Головна » Файли » ПЕРЕКАЗИ

"Орхідея"
28.10.2014, 16:27
загрузка...

 

Читаєш щоденник молодої талановитої художниці Марії Башкирцевої і намагаєшся уявити стан її душі, дошукуєшся першопричин зиґзаґів долі, а головне – духовних метаморфоз цієї дівчини. Вона тільки починалася як особистість і як знаменитість, вона тільки зустріла саму себе. Лиш устигла сказати собі: ось так мені треба прожити життя, а воно починало гаснути.

Як могла з’явитися ця оранжерейна орхідея на звичайній клумбі долі, серед рослин, зовсім несумісних із нею, в тій родині, де, за логікою обставин, начеб і не повинна була з’являтися. Важко собі уявити таких далеких від мистецтва людей, внутрішньо ожирілих і пересичених усіма можливими благами, людей без духовних запитів, без спонук душі шукати собі те, що змінить її існування.

Сама вибрала собі долю, знехтувавши всіма іншими варіантами життя, набагато їй доступнішими й органічнішими для людей її середовища, виховання. У світських салонах Франції, серед найпомпезнішої розкоші чулася чужою. Навіть шлюб соціально вигідний мала за самоприниження. І що вона собі думає, ця самовпевнена красуня зі сходу? Так, ще з раннього дитинства посадили її на коня честолюбства, і вона гналася вслід за думками, обіцяючи ми небувалі тріумфи. Кінь здавався невтомним, блискуче майбутнє легко досяжним, і простим, і зрозумілим, як успіх дитини. Не вірилося тоді, що завжди так бути не може, що притомиться і підіб’ється в дорозі її кінь, обважніє від сумнівів думка, а невблаганна реальність схопить за руку, гляне суворо у вічі і запитає: “Куди? Навіщо? Хто ти?» І впаде зі змиленого коня, боляче забившись, оглушена, намагатиметься зрозуміти, звідки й куди вона летіла, і настрашиться, глянувши довкола.

Звідки це все у неї? На матір вона майже не схожа. Більше нагадує батька. Та ж норовлива натура, категоричність, амбітність. Егоїзму їй теж не позичати. Інколи Марія починає себе люто ненавидіти за те. Може, все тому, що чулася окраденою тепер, без дорогого серцю куточка, що додавав би сил легко підводитися після падінь? Як далеко тепер її Гавронці, це оточене розлогими степами полтавське село, що тулиться до лагідної річечки. Невелике, а цілий океан життя. Важка праця, гучні свята, росяні ранки, вечірні співи. Вона тужить за ним і дивується: чому тоді, перебуваючи в Гавронцях, не почувала, що вдома? Твій дім там, де ти вперше побачив світ. Вона ж так поспішала тоді поїхати звідти, мовби хтось гнав її в шию. Здавалося, що справжнє життя – тільки тут, у Парижі, а та забута Богом глушина не для неї. Тепер вона мусить переконати матір повернутися в Україну, хоч це буде нелегко. Кожна хвилина у неї підпорядкована роботі. Останні два роки – ніяких захоплень, ніяких розваг.

Читати далі...

 

 

 

Категорія: ПЕРЕКАЗИ | Додав: | Теги: переказ Орхідея, переказ 9 клас, щоденник художниці
Переглядів: 2077 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 2.5/2
Всього коментарів: 0
avatar