Головна » Файли » ПЕРЕКАЗИ

Переказ Учителька
17.09.2020, 00:23
загрузка...

«Учителька»

Їй було дев’ятнадцять, а наймолодшому з нас – дванадцять, і кожний по-своєму був закоханий у неї, тоненьку, тендітну дівчинку – вчительку.

Стояв жовтень 1941 року.

По садах ганяв хмари жовто-зеленого листя вітер, а в класі було темно і похмуро.

Ми розв’язували задачу. Задача не виходила, здавалася безглуздою.

А вона стояла біля вікна і раптом відчинила його, взяла з підвіконня багряний листок клена, що на мить приліг там спочити, і повернулася до класу.

  • Погляньте, яка краса! – Вона високо підняла листок, і скільки дитячого здивування було в її голубих очах, що ми оточили її, розглядаючи, як коштовність, зів’ялий кленовий лист, хоча до цього бачили такі листки тисячі разів.

У класі ніби посвітлішало, і чомусь раптом легко і просто розв’язалася задача.

…Прийшла весна. Весна 1942 року. Війна гриміла далеко від нас, але була вона і в нашому селі. Війна жила в прямокутниках конвертів з похоронками, у м’ятих трикутниках листів з фронту, вона виглядала з очей наших матерів і з опухлих від голоду дитячих облич.

Тринадцятилітні хлопчаки, ми, залишились без батьків, добре знали ціну хліба. А хлібом тоді була картопля.

Колгосп виділив учительці шматок землі, на якому вона могла б посадити картоплю. Але що вона могла, якщо в неї не було навіть лопати! І ось потайки ми скопали її ділянку, зібрали по хатах кілька відер картоплі і посадили. Хто нас навчав цього? Чи не вона сама, щодня повторюючи нам, що немає радості більшої, ніж дарувати радість іншим!

У вересні ми зібрали картоплю і привезли їй на квартиру. Вона сміялася і плакала, відмовлялася і цілувала нас, брудних, замурзаних і втомлених маленьких чоловіків.

А через кілька днів, не вірячи власним вýхам, ми слухали Юрка Шустряка. «Вона продала картоплю», - ось що розповідав Юрко. Продала картоплю, яку ми виростили для неї. Юрко клявся, що сам бачив, як вантажили на машину картоплю, як сміялася вона, проводжаючи покупців.

Вона ввійшла до класу, вона привіталася з нами, але ми не відповіли їй і сіли за парти, пригнічені і принижені. І так три дні, а на четвертий ми прочитали в районній газеті замітку про благородний вчинок учительки Ірини Василівни Орлової, яка подарувала військовому шпиталю двадцять мішків картоплі. Вранці всім класом ми просили в неї пробачення.

Останній раз вона була з нами ясного грудневого ранку. Вона давала свій останній урок, але не було уроку, було прощання. Вона читала Лермонтова і розповідала про нього, але ми знали, що це в останній раз і не думали про Лермонтова.

Вона була у військовій формі, змінена до невпізнання і дуже красива. А на вішалці висіла її шинель, і від шинелі тривожно пахло війною.

…Загинула вона в березні. Я не знаю, де її могила. Може, похована вона просто в полі: ні пагорбка над нею, ні пам’ятника. Тільки наша пам’ять. «Учитель, перед іменем твоїм дозволь смиренно прихилить коліна…».

(За Н.Нировим, 451 сл.)

3.3. Бесіда за змістом почутого

  • Визначте стиль і тип мовлення даного тексту.
  • Про кого розповідається у тексті?
  • Якою автор зображує вчительку?
  • Про які події 1942 року йде мова у тексті?
  • Який подарунок приготували учні для своєї вчительки?
  • Як сприйняла вчителька такий подарунок?
  • Якої хибної думки припустився увесь клас?
  • До якого висновку прийшли учні?
  • Чому учні і вчителька бачилися востаннє?

3.4. Складання плану до тексту, що сприймався на слух

Складіть план до тексту, користуючись правилом, що кожен пункт плану повинен відповідати певному абзацу. Для складання плану вам допоможуть запитання.

Слухання 1 абзацу:

Їй було дев’ятнадцять, а наймолодшому з нас – дванадцять, і кожний по-своєму був закоханий у неї, тоненьку, тендітну дівчинку – вчительку.

Запитання до 1 абзацу:

  • Який вік учительки? (19 років)
  • Який вигляд мала? (була тендітна, тоненька дівчинка)

Пункт плану:

  1. Тоненька, тендітна дівчинка – учителька.

Слухання 2 абзацу:

Стояв жовтень 1941 року.

По садах ганяв хмари жовто-зеленого листя вітер, а в класі було темно і похмуро.

Ми розв’язували задачу. Задача не виходила, здавалася безглуздою.

А вона стояла біля вікна і раптом відчинила його, взяла з підвіконня багряний листок клена, що на мить приліг там спочити, і повернулася до класу.

  • Погляньте, яка краса! – Вона високо підняла листок, і скільки дитячого здивування було в її голубих очах, що ми оточили її, розглядаючи, як коштовність, зів’ялий кленовий лист, хоча до цього бачили такі листки тисячі разів.

У класі ніби посвітлішало, і чомусь раптом легко і просто розв’язалася задача.

Запитання до 2 абзацу:

  • Про що розповідається у перших двох реченнях абзацу? (Описується пора року осінь)
  • Над чим працювали учні? (Над задачею)
  • Чи легко їм було розв’язувати її? (Ні, задача не виходила).
  • Що вплинуло на зміну напруженої обстановки у класі і надихнуло до легкого вирішення задачі? (Осінній листок, що впав на підвіконня і невимушена бесіда вчительки з учнями про нього).

Пункт плану:

  1. Натхнення навіяне кленовим листочком.

Слухання 3 абзацу:

…Прийшла весна. Весна 1942 року. Війна гриміла далеко від нас, але була вона і в нашому селі. Війна жила в прямокутниках конвертів з похоронками, у м’ятих трикутниках листів з фронту, вона виглядала з очей наших матерів і з опухлих від голоду дитячих облич.

Запитання до 3 абзацу:

  • Яка пора року згадується у даному абзаці? (Весна)
  • А рік? (1942 рік)
  • Яка подія припадає на цей рік? (Вітчизняна війна)

Пункт плану:

  1. Весна 1942 року.

Слухання 4 абзацу:

Тринадцятилітні хлопчаки, ми, залишились без батьків, добре знали ціну хліба. А хлібом тоді була картопля.

Колгосп виділив учительці шматок землі, на якому вона могла б посадити картоплю. Але що вона могла, якщо в неї не було навіть лопати! І ось потайки ми скопали її ділянку, зібрали по хатах кілька відер картоплі і посадили. Хто нас навчав цього? Чи не вона сама, щодня повторюючи нам, що немає радості більшої, ніж дарувати радість іншим!

Запитання до 4 абзацу:

  • Як вплинула війна на отих тринадцятилітніх хлопчиків? (Залишила без батьків, заставила голодувати)
  • Хто виділив шматок землі для вчительки? (Колгосп)
  • Що зробили учні, коли довідались це? (Зібрали по хатах кілька відер картоплі і посадили)

Пункт плану:

  1. Немає радості більшої, ніж дарувати радість іншим.

Слухання 5 абзацу:

У вересні ми зібрали картоплю і привезли їй на квартиру. Вона сміялася і плакала, відмовлялася і цілувала нас, брудних, замурзаних і втомлених маленьких чоловіків.

А через кілька днів, не вірячи власним вýхам, ми слухали Юрка Шустряка. «Вона продала картоплю», - ось що розповідав Юрко. Продала картоплю, яку ми виростили для неї. Юрко клявся, що сам бачив, як вантажили на машину картоплю, як сміялася вона, проводжаючи покупців.

Вона ввійшла до класу, вона привіталася з нами, але ми не відповіли їй і сіли за парти, пригнічені і принижені. І так три дні, а на четвертий ми прочитали в районній газеті замітку про благородний вчинок учительки Ірини Василівни Орлової, яка подарувала військовому шпиталю двадцять мішків картоплі. Вранці всім класом ми просили в неї пробачення.

Запитання до 5 абзацу:

  • Яку приємну несподіванку влаштували учні для своєї учительки? (Зібрали картоплю і привезли їй на квартиру)
  • Як вона відреагувала на неї? (Вона сміялася і плакала, відмовлялася і цілувала учнів, брудних, замурзаних і втомлених маленьких чоловіків)
  • У чому пізніше запідозрив учительку один із учнів класу? ( Юрко Шустряк розказав усім, що бачив, як учителька продала картоплю , і як сміялася проводжаючи покупців)
  • Як було сприйнято такий вчинок? (Учні не віталися і не розмовляли з учителькою)
  • Чи помилявся учень у своїх підозрах? (Так)
  • Як це з’ясувалося? (Через чотири дні учні прочитали у районній газеті замітку про благородний вчинок своєї учительки, яка подарувала військовому шпиталю двадцять мішків картоплі)
  • Як після цього змінилося ставлення учнів до своєї учительки? (Вранці всім класом учні просили в неї пробачення)

Пункт плану:

  1. Замітка про благородний вчинок учительки.

Слухання 6 абзацу:

Останній раз вона була з нами ясного грудневого ранку. Вона давала свій останній урок, але не було уроку, було прощання. Вона читала Лермонтова і розповідала про нього, але ми знали, що це в останній раз і не думали про Лермонтова.

Вона була у військовій формі, змінена до невпізнання і дуже красива. А на вішалці висіла її шинель, і від шинелі тривожно пахло війною.

…Загинула вона в березні. Я не знаю, де її могила. Може, похована вона просто в полі: ні пагорбка над нею, ні пам’ятника. Тільки наша пам’ять. «Учитель, перед іменем твоїм дозволь смиренно прихилить коліна…».

Запитання до 6 абзацу:

  • Яким був останній урок? (Сумним, бо не було уроку, було прощання)
  • Про що розповідала учителька? (Про Лермонтова, але її ніхто не думав про нього)
  • Як була вона одягнена? ( Військову форму)
  • Про що це говорить? (Про те, що вона йшла на війну)
  • Як склалася подальша доля учительки? (Вона загинула у березні)

Пункт плану:

  1. Прощання з учителькою:

а) останній урок;

б) «Учитель, перед іменем твоїм дозволь смиренно прихилить коліна…».

План переказу:

  1. Тоненька, тендітна дівчинка – учителька.
  2. Натхнення навіяне кленовим листочком.
  3. Весна 1942 року.
  4. Немає радості більшої, ніж дарувати радість іншим.
  5. Замітка про благородний вчинок учительки.
  6. Прощання з учителькою:

а) останній урок;

б) «Учитель, перед іменем твоїм дозволь смиренно прихилить коліна…».

3.5. Мовний аналіз тексту

  • Які слова були незрозумілими?
  • Які орфограми зустрічалися у тексті?
  • Які пунктограми?

3.6. Повторне читання тексту викладачем

3.7. Підготовка чорнового варіанту переказу студентами

3.8.  Редагування роботи і переписування її начисто

Категорія: ПЕРЕКАЗИ | Додав:
Переглядів: 70 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar