинах достатку більше не стало, порядку не додалось, щастя не з’явилось.

А ось у великій родині Добряченків старший син Мирослав так жалів свого батька, так любив його, що не зміг покинути напризволяще без допомоги.

Він сховав тата в печері. Одного разу, коли син розповів, що знову недорід і хліба не зберуть навіть на насіння, старий батько порадив: „Мирославе, навчи своїх односельців встати до сходу сонця і вийти в поле, поки роса не збита, і побачать люди стежинки – то миші-польовки до своїх схоронів шляхи проклали. Пройдіть ними, і в кожному схороні по пуду-два зерна знайдете”.

Так і зробили племена і не вимерли з голоду.

Юнак признався тоді, що врятував батька від смерті.

Захвилювалися всі, адже в кожній сім’ї були страчені діди й прадіди, мудрі старожили. І тоді принесли Мирославового батька на руках і поклонилися йому вдячно, і зробили старшим над всіма племенами. Відтоді у племенах слов’янських народів поважно ставляться до мудрих старців. (За О. Борозною; 215 слів).

Категорія: ПЕРЕКАЗИ | Додав:
Переглядів: 42 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar