Головна » Файли » ПЕРЕКАЗИ

Слово про Марусю Чурай
17.09.2020, 01:22
загрузка...

Є прадавні скарби, що намертво лежать у землі, і є живі скарби, що йдуть по землі, ідуть від покоління до покоління, огортаючи глибинним чаром людську душу. До таких скарбів належить і народна лірична пісня. Погортайте сторінки сивих віків, вчитайтеся в прості і хвилюючі слова пісень, віднайдіть золоті ключі мелодій – і вам відкриється багато поетичних таємниць, ви почуєте голоси творців, імена яких розгубила історія, та так розгубила, що вже навряд чи й знайдемо багатьох сіячів, чия поетична нива, ставши народною, квітує й сьогодні по нашій українській землі.

І тільки інколи, крізь тумани часу, окреслиться схожа на легенду постать творця. До таких легендарних постатей і належить народна поетеса Маруся Чурай.

Судячи з пісень, які їй приписуються, ця дівчина була народжена для любові, але не зазнала її радощів і всі свої надії, все своє любляче серце по краплині сточила в неперевершені рядки, що й зараз бентежно озиваються в наших серцях і вражають нас глибиною і щирістю висловленого в них почуття, довершеністю форми, чарівністю мелодій:


Ішов милий гіронькою,

Мила під горою,

Зацвів милий роженькою,

Мила – калиною.

Воістину, і зацвіла калиною, і закрасувалася калиною на лугах нашого мелісу творчість легендарної поетеси.

За існуючими переказами, народна поетеса і співачка народилася у 1625 році у Полтаві, в козацькій родині. Її батько, Гордій Чурай, після поразки козацько-селянського повстання 1637 року був страчений у Варшаві. Його дружина, Горпина, залишилась удвох з дочкою Марусею, дівчиною з чарівною зовнішністю й добрим серцем. Маруся Чурай мала чудовий голос і майстерно співала пісні, які складала з різних приводів, і часто навіть у звичайній розмові викладала свої думки віршами.

Навесні 1648 року почалася визвольна війна українського народу проти польської шляхти. Піднявся на боротьбу і Полтавський полк, в якому був і коханий Марусі Грицько Бобренко. Для дівчини розлука з коханим була тяжким ударом. Особисті переживання Марусі Чурай, її туга за коханим перетворювалися у нові й нові поетичні рядки, в нові й нові пісні і думи. Очевидно, саме на цей час припадає створення Марусею таких пісень: „За світ встали козаченьки”, „В огороді хмелинонька грядки устилає”, „Шумить, гуде дібровонька” та ін.

Згідно з переказами, Грицько Бобренко, повернувшись з походу, зрадив Марусю, і вона з помсти його отруїла. Проте дівчина не витримала докорів сумління і добровільно зізналася в злочині, за що була засуджена до страти. Але вирок не було виконано, бо в день страти посильний привіз наказ Богдана Хмельницького про помилування Марусі Чурай. Життя було їй даровано в пам’ять героїчної загибелі батька та за чудові пісні, які вона склала.

Маруся недовго жила на світі після помилування і померла в каятті у 1653 році, залишивши нам незрівнянну пісенну спадщину.

Три віки ходять пісні, приписувані Марусі Чурай, по нашій землі, три віки любові вже подаровано людям. А попереду – вічність, бо велика любов і велика творчість невмирущі (За М.Стельмахом та О.Козулею; 446 слів).

Категорія: ПЕРЕКАЗИ | Додав: | Теги: Маруся Чурай
Переглядів: 59 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar