Щука — сущий розбійник у наших річках та озерах. Вона страшенно ненажерлива. Довгий рот її весь усіяно гострими зубами. Навіть у горлі в неї є зуби. Пелька у щуки широка: вона здолає проковтнути шмат, товщий за себе. Їжею вона не перебирає: ковтає риб, жаб, птахів і звірів,— усе, що трапиться. Іноді хапає за руку або за ногу людину, що стоїть у воді. Бистрої води щука не любить, а вишукує собі місце спокійнісіньке, з тихою течією, де є водяні рослини.
Часто щука каламутить круг себе воду, щоб дрібна риба, котру вона хапає, її не запримітила. Здобич вона ловить дуже спритно, часом навіть вискакує з води в повітря. Узимку щука забирається в глибінь і нічого не їсть. У лютому й березні вона випливає наповерхню і тоді саме буває дуже ненажерлива (С. Черкасенко, 128 сл.).