Головна » Файли » ПЕРЕКАЗИ |
30.10.2014, 16:17 | |
загрузка...
Ніби нічого не сталося Художній текст розповідного характеру з елементами опису природи для вибіркового переказу. 6 клас
Прокидаюся серед ночі у незрозумілій тривозі. Що сталося? Телефон дзвонить уперто і наповнює тривогою дім. Може, нещастя, потоп, землетрус? Встати й крикнути телефонові в горло сердито: хто дзвонить? Але я не встаю. Чую у моїй хаті якісь тривожні шуми, щось ходить по ній, шелестить папером, деренчить шибками. Тоді я здогадуюсь: буря! Це вона так розхитує море і скелі. Зрушила острів, понесла по хвилях, а сама скаженіє й кричить у телефон. Вранці біжу до вікна й відчиняю. Бачу, що ми таки пливемо. Море поблискує злою блакиттю, запінилося й кипить. А вітер надув сосни на вершках скель і мчить острів на тих чорних вітрилах, як корабель. Одягаюсь. Виходжу. Нема чим дихнути. Вітер заганяє дихання назад у груди. Взяв дерева за чуб і гне до землі. Сам стогне, і стогнуть дерева. Гойдається земля під ногами, як палуба корабля. Щоб не впасти, хапаюся за стіни. Бачу рачкуючих «пасажирів». - Buon giorno! – кричу. Не чують. Вітер зірвав мої привітання і кинув у море. І несуться вони у збитій піні і сяють на сонці. Може, й мене привітали, тільки вітер так само стер усмішку з їхніх уст і жбурнув у море. А наступного дня наче нічого й не було. Море так невинно голубіє під стінами скель, і сонце так світить ласкаво, що аж каміння сміється. Сонце як капітан: веселе, бадьоре, впевнене у собі. Дивлюся на небо. Сьогодні воно тихе, синє, глибоке, так щедро спливає униз. Це воно наливає море блакиттю. Хочеться опуститися на каміння і так само пити сонце, так само купати свій зір у небі, як це робить море. Схилений виноградар копирсається в ситій землі. З-поміж покручених лоз сяють до мене очі: «Добридень, синьйоре!» Ми стрічаємося вперше, але яке це має значення? Він витяг важку кирку з землі і, не встигши розігнути спину, обтерти чоло, ділить зі мною свою радість. Наші очі, як чотири давніх знайомих, у повній згоді і приязні. Бачу жилаві руки, бронзові обличчя, що кидають мені щире золото привітань. Сміюся до дитяти. Воно золотить сонцем голі коліна, смокче помаранчу й сміється до мене. Ах, як добре збирати усмішки і віддавати їх другим! 343 слова За М.Коцюбинським Buon giorno – італ. – доброго дня. План І. 1. Тривожна ніч. 2. Острів, що пливе крізь бурю. 3. Витівки вітру: а) як на палубі корабля; б) загублене в морі вітання. ІІ. 1. Лагідність наступного дня. 2. Небо спливає на землю. 3. Привітний виноградар. 4. З посмішкою до людей.
| |
Переглядів: 4513 | Завантажень: 0 | |
Всього коментарів: 0 | |
|
|