Головна » Файли » ПЕРЕКАЗИ |
11.05.2014, 14:19 | |
загрузка...
Розписування стін хат, а часом і господарських будівель, було дуже популярне на українських землях в давнину, а місцями збереглося й донині. Стіни в українській хаті майже завжди білилися, як і піч, тому в хаті було багато і формувалася протягом тисячоліть і була тісно пов’язана з магічними віруваннями й діями «дерева життя» є чистим. Символіка цих орнаментів сьогодні вже призабута. Самі ж мотиви вільних площ для прикрашування вішаними образами або ж мальованими різнобарвними орнаментами. Господині чи інші члени родини – жінки розмальовували стіни орнаментами різних кольорів. Найчастіше це були фантастичні дерева з птахами, півниками, щигликами тощо. Зовні розмальовували обрамування вікон і віконниці для кольорового узгодження житла із зеленню дерев і квітів довкола хати. Традиція розписування витвором фантазії з певними абстрактними оздобами, вигаданими птахами тощо. Таким чином, це «дерево життя» є не природним, але надприродним, святим, таким, що має магічну силу приносити щастя, відвертати нечисть, всяку зловорожу силу. Це – своєрідний образ вигаданого дерева, що стоїть десь у Бога в раю, якого ніхто не бачив, але яке повинно бути надзвичайно гарним і чудодійним. Тому й кожне зображення цього дерева повинне бути найбільш фантастичним, а через те й найбільш магічно дієвим. Таку ж активну охоронну силу мали й інші мальовані символи: хрести, зірки, розетки, очі тощо. У пізніші часи почали з’являтися більш натуралістичні мотиви в розписах (листки дуба, клена, хмелю, барвінку, винограду, вінки й букети, сови й павичі). Орнаменти стінопису в окремих місцевостях наближаються до орнаментів вишивок, килимів, пічних кахлів, але, як правило, пишніші. Розписують хати пірцем, пензлями, рогозою, віхтями. Квіти й листки найчастіше малюють пальцем. Деякі регіони України, а саме: Київщина, Уманщина, Херсонщина й Одещина, стали визнаними центрами народного розпису. А вже з початку XIX століття на основі настінного розпису почав витворюватися розпис декоративний, який виконується на різних предметах повсякденного вжитку: вазах, тарілках, глечиках, карафках, навіть елементах збруї та озброєння. Нині цей декоративний розпис, що практикується народними майстрами-професіоналами, отримав збірну назву «петриківського». Зберігаючи всі традиційні мотиви настінних розписів, петриківський розпис вирізняється розширенням діапазону зображень садових і польових квітів, залученням до узорів мотиву ягід калини, полуниці, винограду й листу папороті, а також бутонів. Крім того, петриківські орнаменти й мотиви розпису мають більше рис натуралізму. Окрім традиційних фарб рослинного походження, малювання якими потребувало періодичного підновлення, у петриківському розписі часто використовують олійні фарби. Для прикрашання часто використовують також витинанки з метою доповнення внутрішніх оздоб житла, зокрема розмальованих стін і печей. Цей вид декоративного мистецтва є чи не наймолодшим. Часом витинанки збагачуються ще додатковими кольорами. У деяких селах витинають з паперу цілі рушники, доповнюють їх аплікаціями або й розмальовують. Здебільшого при витинанні окремих фігур папір не перегинають, орнаментальні ж узори й прикраси витинають, складаючи папір удвоє, учетверо. Від кількості складань залежить розмаїття форми й композиція узорів. (450 слів) переказ Розписування стін хат, а іноді й господарських будівель, було дуже популярне на українських землях в давнину. Місцями збереглося й донині. Стіни й піч в українській хаті майже завжди білилися, тому в хаті було багато вільних площ для прикрашування вішаними образами або ж мальованими різнобарвними орнаментами. Жінки розмальовували стіни орнаментами різних кольорів. Найчастіше це були фантастичні дерева з різними птахами. Зовні розмальовували обрамування вікон і віконниці, щоб узгодити житло із кольором дерев і квітів довкола хати. Традиція розписування стін формувалася протягом тисячоліть і була тісно пов’язана з магічними віруваннями й діями. Символіка цих орнаментів сьогодні вже майже забута. Мотиви «дерева життя» — витвір фантазії з певними абстрактними оздобами, вигаданими птахами тощо. Таким чином, це «дерево життя» є надприродним, святим, таким, що має магічну силу приносити щастя, відвертати нечисть, всяку злу силу. Це своєрідний образ вигаданого дерева, що росте десь у раю. Його ніхто не бачив, але це дерево повинно бути надзвичайно гарним і чудодійним. Тому кожне зображення його має бути найбільш фантастичним і тому найбільш магічно дієвим. Таку ж охоронну силу мали й інші мальовані символи: хрести, зірки, очі тощо. Пізніше почали з’являтися в розписах більш натуралістичні мотиви: листки дуба, клена, хмелю, барвінку, винограду, вінки й букети, сови й павичі. Орнаменти стінопису в деяких місцевостях нагадують орнаменти вишивок, килимів, пічних кахлів, але пишніші. Розписують стіни пірцем, пензлями, рогозою, віхтями, а квіти й листки зазвичай малюють пальцем. Київщина, Уманщина, Херсонщина й Одещина були визнаними центрами народного розпису. А з початку XIX століття на основі настінного розпису почав розвиватися декоративний розпис різних предметів повсякденного вжитку: ваз, тарілок, глечиків, навіть елементів збруї та озброєння. Нині цей декоративний розпис отримав збірну назву «петриківського». Петриківський розпис зберігає всі традиційні мотиви настінних розписів, але вирізняється більшим діапазоном зображень садових і польових квітів, залученням до узорів мотиву ягід калини, полуниці, винограду й листу папороті, а також бутонів. Крім того, петриківські орнаменти й мотиви розпису більш натуралістичні. Окрім традиційних фарб рослинного походження, малювання якими потребувало періодичного підновлення, у петриківському розписі часто використовують олійні фарби. З метою доповнення внутрішніх оздоб житла, зокрема розмальованих стін і печей, для прикрашання часто використовують також витинанки. Цей вид декоративного мистецтва чи не наймолодший. Іноді витинанки збагачуються додатковими кольорами. У деяких селах витинають з паперу цілі рушники, доповнюють їх аплікаціями або й розмальовують. При витинанні окремих фігур папір зазвичай не перегинають, а орнаментальні узори й прикраси витинають, складаючи папір удвоє або вчетверо. Від кількості складань залежить розмаїття форми й композиція узорів. | |
Переглядів: 2558 | Завантажень: 0 | |
Всього коментарів: 0 | |
|
|