Головна » Файли » ПЕРЕКАЗИ

Переказ Про запорожців
16.11.2014, 11:56
загрузка...

Які ж люди були оті запорожці, про яких доводиться стільки слухати та читати? Деякі джерела називають їх бандою грабіжників, ласих на чуже добро, безсердечних убійників, свавільних, революційних, непоправних анархістів. Мушу висловити заперечення. Товариство, котре має свої звичаєві закони і суворо їх дотримується, не може бути анархічним.

Були у запорожців свої хиби, та вони шкодили їм самим найбільше. На загал беручи, запорожець легкодушний, загонистий, непостійний. Не дивився на подальшу мету, а цікавився тільки нинішнім днем. Навіть такий великий чоловік, як Петро Конашевич-Сагайдачний, давав себе заманити на московську війну непевними обіцянками, яких Польща ніколи не шкодувала, але й не дотримувала.

Опісля наспіла хотинська справа. Польща відчула тоді себе у великій скруті по недавнім розгромі свого війська. Козаки посприяли замиренню Польщі з турками. Від неї по праву домагалися козацьких вольностей, припинення поширення унії. І Польща мусила б це зробити, якби козаки поставили рішучий ультиматум. Замість цього пішов Яцько Бородавка з великим військом під Хотин на сумний кінець, повіривши зрадникові.

Іван Сірко, кошовий отаман і вмілий провідник, особливо в боротьбі з турками й татарами, був ошуканий східним православним царем і кидав колоди під ноги гетьманові Дорошенку в його планах визволити Україну і зробити її незалежною державою, а також схилив його до прислужництва московітам. Треба було Сіркові аж потрапити до рук росіян, а тоді й у Сибір на заслання, щоб переконатися, яка-то православна Москва прихильна до козаків.

Найкращу характеристику запорожця змалював Гоголь у своїй історичній повісті «Тарас Бульба». По розгромі козаків Бульба вертається сам на побойовище на очевидну смерть. Чого? Він загубив там свою люльку і хоче її розшукати, бо шкода, щоб вона ляхам дісталась. Божевілля. Але це виказує запорізьке завзяття.

Я згідний із тим, що запорожці – то найкраще, славне на увесь світ на ті часи військо, особливо в боротьбі з татарами й турками. Та воно добре для тих, хто їх наймав, а не для себе самих. Коли московський генерал підступив під Січ, щоб її з наказу цариці зруйнувати, то січовики не вчинили московітам жодного супротиву, хоч усі знали, що приходить їм остання година.

Деякі запорожці дістали від товариства імення характерників, якихось над чоловіків, котрих куля не бере і котрі самого чортяку вміють окульбачити і заставлять собі служити. Такі давали собі раду у всякій біді, були меткі та хитрі.

Запорожці веселої вдачі, люблять товариство, люблять погуляти.

Приїдуть до города – водять музик, кожного частують, а відмову вважають образою для себе. Танцюють по вулиці й співають, поки не пропустять усього до шеляга. Гроші у них для того, щоб було за що повеселитися. Це може здатися дивним. Та враховуймо, що запорожець усе життя жив у вічній небезпеці. Ще як був дитиною, його найближчі рідняки пішли в похід і не повернулись або прийшли каліками. Вже тоді хижий татарин міг схопити його й повести в неволю. А коли підріс, то мріяв про те, що й він піде в похід. Розумів, що будь-коли міг загинути. Тому погорджував смертю. Чого ж журитися про завтра, для кого ховати гроші?

Запорожець витривалий на всі злидні, на голод, спрагу, холод і спеку. «Терпи, козаче, отаманом будеш», говорила козацька половиця. Не можемо надивуватися, як героїчно, без стогону терпів Северин Наливайко, коли терпів муки у Варшаві. А козак Гонта, коли з плечей кат здирав паси, ані застогнав.

Запорожець додержує приязні. Побратимство – то святий зв’язок козаків, який не сміють зрадити, бо на це присягали в церкві. Хто побратима зрадив, той мусив жити у великій погорді всього світу. Навпаки, козак побратима рятує і готовий за нього життя віддати.

Такому народові, як запорожці, треба було доброї голови і сильної руки і то на довший час. Сагайдачний зорганізував козацтво як першорядну міліарну силу. За його проводу козацтво сягнуло вершини розквіту. Хмельницький же найперше хотів приборкати магнатів. Думка про самостійність прийшла пізніше, після перших великих перемог. Та він допустив багато помилок, яких опісля не можна було виправити. А все через надмірне й необачне довір’я до ворога: чи то поляків, чи московитів.

Усе недооцінювання власних сил, усе орієнтація на когось. А чи ми, їх нащадки, кращі за наших дідів?

Не убиваймо їх у собі, а навпаки відроджуймо?

Категорія: ПЕРЕКАЗИ | Додав: | Теги: Про запорожців, переказ 9 клас
Переглядів: 6681 | Завантажень: 0 | Коментарі: 1 | Рейтинг: 4.1/12
Всього коментарів: 1
avatar
1
biggrin
avatar