Головна » Файли » ПЕРЕКАЗИ

Омелян. Переказ 9 клас. Текст публіцистичного стилю для докладного переказу із творчим завданням
02.11.2014, 07:11
загрузка...

«Омелян»

Він стояв на стежці, вартував тих, що зібралися в сільській читальні і, мабуть, не відганяв думок, що за якихось 40-50 кілометрів у теплій хаті в цей день свят Різдва Христового сидять його зажурені батьки і подумки шукають сина свого по світу. Вже другу зиму він, боєць на псевдо «Омелян», не вдома. А скільки ще таких свят пройде, аж коли він сміливо переступить поріг батьківської хати і радісно проголосить: «Я повернувся!» Та чи настане той час?

Збори ось-ось закінчаться, бійці розійдуться по теплих хатах добрих людей… Раптом «Омелян» почув здалека голоси, що наближалися у напрямку від сусіднього села.

«Облава! – майнуло в голові. – А поруч у читальні повно людей: друзі-бійці і командири, що проводять агітаційну нараду серед населення. Ще хвилина-дві – і розлючений загін карателів буде біля будинку. А тоді?... Ех! Раз на світі живемо!»

Довга автоматна черга пронизала темряву, прокотилася по карателях, і, відстрілюючись, через замерзлі рівчаки юнак пробіг у протилежний від будинку читальні бік.

На хвилину облавники розгубилися, та ось навздогін Омеляну пролунали постріли. Ще метр, ще, ось кузня, коло неї впав на землю піднятий кулею. Переслідувачі підбігли і, як люті звірі, кинулися до нього, стріляли в неживого, били прикладами, топтали ногами.

Цим моментом скористалися ті, що були в читальні. Почувши постріли, селяни розбіглись, а бійці, згуртувавшись, із боєм відступали за село. Женучись за ними, карателі забули про вбитого. Коли повернулися, його не було. Ризикуючи життям, селяни забрали бійця і поклали на цвинтарі у чужу стару гробницю. Це сталося на третій день Різдва 1946 року в селі Боєвичі на Мостищині.

Боєвичі… Мабуть, і назва споконвічна, як символ протистояння ворогам, як місце не одного бою з тими, хто нападав на мирну Україну, бо, возвеличень цією назвою, існує понад 500 років. Якби ця полита кров’ю, свята землиця могла говорити, то розказала б, скільки героїв УПА поклало тут буйні голови. Більшість із них – молоді хлопці.

У травневий день 1991 року з участю священників автокефальної та греко-католицької церков, у присутності численної громади було поховано останки безстрашного патріота. Над могилою лунало величне «Христос Воскрес!» Воскресали й нові імена героїв, що гинули в нерівних битвах із катом землі української. Величний спів львівського хору «Гомін» повернув присутніх у ті далекі часи, коли народ платив за волю життям, та не схилив голови перед ворогом.

Спіть, друзі, спіть. Про долю й волю тихо сніть.

Про долю й волю матері Вкраїни.

382 слова

За В. Зілінським

 

 

 

 

Категорія: ПЕРЕКАЗИ | Додав: | Теги: Текст публіцистичного стилю, із творчим завданням, переказ 9 клас, Омелян, для докладного переказу
Переглядів: 6725 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 4.0/3
Всього коментарів: 0
avatar