Головна » Файли » ПЕРЕКАЗИ

Щоденник для роздумів
17.11.2020, 22:03
загрузка...

Півосені, зиму й піввесни на радіо «Вежа», що в Івано-Фран­ківську, існувала програма «Щоденник». Щоденником її можна було назвати лише тому, що програма виходила щодня, крім су­боти й неділі. І придумувати трихвилинну оповідь доводилося постійно.

Коли укладалася книжка, я мав можливість цілковито пере­інакшити її, дописавши щось таке, про що не говорив, але хотів би сказати. Про те, як... Але про це буде вже інша книжка. Ця за­лишиться відкритою — випадковою, недовершеною, готовою прийняти щось інше. Адже зроблена вона лише для того, щоб на кожну прочитану історію кожному хотілося б відповісти якоюсь своєю, нічим не гіршою...

Ось один із весняних записів.

Міські мешканці звикли оцінювати погоду й різні природні явища лише з огляду на їх зручності та вигоди. Селяни, земле­роби, садівники, лісівники й пасічники мислять трохи ширше — не про себе, а про звірів, комах, дерева, бруньки, пагони, цибуль­ки, зерна, квіти, листя, плоди, ягоди й коріння, якими вони опікуються. Зрештою, опікуються тільки для того, щоб з'їсти са­мим або віддати тим, хто живе в містах, і погоду оцінюють лише з огляду на власні вигоди. У цьому завуженні світогляду причина найбільших нещасть людства. Але так є споконвіків, і виявля­ється, що ті поодинокі люди, які чують спів трави, просто не мо­жуть і вже ніколи не зможуть переконати зважати на нього тих, хто цього співу не чує.

Позавчорашній сніг сприймався по-різному: як неприєм­ність, вибрик, жарт, радість, ускладнення, перешкода, безсенсовість, абсурд, фрагмент, який нічого, урешті, не значить і, крім кількох відкладених рейсів, нічого не змінює. Усе одно вже весна, і цей короткочасний сніговий бунт угамується через кілька днів. Сніг випав позавчора, а через кілька днів, тобто сьогодні, по ньому залишилися тільки сліди. Здається, він справді нічого не змінив.

Однак таке твердження правильне лише в системі координат людської — антропоцентричної — логіки. Насправді два дні снігу врятували ціле плем’я, ціле військо Божих істот.

Цей маленький мужній і прекрасний народ уже знемагав від людської навали. Щодня його найкращих чоловіків, найвродливіших жінок із ненародженими дітьми, його найбільших мудре­ців убивали людські руки, а тіла вивозили до міста й там на пло­щах виставляли на повільне тління. Люди руйнували їхні оселі, випорпували із землі їхні скарби, міняючи на гроші для дешевих розваг.

День снігопаду й кілька днів укритої снігом землі дали можливість цьому народові перепочити. За короткий час, відпу­щений до нового наступу людей, лісові племена крокусів, підсніжників і пролісків встигли вже багато. Одні з них скинули в ґрунт запліднене насіння, інші відмерли, урятувавши цим самим підземну багаторічну цибульку від знищення, а переважна біль­шість просто перестала бути привабливою і через це позбулася незахищеності.

Тож дводенний сніг наприкінці березня не був марним. Можливо, завдяки йому на другу весну маленьке плем’я зможе скликати нове велике військо.

426 слів

За Т. Прохаськом

Категорія: ПЕРЕКАЗИ | Додав:
Переглядів: 540 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar