Головна » Файли » ПЕРЕКАЗИ

Шлях до гармонійної особистості
17.11.2020, 23:41
загрузка...

текст

З давніх-давен ідеалом грека була сукупність чеснот – аре­те. Її зміст віддзеркалював певний історичний період і зміню­вався разом зі зміною поколінь. Так, у давні часи поряд із вимогами мужності, розуму та краси визнавалася необхід­ність бути спритним, сильним, витривалим, розсудливим, ввічливим. Греки тлумачили людську сутність як єдність добра і зла, а дії людини – як постійний вибір між ними. Громадою схвалювалася і така людська якість, як уміння подобатися, у якій елліни вбачали передусім здатність людини виявляти свої позитивні риси. Це було прагненням до духовної близь­кості, потягом до людського спілкування.

Упродовж усієї давньогрецької історії навколо арете не припинялися суперечки. Чи то її успадковували лише аристо­крати, чи то вона була результатом наполегливого самовдос­коналення. Врешті-решт цю здатність звели до чотирьох ком­понентів, і, таким чином, мужність, мудрість і справедливість урівноважувалися розсудливістю. В основу арете було покла­дено ідеал досконалої людини.

Однією з найцікавіших сторін давньогрецької культури, пов’язаної з формуванням досконалої людини, був спорт. Змалку дітей навчали не тільки вчителі грамоти, музики, а й учителі гімнастики. Святом краси й мужності ставали різно­манітні змагання, найавторитетнішими серед яких були Олімпійські ігри. Однак упродовж тривалого часу раби, іно­земці виключалися з кола учасників. Серед еллінської арис­тократії цінувалася не сама лише краса і високі фізичні мож­ливості тіла, але і їх обов’язкове поєднання з моральними чеснотами.

До пошуків досконалості греки активно залучали медици­ну, яка органічно була пов’язана зі спортом. Особливого зна­чення надавали цілющій силі фізичних вправ, перемозі над самим собою. Так, взірцем великої витримки, сили волі і мужності були ті, хто досяг успіхів у спорті, подолавши тяж­ку хворобу і викликану нею духовну кризу. За участю цих спортсменів було розроблено систему лікувальних вправ, і вона стала однією з галузей давньогрецької медицини. Спіль­ною метою спорту й медицини було досягнення максимальної тривалості активного життя людини. Основи клінічної меди­цини заклав Гіппократ, під керівництвом якого в V-ІV ст. до н. е. на острові Кос сформувалася славетна медична школа. Турбота про здоров’я вважалася в Давній Греції важливим суспільним обов’язком кожного громадянина, а нехтування ним осуджувалося.

Греки вважали, що, прагнучи досконалості, людина пови­нна гармонійно поєднувати духовне і тілесне, завжди напо­легливо працювати над собою. Важко назвати хоча б одну сторону життя елліна, де б це не відчувалося. Візьмемо хоча б таку інтимну справу, як шлюб. Для греків єдиною підста­вою для нього мало бути кохання, а міцність подружнього союзу забезпечувалася розумінням суспільної значущості зробленого кроку. Шлюб передбачав примноження числа гро­мадян, які приймали від батьків естафету відданого служін­ня державі. Негативно ставилися у грецькому суспільстві до нежонатих. Це виражалося в запровадженні податку на без­шлюбність, у накладанні великих штрафів, і навіть при першій-ліпшій нагоді в повсякденному спілкуванні їм висловлю­вався осуд. Під час вибору пари важлива роль відводилася батькам, однак обов’язково враховувалися почуття нарече­ної. Після з’ясування всіх деталей шлюбної угоди відбувало­ся весілля, проте витрати на нього не мали перевищувати матеріальні можливості обох сторін.

(450 слів)
За В. Гриценко

переказ

Віддавна греки ідеалізували сукупність чеснот — арете. Її зміст відбивав певний історичний період і мінявся разом зі зміною поколінь. Так, у давнину разом із мужністю, розумом і красою визнавалися сила, спритність, витривалість, а також розсудливість і ввічливість. Людську сутність греки розуміли як поєднання добра і зла, а людські дії були результатом постійного вибору між ними. Через прагнення до духовної близькості й потяг до людського спілкування поціновувалася еллінами й така людська якість, як уміння подобатися (малася на увазі здатність людини виявляти свої позитивні риси).

Упродовж усієї давньогрецької історії навколо арете точилися постійні суперечки: одні вважали, що її успадковували лише ари стократи, інші вбачали в ній результат наполегливого самовдосконалення. Зрештою цю здатність звели до чотирьох складників, урівноваживши в такий спосіб мужність, мудрість, справедливість і розсудливість. Підґрунтям арете став ідеал досконалої людини.

Відомо, що давньогрецька культура була спрямована на формування досконалої людини, і важливу роль відводили спорту. Змалечку дітей навчали не лише грамоти, музики, а й гімнастики. Найрізноманітніші змагання, найважливішими з‑поміж яких були Олімпійські ігри, були справжнім святом краси й мужності. Доступу до кола учасників у змаганнях тривалий час не мали раби та іноземці. Еллінські аристократи шанували не лише красу й фізичні можливості тіла, а й їх обов’язкове сполучення з моральними чеснотами.

Зі спортом тісно була пов’язана медицина, якій у пошуках досконалості відводили неабияку роль. Поважалася перемога над самим собою, фізичним вправам приписували цілющі властивості. Взірцем неабиякої витримки, сили волі й мужності були ті елліни, які досягли спортивних успіхів, подолавши тяжку хворобу і викликану нею духовну кризу. За участі цих спортсменів було розроблено систему лікувальних вправ, яка стала окремою галуззю давньогрецької медицини. Поєднання досягнень спорту й медицини були скеровані на забезпечення максимальної тривалості активного життя людини. У V–IV ст. до н. е. на острові Кос заснували медичну школу, керував якою славетний Гіппократ. Ним же були закладені основи клінічної медицини. Громадяни Давньої Греції своїм важливим суспільним обов’язком вважали піклування про здоров’я, а нехтування ним засуджували.

Греки були переконані, що людина має гармонійно поєднувати духовне й тілесне, невпинно й наполегливо вдосконалювати себе. Це було відчутно в усіх аспектах життя елліна, навіть у такій інтимній справі, як шлюб. Побратися греки могли виключно на підставі кохання, усвідомлюючи суспільну значущість зробленого кроку, що було запорукою міцності подружнього життя. Результатом шлюбу було примноження числа громадян, яким батьки передавали естафету вірного служіння державі. Важливу роль у виборі пари відігравали батьки, при цьому почуття нареченої обов’язково враховувалися. Весілля відбувалося тільки після з’ясування всіх деталей шлюбної угоди, а витрати на нього не мали бути вищими за матеріальні можливості обох сторін. До нежонатих греки ставилися негативно, що виражалося в податку на безшлюбність і великих штрафах. Їх засуджували навіть у побутовому спілкуванні.

Категорія: ПЕРЕКАЗИ | Додав: | Теги: гармонія, гармонійна особистість
Переглядів: 103 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar