Головна » Файли » ПЕРЕКАЗИ

Родовідне дерево
17.09.2020, 00:42
загрузка...

Чи схожа родина на дерево? Чи не походять і не розвиваються від діда-прадіда діти, онуки й правнуки за тією є закономірністю, що й гілки від стовбура? Усяке порівняння, як каже народна мудрість, кульгає. Та все ж чимало істин ми краще пізнаємо саме завдяки порівнянням...

Ще в глибоку давнину виник звичай вести літописи, хронології роду, щоб передати нащадкам пам’ять про їхніх предків. Кожне наступне покоління розповідало про себе. В архівах знаходимо чимало таких хронік, або генеалогій. Вони дають цінний матеріал не тільки для вивчення того чи іншого роду, а й певних суспільних явищ. Адже люди, сім’ї, династії були учасниками важливих історичних подій. За літописами, проте, не завжди зручно одразу охопити всю історію роду. Тому представники знаменитих родин часто замовляли художникам, граверам наочне зображення свого роду. Так виникла традиція родовідних (або генеалогічних) дерев, які поширилися у мистецтві багатьох країн, у тому числі й українському.

Родовідні дерева в Україні з’явилися в середньовічну епоху. Кожне таке дерево являло собою алегорію, тобто іносказання, втілення в образі дерева поняття про рід людський. Родини зображували у вигляді гілок, а члени цих родин – як галузки, листочки, плоди.

Зручною для відображення родовідних дерев була гравюра. З підготовленої гравером металевої або дерев’яної платівки (дошки) можна було зробити чимало відбитків, щоб подарувати їх родичам, знайомим. Гравюри з родовідними деревами додавалися до сімейних хронік. Але вони часто були також самостійними творами або ілюстраціями у книжках, коли в них ішлося про того чи іншого представника роду. Бувало й таке, що родовідне дерево вклеювали в книгу на тій підставі, що сім’я матеріально підтримувала друкарню, в якій книга друкувалася, чи давала кошти спеціально на видання цієї книжки. Це був неначе колективний „портрет” родини в пам’ять про її благодійну діяльність.

Родовідне дерево найчастіше зображували у вигляді лавра, пальми, дуба, а також куща винограду чи троянди, тому що їх цінували передусім за довговічність, красу крони і деревини, плоди і квіти. Символічно всі ці якості переносилися на представників роду, члени якого замовляли гравюру. Найталановитішими граверами родовідних дерев в Україні у XVII-XVIII століттях були Олександр Тарасович, Іван Щирський, Григорій Левицький. Родовідні дерева, як правило, пов’язувалися своїм змістом з поширенням освіти, культури, наукової діяльності. Деякі родовідні дерева присвячувались диспутам у Києво-Могилянській академії. (З кн. „Скарби України”, 351 слово).

Категорія: ПЕРЕКАЗИ | Додав:
Переглядів: 35 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar