Головна » Файли » ПЕРЕКАЗИ

Символ щедрого таланту
14.12.2020, 22:14
загрузка...

Текст

В історії науки небагато імен, які були б відомі на світовому рівні, знані кожною освіченою людиною. Ім'я Софії Василівни Ковалевської - видатного вченого-математика, механіка і астронома, першої в світі жінки - професора і академіка, обдарованої письменниці, публіцистки - це справді символ щедрого таланту і яскравого, самобутнього характеру.

Софія вже з дитячих років писала вірші і була впевнена, що стане поетесою, виношувала навіть задуми кількох великих поем. Талановита і працелюбна, ще підлітком вона зробила кілька математичних відкриттів. Так, у дванадцятирічному віці, вивчаючи геометрію, власним, відмінним від класичного шляхом Софія вивела співвідношення між довжиною кола і його діаметром (число пі). Двома роками пізніше вона сама розібралась у тригонометричних формулах з підручника фізики, який випадково потрапив до її рук.

На той час жоден вищий навчальний заклад царської Росії не приймав на навчання жінок. Єдиною можливістю отримати вищу освіту було виїхати за межі країни і вступити до закордонного університету. Однак для цього необхідно було мати паспорт, який дівчина могла отримати лише з дозволу батьків або ж взяти шлюб. Соня палко мріяла про навчання за кордоном, але батько був неприхильним до її бажань. У результаті дівчині довелося вдатися до фіктивного одруження з молодим ученим-зоологом, Володимиром Ковалевським. Згодом цей шлюб став щасливим.

Молоде подружжя переїхало до Німеччини, де Софія вивчала математику. Невдовзі вона стала улюбленою ученицею одного з найбільших тогочасних світових математичних світил, а вже 1874 року стався небувалий в історії європейської науки випадок - Геттінгенський університет заочно присвоїв 24-річній Софії Ковалевській ступінь доктора філософії і математики на основі трьох виконаних нею до цього часу наукових робіт, які викликали великий резонанс у наукових колах Росії і за її межами.

Проте ні високий науковий ступінь, ні загальне визнання її наукових заслуг, ні сприяння видатних учених, ані особиста енергія і кипуча діяльність не допомогли Софії Василівні одержати дозвіл на викладання. Повернувшись до Росії, Ковалевська відійшла від наукової роботи, бо не змогла знайти застосування своїм знанням.

Коло інтересів С. Ковалевської залишалося надзвичайно широким. Вона жваво цікавилася мистецтвом, літературою, багато сил і часу віддавала власній публіцистичній творчості. Після трагічної загибелі чоловіка вона прийняла пропозицію про переїзд до Стокгольма працювати приват-доцентом у щойно відкритому тамтешньому університеті. Цей період життя став для Ковалевської періодом розквіту наукової й літературної діяльності.

Справжньою перлиною літературної творчості Ковалевської стали позначені великою, іноді суворою до себе й навколишніх правдивістю і водночас глибоким ліризмом автобіографічні нотатки «Спогади дитинства». Сповнені влучних алегорій, тонких спостережень, вони принесли авторці загальне визнання. Та все ж головною її цариною залишалася математика. У Стокгольмському університеті вона з великим успіхом читала лекції німецькою і швецькою мовами, видавала науковий журнал. Ковалевська швидко стала улюбленицею шведської інтелігенції, її ласкаво називали «наш професор Соня».

Того ж року Софію Василівну першою із жінок обрано членом-кореспондентом Петербурзької академії наук. Однак права викладати у вищих навчальних закладах Росії вона так і не одержала.

Переказ

В історії науки небагато імен, які були б відомі всьому світові, кожній освіченій людині. Перша у світі жінка, яка була професором і академіком, видатним математиком, механіком і астрономом, а також здібною письменницею,— Софія Василівна Ковалевська є символом неабиякого таланту і яскравого характеру.

З дитинства Софійка мріяла про долю поетеси: писала вірші і навіть мала задуми кількох великих поем. В підлітковому віці талановита й наполеглива дівчина зробила кілька математичних відкриттів. У двадцять років, під час вивчення геометрії,

власним, відмінним від класичного шляхом Софія вивела число пі — співвідношення між довжиною кола і його діаметром.

А два роки по тому, коли їй до рук випадково потрапив підручник з фізики, вона самотужки розібралася в тригонометричних формулах.

За тих часів жоден вищий навчальний заклад царської Росії не приймав на навчання жінок. Здобути вищу освіту можна було тільки в закордонному університеті, для чого необхідний був паспорт, отримати який дівчина могла тільки з дозволу батьків або

взявши шлюб. Оскільки батьки не поділяли запальної мрії дивчини про закордонне навчання, Софії довелося фіктивно одружитися з Володимиром Ковалевським, молодим ученим‑зоологом. Цьому шлюбові судилося стати щасливим. Молоде подружжя переїхало до Німеччини, де Софія мала змогу вивчати математику. Дуже скоро вона стала улюбленою ученицею одного з математичних світил, відомого на весь світ. Дівчина виконала три роботи, котрі викликали великий резонанс у наукових колах. І ось небувалий в історії європейської науки випадок: 24‑річній Софії Ковалевській на основі цих робіт заочно присуджено ступінь доктора філософії і математики!

Софія Ковалевська прагнула практичного застосування своїх знань, проте ні науковий ступінь, ні визнання її заслуг, ні сприяння видатних учених, навіть особиста енергія не допомогли їй одержати дозвіл на викладання. Тож Софія Василівна повернулася до Росії та відійшла від наукової роботи.

Проте коло інтересів Софії Ковалевської залишалося надзвичайно широким. Її цікавили і мистецтво, і література. Крім того вона жваво займалася публіцистичною діяльністю.

Коли трагічно загинув її чоловік, Ковалевська пристала на пропозицію працювати приват‑доцентом у щойно відкритому Стокгольмському університеті. У цей період розквітла наукова й літературна діяльність Софії Василівни.

З’явилася і літературна перлина — автобіографічні нотатки «Спогади дитинства», просякнуті неабиякою, іноді навіть суворою до себе й оточуючих правдивістю і водночас глибоким ліризмом і сповнені влучних алегорій, тонких спостережень. Нотатки принесли авторці загальне визнання. Та все ж головною її цариною залишалася математика. Лекції в Стокгольмському університеті, які Ковалевська читала німецькою і швецькою мовами, були дуже популярними. Видавала вона і науковий журнал. Софія Василівна дуже полюбилася шведській інтелігенції, її ласкаво називали «наш професор Соня».

Тоді ж Софію Василівну першою із жінок було обрано членом-кореспондентом Петербурзької академії наук. Проте вона так і не одержала права викладати у вищих навчальних закладах Росії.

Категорія: ПЕРЕКАЗИ | Додав:
Переглядів: 186 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar