Головна » Файли » ПЕРЕКАЗИ

Не гірші за предків
01.03.2015, 09:53
загрузка...

«О древні! Ті, хто першими ступали по цій землі. Ще босоніж,ще захищаючи змерзле тіло шкурами убитих тварин та ховаючись від негоди і ворога за стінами печер. Ті, хто добували свій вогонь важкою тривалою працею, а він винагороджував за це теплом, безпекою, радістю. Ви першими з людей взяли цю красу земну у свої долоні й передали її, незайману й квітучу, наступникам. Одвічні кочівники, чий шлях можливо було розпізнати за залишками впорядкованих кострищ, ви знали не лише секрет зберігання вогню, а й душу його розуміли.  Ми поступилися перед вами у цьому, бо маємо вогонь собі за звичну, легкодоступну й дешевеньку втіху серед природи. Що нам мала необачність у вигляді недбало кинутої цигарки чи не пригашених жарин у багаттях туристів? Що нам, зрештою, підпалений ненароком ліс. Новий засадять. І нікого нема, щоб почув німотне волання деревини, зігнаного з гнізд птаства. Нікого не лякає мертве згарище на місці розкішного гаю. Наш сучасник порозважався і подався далі».

На цьому вчитель закінчив читати твір Зоряни і запитав учнівпро враження. Всі погодилися з почутим, окрім Іштвана. «Не розказуй дурниць, - кинув цинік. – Сама, мабуть, ні запалити, ні загасити вогнище не вмієш, а повчати зібралася». «Так, це правда. Але я радо послухаю розумних порад, щоб не завдавати шкоди природі», - зізналася дівчинка. «Тим більше, що завтра вирушаємо у лісову мандрівку», - підтримали однокласники.

Іштван, затятий шанувальник турпоходів, вирішив показати себеперед товариством. Тому охоче взявся давати консультації. Від нього учні довідалися, що перед походом треба приготувати сірники, лопатку, похідну сокирку, пористу цеглину. Згодилися б і палички-запальнички. Це товсті і сухі скріпки із заструганими завитками, такі собі палички з дерев’яними кучерями. Вони дуже полегшують розгоряння вогню. Збираючи хмиз, слід надавати перевагу сухим гілочкам берези, ліщини, дуба. Вони чудово палають. Проте гілок ялини й сосни підбирати не варто, бо надто димлять. Вся їжа пропахне димом, якщо вогнище складене з хвої. Знадобляться гілки різної товщини. Найтонші для розпалювання запальничками або замасленим папером, а найтовстіші кладуть на вогнище, інакше вогонь може перекинутися на суху траву і «вирушити в мандри».  Залишаючи місце відпочинку, треба неодмінно закидати землею багаття так, щоб жодної іскорки не залишилося.

«Навіщо ж цегла?» - допитувалися цікаві. Іштван довгенько робив з цього секрет, та довго бути прошеним не зміг. Виявляється, є спосіб розводити вогнище під дощем! Звичайні методи нізащо не допоможуть. За кілька днів перед походом слід покласти цеглинку у відро з гасом. Пориста цеглина набирає у себе гасу, тоді її кладуть у поліетиленовий пакет, зав’язують і беруть у похід. Тепер можна покласти цеглину навіть під мокрий хмиз, вогонь все одно розгориться. 

Інструкція юним туристам дуже придалася. Лісові галявини привітно зустрічали і проводжали школярів, наче очікуваних гостей. «Виявляється, 
ми не гірші за наших далеких предків», - визнала Зоряна, продовжуючи свої міркування вголос.

Із часопису

 

 

Категорія: ПЕРЕКАЗИ | Додав:
Переглядів: 2592 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 2.5/4
Всього коментарів: 0
avatar