Головна » Файли » ПЕРЕКАЗИ

Порада Григорія Сковороди. Переказ 10 клас
04.12.2019, 03:39
загрузка...

Текст 1.

Сотникова йшла вузькою стежкою просто до цвинтаря, де росли старі липи. Недалеко від церкви сіла на лаву й довго так сиділа в глибокій задумі. Підвела голову й дивилась, як меткі ластівки кулею зривались з білого карнизу й летіли в синю імлу, веселі й гомінкі. І тільки зараз помітила, що не сама: біля кучерявої калини, просто на траві, сидів якийсь чоловік. Був підстрижений, мов судовий писар, у старій свиті, високих чоботях, мав засмагле худорляве обличчя. Біля нього лежала торба й осторонь довгий ціпок. Цей чоловік сидів без руху, тримаючи на колінах книжку. Але хоч і читав, усе ж час від часу кидав оком на сотникову, тоді дбайливо згорнув книжку, сховав до кишені й лагідно спитав:
- Чому панна така засмучена?
Голос був приємний, рухи поважні.
Не думаючи довго, просто спитала:
- Часом ви не вчитель тутешній, пан Сковорода?
- Так, панно, тутешній дидаскал, - усміхнувся він. – Але правду сказати – я не тутешній.
- Хіба ви не живете в Пушкарівці?
- Де доведеться, там і живу. У добру годину живу в полі: маю тоді за дах оксамитове небо й зорі.
Панна дивилась на нього широко відкритими очима.
- Хіба хати немає вам, де переночувати?
- Нащо ночувати в хаті, там тісно. Я ночую у Божому палаці, заколисує мене пташиний спів, а розбуджує свіжий вітерець.
І він якось по-дитячому всміхнувся.
- Казали люди, що ви всякі премудрості знаєте.
- Люди накажуть, аби слухали. Моя мудрість – піщинка морська.
- Усе ж хоч і піщинка, а мудрість, я й того не маю, а зараз так і зовсім без тямку.
- Я питав панну, чому засмучена, - відрік згодом.
- Коли панна мовчить, то я дотулю своє слово, бо бачу, панна з чуйним серцем, а коли так, то щиро дослухайся до того, що говорить воно, - не помилишся, серце не заведе.
Він узяв торбу й підвівся.
- Молоде серце не схибить, - додав він.
Вона сиділа ще,та й намагалася усвідомити й запам`ятати кожне слово молодої людини , вчителя , до якого прислухалися усі люди в окрузі .
М.Лазорський.
292 слова.

Завдання:
1. Стисло перекажіть текст за сюжетом, докладно зупинившись на словах Григорія Сковороди.
2. Запишіть переказ.
3. Доповніть текст своїми думками: що означають висловлювання Григорія Сковороди «Моя мудрість – піщинка морська» і «Молоде серце не схибить».

Текст 2.

Сотникова йшла вузькою стежкою просто до цвинтаря, де росли старі липи. Довкола панувала тиша. Розлогі дерева провели дівчину аж до самої церкви, що здіймалася за старим парканом цвинтаря. Недалеко від церкви сіла на лаву й довго так сиділа в глибокій задумі. її великі карі очі були сповнені смутку. Важкі темні коси вибилися з-під хустки і вилискували на сонці. Підвела голову й дивилась, як меткі ластівки кулею зривались з білого карнизу й летіли в синю імлу, веселі й гомінкі. І тільки зараз помітила, що не сама: біля кучерявої калини, просто на траві, сидів якийсь чоловік. Був підстрижений, мов судовий писар, у старій свиті, високих чоботях, мав засмагле худорляве обличчя. Біля нього лежала торба й осторонь довгий ціпок. Цей чоловік сидів без руху, тримаючи на колінах книжку. Але хоч і читав, усе ж час від часу кидав оком на сотникову, тоді дбайливо згорнув книжку, сховав до кишені й лагідно спитав: 
— Чому панна така засмучена? 
Голос був приємний, рухи поважні. 
Не думаючи довго, просто спитала: 
— Часом ви не вчитель тутешній, пан Сковорода? 
— Так, панно, тутешній дидаскал,— усміхнувся він.— Але правду сказати — я не тутешній. 
— Хіба ви не живете в Пушкарівці? 
— Де доведеться, там і живу. У добру годину живу в полі: маю тоді за дах оксамитове небо й зорі. 
Панна дивилась на нього широко відкритими очима. 
— Хіба хати немає вам, де переночувати? 
— Нащо ночувати в хаті, там тісно. Я ночую у Божому палаці, заколисує мене пташиний спів, а розбуджує свіжий вітерець. 
І він якось по-дитячому всміхнувся. 
— Казали люди, що ви всякі премудрості знаєте. 
— Люди накажуть, аби слухали. Моя мудрість — піщинка морська. 
— Усе ж хоч і піщинка, а мудрість, я й того не маю, а зараз так і зовсім без тямку. 
— Я питав панну, чому засмучена,— відрік згодом. 
— Коли панна мовчить, то я дотулю своє слово, бо бачу, панна з чуйним серцем, а коли так, то щиро дослухайся до того, що говорить воно,— не помилишся, серце не заведе. 
Він узяв торбу й підвівся. 
— Молоде серце не схибить,— додав він і пішов. А сотникова, збентежена незвичайною розмовою, ще довго сиділа, намагаючись усвідомити і запам'ятати кожне слово мудрої людини, вчителя, до якого прислухалися усі люди в окрузі (355 слів) (За М. Лазорським). 

ІІІ. Бесіда за змістом прочитаного.

Орієнтовні питання:


  • Про що розповідається в тексті?

  • Де і коли відбуваються описані події?

  • Куди йшла сотникова?

  • Чому вона зупинилася біля церкви?

  • В якому стані перебувала? Які слова про це свідчать?

  • Кого дівчина помітила біля кучерявої калини?

  • Яким автор змальовує Сковороду? Як до нього ставиться? Які слова в тексті на це вказують? 

  • Що спитав Сковорода у дівчини?

  • Що значить «ночувати у Божому палаці»?

  • Як ви розумієте вислів «Моя мудрість – піщинка морська».

  • Чого навчав Сковорода?

  • Яка основна думка тексту?

  • До якого стилю мовлення належить текст? Відповідь обґрунтуйте.


ІV. Складання плану.

Орієнтовний план

І. У глибокій задумі

ІІ. Зустріч з учителем


  1. Опис Сковороди

  2. Знайомство сотникової з паном Сковородою, тутешнім дидаскалом.

  3. Життя філософа у Божому палаці.

  4. Мудрість – піщинка морська.


ІІІ. Молоде серце не схибить.
^ V. Мовний аналіз тексту.

Словникова робота


  1. Тлумачення слів


Сотникова ─ дочка сотника (особи, що очолювала козацьку сотню).

Карниз ─ виступ, що завершує верхню частину стіни або міститься над вікнами, дверима; зало́м розм.; приму́рок (поперечний виступ на стінці печі, груби); підда́шшя, підда́шок (виступ якоїсь покрівлі). 

Імла ─ мла (прозорі випари, рух яких ледве помітний; легкий туман, який огортає що-небудь), ма́рево, юга́, серпа́нок, кури́ще розм.; мла (неосвітлений простір.

Мудрість ─ [му́дрощі] (глибокі знання, розуміння життя, здатність до узагальнення).

Покладний ─ (діал.) який уміє берегти, зберігати щось.

Свита ─ старовинний довгополий верхній одяг із домотканого грубого сукна; свити́на, сви́тка, чуга́й діал., чугаї́на діал., пете́к діал. 


  1. ^ Добір синонімів


Дидаскал ─ учитель, наставник. 

Меткі ─ жва́ві, рухли́ві, живі, швидкі, би́стрі розм., прудкі, проворні.

Схибити ─ помилитися, прома́хнутися, дати ма́ху, спотикнутися, оступитися, підко́взнутися [підсковзнутися], осіктися, збитися, заплутатися.

Оксамитовий─ оксами́тний, бархати́стий (подібний до оксамиту); шовко́вий, шовковистий.

Лагідно ─ добросе́рдно, добросерде́чно, душе́вно, доброду́шно, серде́чно, м'якосе́рдо, до́бре́нько.

Відректи (заст.) ─ відпові́сти́, відказа́ти, відмо́вити, пові́сти, відрі́зати, відруба́ти, відтя́ти розм. відбу́ркнути розм. відвісти́ти.

Дбайливо ─ турбо́тливо, клопітли́во, пи́льно, ува́жно, дба́ло розм., бережно. 


  1. Робота над засобами художньої виразності


у Божому палаці

кулею зривались

підстрижений, мов судовий писар
 VI. Повторне читання тексту.

Категорія: ПЕРЕКАЗИ | Додав: | Теги: переказ порада, Порада Григорія Сковороди, переказ 10 клас, порада сковороди
Переглядів: 242 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar