Головна » Файли » ПЕРЕКАЗИ

Самотня художниця. Про Марію Приймаченко.
09.05.2014, 14:44
загрузка...

Текст 1.

текст

Народна художниця України Марія Приймаченко своєю творчістю відкрила оригінальну сторінку самобутнього мисте­цтва світової культури. Її виставки з великим успіхом експо­нувалися в багатьох країнах світу.

Народилася Марія Оксентіївна 1908 року на Київщині в сім’ї мистецьки обдарованих людей. Її батько бондарював, за­ймався теслярством і різьбленням по дереву. Мати була ви­знаною майстринею вишивання. Від неї й перейняла худож­ниця вміння створювати той чарівний, характерний для українських майстринь орнамент, у якому, кажучи словами Миколи Гоголя, «птахи виходять схожими на квіти, а квіти – на птахів».

Дитинство Марії було затьмарене страшною недугою – полі­омієлітом. Це зробило її не по-дитячому серйозною та спостережливою, загострило слух і зір. Усі предмети, що оточували ; дівчинку, ставали учасниками живої захопливої гри, інколи – | сумної, частіше – яскравої і святкової. Прихід до мистецтва був зумовлений одвічним селянським потягом до роботи. Не маючи можливості працювати в полі через хворобу, майбутня майстриня свою енергію і працелюбність почала вкладати в мистецтво, адже прагнула приносити радість людям.

Художниця згадувала: «Якось біля хати, над річкою, на заквітчаному лузі пасла я гусей. На піску малювала всякі квіти, побачені мною. А потім помітила синюватий ґлей. На­брала його в пелену й розмалювала нашу хату…». Кожен при­ходив подивитися на цю дивину. Хвалили. Сусіди просили і їхні хати прикрасити…

Марія Приймаченко постійно навчалася в рідної поліської природи. У її картинах знаходять утілення ще язичницькі об­рази фантастичних чудовиськ і птахів. За цими роботами сто­їть велика, різноманітна школа народного мистецтва, багато­вікова культура народу. Це ніби згусток емоційних вражень і від казок, і від легенд, і від самого життя. Процес її творчості являє собою феномен дивовижного сплаву конкретного мис­лення, інтуїції, фантазії і, нарешті, підсвідомого. У світ ви­ходять небувалі, часом химерні образи, вигадливі декоратив­ні композиції, які щедро випромінюють енергію доброти й наївного зачудування світом. Творчість великої української художниці є незбагненним, таємничим і прекрасним явищем, яке впродовж тривалого часу привертає увагу дослідників і шанувальників мистецтва.

Її «звірина серія» останніх років – явище унікальне й не має аналогів ні у вітчизняному, ні у світовому мистецтві. Фантастичні тварини – це витвір геніальної уяви художниці, таких не існує в природі. «Дикий чаплун» – від слова «чапа­ти» – таку назву придумала Приймаченко одному зі звірів, акцентуючи увагу на його лапах, здатних продиратися крізь вільхові зарості й узагалі – крізь таємничі хащі життя. Загад­кові звірі художниці завжди мають свою земну першооснову, і поштовхом до їх народження часом стають реалії сьогодніш­нього дня. Приймаченківські фантастичні тварини – це й пе­ресторога, і заклик до дружби, до миру.

Марія Оксентіївна була не тільки прекрасним художником, а й талановитим поетом. Заримовані назви картин свідчать про її феноменальний хист відтворювати музику, пісню. Приймаченко-поет реалізувала себе у власних підписах до кар­тин, які легко запам’ятовуються: «Три буслики у горосі жи­вуть у нас і досі…», «Куріпочки пляшуть і хліб пашуть» та інші.

Останні роки життя стара недуга скувала Марію Оксентіївну, вона не підводилася з ліжка, однак продовжувала спілку­ватися зі світом — малювати…

(452 слова)
Із журналу

переказ

Творчість народної художниці України Марії Приймаченко відкриває нову оригінальну сторінку самобутнього мистецтва світової культури. Виставки її картин мали великий успіх у багатьох країнах світу.

Народилась Марія Оксентіївна Приймаченко 1908 року на Київщині. Її батьки були мистецьки обдарованими людьми: батько займався різьбленням по дереву, мати була визнаною майстринею вишивання. Саме від матері перейняла художниця вміння створювати характерний український орнамент, чарівний і неповторний.

У дитинстві Марія захворіла на важку недугу — поліомієліт. Хвороба зробила її не по‑дитячому серйозною та спостережливою, загострила зір і слух. Марія не мала можливості працювати в полі, а тому всю свою енергію і потяг до праці почала вкладати в мистецтво, адже прагнула приносити людям радість. Спочатку вона розмалювала свою хату, та так гарно, що сусіди стали просити і їхні хати прикрасити.

Своє натхнення Марія Приймаченко брала у рідної полі сякої природи. В її картинах немовби втілились ще язичницькі образи фантастичних чудовиськ і птахів. За роботами художниці стоїть досвід багатовікової культури українського народу, школа народного мистецтва. Емоційні враження від казок, легенд і від самого життя художниця переносить на свої полотна. Її вигадливі декоративні композиції щедро випромінюють енергію доброти й наївного зачудування світом. Творчість Приймаченко є незбагненним і прекрасним явищем, що впродовж тривалого часу привертає увагу дослідників і всіх шанувальників мистецтва. «Звірина серія» останніх років не має аналогів ні у вітчизняному, ні у світовому мистецтві і є витвором уяви геніальної української художниці. Загадкові звірі, фантастичні тварини Марії Приймаченко завжди мають свою земну першооснову та ніби закликають до дружби й миру. Картини мають заримовані назви, в яких відобразився феноменальний хист Марії відтворювати музику в словах, що свідчить про поетичну талановитість художниці.

Текст 2. Фантастичний світ Марії Примаченко

Марія Примаченко — майстер українського декоративного мистецтва. На ґрунті народного декоративного малярства вона створила власний фантастичний світ. Художниця малювала на ватмані, використовуючи акварель і гуаш, які надавали соковитості й щільності зображенням квітів, птахів, звірів, орнаментів, сценок із народного життя.

Справжнім шедевром у серії про тварин став «Гороховий звір». На картині зображено великого помаранчево-рожевого й трохи здивованого звіра. У нього великі вуха й грива, тулуб прикрашають червоні яблука, на лобі, переніссі й щоках — трикутники ластовиння. Круглі чорні очі дивляться допитливо. Рожеві лапи, що закінчуються чи то кігтями, чи то клешнями, обережно торкаються землі, на хвості — кулеподібний пензлик. Жовтогаряче тло створює враження, ніби картину наповнює сонячне світло. Та й самий звір зітканий із сонячного проміння й рожево-червоних хмарин. Зелені стручки гороху, у якому він живе, утворюють із синіми квітами ритмічний рослинний орнамент.

Ви тільки уявіть собі: коли народилася ця по-дитячому наївна істота, художниці було майже сімдесят років!

Нині твори Марії Примаченко експонуються в Парижі, Варшаві, Празі, Софії, Монреалі. Серія, за яку майстриня була удостоєна Державної премії України імені Тараса Шевченка, має назву «Людям на радість». Так можна сказати й про всю творчість художниці.

180 слів                                                          За М. Шинкарук

Категорія: ПЕРЕКАЗИ | Додав:
Переглядів: 1726 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar