Художній текст розповідного характеру з елементами опису природи для вибіркового переказу.  6 клас

Прокидаюся серед ночі у незрозумілій тривозі. Що сталося? Телефон дзвонить уперто і наповнює тривогою дім. Може, нещастя, потоп, землетрус? Встати й крикнути телефонові в горло сердито: хто дзвонить?

Але я не встаю. Чую у моїй хаті якісь тривожні шуми, щось ходить по ній, шелестить папером, деренчить шибками. Тоді я здогадуюсь: буря! Це вона так розхитує море і скелі. Зрушила острів, понесла по хвилях, а сама скаженіє й кричить у телефон.

Вранці біжу до вікна й відчиняю. Бачу, що ми таки пливемо. Море поблискує злою блакиттю, запінилося й кипить. А вітер надув сосни на вершках скель і мчить острів на тих чорних вітрилах, як корабель.

Одягаюсь. Виходжу. Нема чим дихнути. Вітер заганяє дихання назад у груди. Взяв дерева за чуб і гне до землі. Сам стогне, і стогнуть дерева. Гойдається земля під ногами, як палуба корабля. Щоб не впасти, хапаюся за стіни. Бачу рачкуючих «пасажирів».

-      Buon giorno! – кричу.

Не чують. Вітер зірвав мої привітання і кинув у море. І несуться вони у збитій піні і сяють на сонці. Може, й мене привітали, тільки вітер так само стер усмішку з їхніх уст і жбурнув у море.

А наступного дня наче нічого й не було. Море так невинно голубіє під стінами скель, і сонце так світить ласкаво, що аж каміння сміється. Сонце як капітан: веселе, бадьоре, впевнене у собі.

Читати далі...