Головна » Файли » ПЕРЕКАЗИ

Образи минулого
15.11.2014, 08:45
загрузка...

Життя дедалі утруднювалося. Та вона не здавалась. І дивна річ, що жорстокішою ставала доля й нахабніше наступала хвороба, то більший опір і завзяття виявляла письменниця. Саме за ці два останні найважчі роки життя, проведені на Кавказі, Леся Українка написала свої найкращі драматичні твори, серед яких і «Лісова пісня».

Будиночок у Кутаїсі, де мешкала поетеса, містився на узгір’ї, майже в центрі міста. А вона полюбляла бувати на околиці. Звідси відкривалися чудові краєвиди на далекі гори й стрімкі схили. Милувалася цим видивом і мимоволі згадувала безмежні рівнини, привітні ліси, залиті сонцем галявини, встелені пахучими травами. А уява вела все далі, переносила Лесю в ті далекі часи, коли вона ще малою, разом з матір’ю, братом та сестрою відвідувала волинські села Колодяжне, Скулин, урочище Нечимне, а там були гостини у дядька Лева і його фантастичні оповіді.

Щоліта дядько Лев вибирався з худобою в лісове урочище Нечимне, де було велике, бездонне, як казали тамтешні люди, озеро. Береги його позаростали непроглядними очеретами, але й на відкритих місцях до озера не підступиш, бо під дерновим смарагдово-зеленим покривом зачаїлася страшна трясовина. Навкруг озера ріс старезний густий ліс, що тільки в одному місці відступав від нього. Отут, неподалік від озера, на галявині, оточеній із трьох боків лісом, стояла хата Тут і проводив літо дядько Лев зі своїми небожатами. Тут же шопа на сіно з трьома стінами і стріхою. Четвертої стіни з боку озера не було. Сиди собі на сіні і піджидай русалок із таємничих вод, аж поки не покличуть до якогось заняття.

Читати далі...

 

 

 

Категорія: ПЕРЕКАЗИ | Додав:
Переглядів: 1373 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
avatar