Головна » Файли » ПЕРЕКАЗИ

Софія Київська. Перша бiблiотека на Русi. Переказ тексту наукового стилю 7 клас
01.02.2014, 08:51
загрузка...

Текст 1. Софія Київська

У центрі Києва, на Софійському майдані, понад дев’ять століть височить пам’ятка давньоруського мистецтва — славетний Софійський собор.

Софія Київська... чудове творіння народного генія, свідок високої культури і героїчного минулого. Важко уявити, скільки подій відбувалося в цих стінах, скільки людей побувало під її склепінням зі своїми радощами, безнадією і горем. Собор був свідком блискучих злетів і поразок, зазнав гіркоти міжкнязівських усобиць. Його мозаїчну підлогу топтали копита монгольських коней, а жадібні руки загарбників тягнулися до блискучих золотих прикрас. Так, багато могли б розповісти ці стіни. Та як змусити їх розкрити свої таємниці?

Тепер Софія — музей. На її місці, за словами літописця, було колись поле поза містом. Ярослав Мудрий звів цей собор на честь перемоги над кочовими племенами — печенігами. Тоді місто розширилось, його оточили потужними земляними валами. Урочистим в’їздом до нього були Золоті ворота, споруджені у вигляді башти з надбрамною церквою Благовіщення.

Перед тими, хто входить до головного храму Стародавньої Русі, відкривалася величезна із золотими переливами мозаїчна композиція головного вівтаря з шестиметровою фігурою Марії-Оранти («тієї, що молиться») у центрі. Для середньовічного киянина вона була захисницею міста, держави, його особистого щастя і майна.

На південній, північній, західній стінах на одній із фресок був зображений Ярослав Мудрий із сім’єю, що як засновник підносить модель храму Ісусу Христу. Збереглися лише фрагменти фрески.

Слава про Софію поширилася далеко за межами Русі (З підручника).


Дати відповіді на запитання до тексту:
1. Де знаходиться Софійський собор та хто і на честь чого звів його?
2. Що є нині Софія Київська?
3. Яка споруда виконувала роль урочистого в’їзду до міста Києва в давнину?
4. Назвати символ захисту для середньовічного киянина?
Як ви вважаєте, чому слава про собор поширилася за межі Київської Русі?

 

Текст 2. Софія Київська. Переказ тексту наукового стилю 7 клас

Серед пам’яток минулого у стародавньому Києві — знаменитий архітектурний комплекс XI — XVIII сторіч Софія Київська. Його центральна споруда — Софійський собор, закладений в XI сторіччі з наказу Ярослава на ч есть його перемоги над печенігами. Собор — не тільки неперевершений пам’ятник старовинної архітектури, а й меморіал воїнської слави наших предків.

Починаючи з ч асів Ярослава, Софія стає важливим культурним центром східнослов’янської держави. У Софійському соборі був свій скрипторій, а також перша відома нам бібліотека, закладена Ярославом.

Слід пам’ятати, що друкарських верстатів тоді ще не було, ще не настали часи Гутенберга, Федорова, Скорини. У своєрідних майстернях-скрипторіях працювали переписувачі книг. Скрипторії звичайно обладнували при княжому дворі, при монастирях. А там, де книги переписувалися, там вони здебільшого й зберігалися.

Досить часто київські князі бували фундаторами таких бібліотек. Про Ярослава літописець повідомляє: «Ярослав же … любив книги і, багато їх переписавши, поклав у церкві святої Софії, котру створив сам».

Портрет князя, якого за прихильність до наук народ прозвав Мудрим, дивиться на нас із кам’яної брили, встановленої вдячними нащадками 1969 року в дворі заповідника навпроти Софійського собору. Цей пам’ятник споруджено на ч есть заснування Ярославом першої на Русі бібліотеки. На камені вирізьблено слова з літопису, який звеличує князя за те, що той «сіяв у серцях людей книжні слова». У літописі підкреслюється та «велика користь», яку дає людям книжне вчення.

(З кн. «Калейдоскоп цікавих знань»)

або переказ закінчується так:

У лiтописi пiдкреслюється та "велика користь", яку дає людям свiт книжок.

На жаль, ми не знаємо, якi саме книги були у книгозбiрнi Ярослава, не знаємо й того, яка доля спiткала це старовинне книгосховище.

план

1) Софія Київська — неперевершений пам’ятник архітектури, меморіал воїнської слави.
2) Софія — важливий культурний центр Київської Русі.
3) Майстерні-скрипторії.
4) Ярослав — фундатор першої бібліотеки.
5) Пам’ятник Ярославу Мудрому.

Текст 3. Диво велике

Київ —  одне  з  найкрасивіших  міст  Європи,  і,  здається,  найвеличніша  його  окраса —  Софіївський  собор,  храм  на  честь  Божої Мудрості. Наші  далекі  прадіди  називали  його  «диво  велике».  Якщо  порівняти з  сучасними  висотними будовами,  собор  зовсім не  високий. Проте  вже дев’ять  століть  здається  людям, що  його  бані,  увінчані  золотими  хрестами,  сягають неба.

Минають століття, та незмінна невмируща краса Софії. Її силові лінії пориваються  на  всебіч:  у  космос  через  релігію,  у  Західну  Європу,  Азію та  за океан через українську культуру.

Софія Київська —  джерело  пізнання  історії  нашої  культури,  зокрема мистецтва Київської Русі. Майже два століття триває вивчення храму.

Навіть на  питання,  коли  побудовано  собор,  й  досі немає  точної  відповіді. Широко відомі рядки «Повісті минулих літ»: «Заложив Ярослав город —  великий Київ,  а  в  города цього  ворота  є Золоті. Заложив  він  також  церкву Святої Софії,  а  потім  церкву  на  Золотих  воротах,  кам’яну, Благовіщення Святої Богородиці…».

В особливо значущі дні в соборі відбуваються урочисті відправи. Знов під древнім склепінням лунає молитовний спів, знов віруючі дослухаються Божого  слова.

Текст 4. Оранта

Архітектура Софії Київської не може не зачарувати. Нікого не може залишити байдужим і внутрішнє оздоблення храму: мозаїки, фрески, різьблені шиферні плити, мармурова усипальниця Ярослава Мудрого, карнизи, колони.

Перлиною світового мистецтва є мозаїки Софії Київської. З’ясовано, що над ними працювала артіль з восьми художників. 640 квадратних метрів були заповнені майстрами упродовж трьох років.

Центральний образ собору – Марія-Оранта. Ця велика мозаїка виконана особливо майстерно.

Чому образ Оранти винесений у храмі на чільне місце? Річ у тому, що Марію-заступницю вважали захисницею Києва, як тоді казали “непорушною стіною”, крізь яку не перелетить жодна стріла, жодний спис.

Діва Марія зображена на округлій угнутій стіні. Якби мозаїку із зображенням Оранти можна було “розігнути” й перевести на рівну площину, постать важко було б назвати ідеально пропорційною. Майстри врахували, що зображення на угнутій площині здається меншим, ніж насправді, тоді як на вигнутій назовні – більшим.

Образ Оранти створював, напевно, найуміліший майстер. Все тло він виклав золотою смальтою, від цього постать Богородиці огорнута м’яким, неяскравим золотистим сяйвом.

Обличчя Оранти серйозне, навіть суворе. Вона справді здається непорушною, всесильною. Сині, бакитні, золотисті барви її вбрання надають постаті урочистості. Обличчя здається рожевуватим. Самих рожевих кубиків смальти на щоках, вустах, підборідді Богоматері не так багато. Але тоненька червона смужка, якою обведено її уста, ніс, повіки й підборіддя, немов зафарбовує сусідні кольори рожевістю. Обличчя від цього оживає, його виразність посилюється.

Не втративши за дев’ять з половиною віків своєї краси, мозаїки Софії Київської є прикладом надихаючої сили мистецтва. (За Д.Степовиком; 235 сл.)

· Пояснити лексичне значення слів архітектура (тут: мистецький характер споруди), мозаїка, фреска, шифер (будівельний матеріал, переважно з тонкого сланцю), карниз.

· Дібрати синоніми до слів чільний, тло.

· Скласти план (орієнтовний: І. Софія Київська нікого не залишить байдужим. ІІ. Перлина світового мистецтва - мозаїки Софії Київської. ІІІ. Центральний образ собору – Марія-Оранта. 1. Зображення розташоване на округлій угнітій стіні. 2. Золоте тло мозаїчного портрета. 3. Обличчя Марії – серйозне, суворе. 4. Сині, бакитні, золотисті барви вбрання надають постаті урочистості. 5. Чому обличчя здається рожевуватим. ІV. Мозаїки Софії Київської є прикладом надихаючої сили мистецтва).

· Написати докладний переказ.

Текст 5. Свята Софія

Київ — одне з найкрасивіших міст Європи, і, здається, найвитонченіша його краса — Софіївський собор, храм на честь Божої Мудрості. Наші далекі прадіди називали його "Диво велике". І справді диво. Якщо порівняти з сучасними висотними будовами, собор зовсім не високий. Проте вже дев'ять століть людям здається, що його бані, увінчані золо­тими хрестами, сягають неба.

Минають століття, змінюється життя, та незмінна невми­руща краса Софії Київської, її силові лінії пориваються на всібіч: у космос через релігію, у Західну Європу, Азію та за океан через українську культуру.

Софія Київська — джерело для пізнання історії нашої культури, зокрема мистецтва Київської Русі. Майже два століття триває вивчення храму. Проте його стіни й досі ховають чимало таємниць. Навіть на питання — коли побудовано собор, і досі немає точної відповіді. Широко відомі рядки літопису — "Повісті минулих літ": "Заложив Ярослав город — великий Київ, а в города сього ворота є Золоті. Заложив він також церкву святої Софії, премудрості Божої митрополії, а потім церкву на Золотих воротах, кам'яну, Благовіщення святої Богородиці... Після цього (він звів) монастир святого Георгія (Побідоносця) і (монастир) святої Орини".

Цій розповіді передує докладний опис "битви злої" Ярослава з печенігами. Бойовисько відбулось 1036 року, "на міст, ідже стоїть ныне свята Софія", а тоді було "поле виграла". Читаєш літопис і, здається, чуєш дзвін зброї, бачиш сонмище стріл, що летять над полем битви, у якій брали участь кияни, новгородці, варяги. Військо Ярослава перемогло — "побегоша печенезі"...

Все, здається, ясно, все зрозуміло,— собор побудовано року 1037, на місці перемоги над печенігами. Дехто з вчених і досі дотримується цієї гіпотези. А дехто засумнівався. Коли вірити Нестору -літописцю, то 1037 року побудовано собор, Золоті ворота, надбрамна церква над ними, два монастирі. Чи не забагато? Може, Нестор узагальнює під одним роком усю діяльність Ярослава будівничого? І чому старіший за "Повість минулих літ", перший Новгородський літопис, засвідчує інше, засвідчує, що Софія Київська закладена не 1037, а 1017 року. Є й ще кілька свідчень, що не все було так, як у Нестора. Наведемо останнє, на нашу думку, найпереконливіше.

Стіни Софії виявились скарбницею епіграфіки. Було у Києві XI сторіччя чимало письменних людей. Від них залишилися видряпані на стінах коротенькі рядки слів. Такі написи мають назву графіті. Найчастіше це звернення до Бога, мовляв, записана молитва швидше дійде до небес. Записували події, що найбільш хвилювали людей. Деякі графіті датовані. Дослідниками встановлено, що на графіті дати завжди ви­значені точно.

Свідчення... Свідчення...

Багато років життя витратив відомий український вчений Сергій Олександрович Висоцький на відшукування та прочи­тання графіті. І саме він знайшов у Софії напис, датований 1032 роком, коли, за Нестором, собору ще не існувало. Ма­буть, все-таки, життєпис Софії Київської треба починати не з 1037, а з 1017 року. І нині не всі історики згодні з цим датуванням, і пошук триває...

І дев'ять віків тому, і сьогодні — тільки зайдеш до собору, метушня і злигодні земного буття залишаються за порогом. Здається, відлунює загадковий і заспокійливий рай, де висохнуть сльози і загояться найболючіші рани. Тягар негоди спадає з вимученої душі. Стримані лінії стін стримують зайві вияви почуттів. Ледь чутне шепотіння натовпу в соборі здається молитовним.

Середньовічна Софія знадвору була величною оселею духа. В храмі прохолода, сутінки, тільки спалахують вогники свічок. У їхньому світлі виблискують золоті оздоби храму.

Категорія: ПЕРЕКАЗИ | Додав: | Теги: ярослав бібліотека, Перша бiблiотека на Русi, Софія Київська, Переказ тексту наукового стилю 7 кл
Переглядів: 7812 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 3.5/2
Всього коментарів: 0
avatar