Головна » Файли » ПЕРЕКАЗИ

Таємниці творчості
13.05.2014, 15:03
загрузка...

переказ

Таємниці творчості… Спробуємо розглянути деякі чинни­ки, які так чи інакше впливали на творчу працю Лесі Укра­їнки, могли прискорювати чи уповільнювати лет її фантазії. Оточення, місце, час, нарешті, найдрібніші різноманітні об­ставини, зовні малопомітні, позначилися на її душевному ста­ні, а отже, і на робочому настрої.

У листі до Михайла Павлика поетеса стверджує, що ніде їй так гарно не працювалось, як удома, в Колодяжному, не­зважаючи навіть на свіже повітря на Волині, від якого часто нападала пропасниця. Саме у звичних умовах власної роди­ни, де люди для її серця наймиліші,. Леся Українка не від­чувала себе одинокою, нікому не потрібною. Безумовно, ма­льовнича навколишня природа, доброзичливі, привітні селяни, тихий, уповільнений ритм сільського життя, уважне й дбайливе ставлення батьків – усе це в сукупності сприяло її гарному настрою, посилювало її творчу енергію. Лише по­деколи її огортала туга через важкий хворобливий стан, роз­луку з ровесниками-товаришами, однодумцями, полишени­ми в Києві.

Ще була одна річ, яка відіграла, надто в молоді роки, пев­ну роль у праці Лесі Українки. Це – звичайний письмовий столик. Поетеса до нього настільки звикла, що відсутність його не могли ніяк замінити навіть кращі столи й інше пись­мове приладдя. Вона наголошувала, що без письмового стола «…була на чужині, усе одно як без рук і пера».

Здебільшого поетеса не дозволяла поширюватися своїм не­гативним емоціям, оволодівати цілком її свідомістю. Прикла­дом такої боротьби проти переживань, пов’язаних з тяжкими життєвими випробуваннями, є написана Лесею драматична поема «Одержима». За одну безсонну ніч, проведену біля ліжка хворого Сергія Мержинського, поетеса створила бездо­ганний, натхненний взірець, поему-шедевр. Цей факт засвід­чує її велику силу волі, гартовану ще раніше, за обставин, коли Леся неймовірними зусиллями змушувала себе «крізь сльози сміятись», «сміятись, коли серце ридає». Отже, навіть у такі години душевної негоди поетеса не могла не творити.

Письменниці нерідко доводилося силою волі навіювати творчий настрій. Вона або йшла на лоно природи, або писала лист до близької людини, або просто усамітнювалася. Коли ж з’являлося натхнення, Леся намагалася не розпорошуватись, не відволікати своєї уваги чимось дріб’язковим чи стороннім, а прагнула вповні скористатися припливом творчих сил. Так за три дні було написано драматичну поему «Бояриня», а за одинадцять-дванадцять днів – драму-феєрію «Лісова пісня».

Леся Українка вважала найкращим для праці той час, коли все затихало, скоряючись всесильній володарці – чарівливій ночі, коли годинник показував північ. Думка легше корилась у цілковитій самотині. Поетеса навіть не любила, щоб хто-небудь сидів біля неї чи взагалі був свідком такої творчої, як вона на­зивала, «врочистої одправи». З диктуванням творів у неї нічого не виходило, коли вона була недужа й не могла самостійно пи­сати. Особливо не подобалося поетесі переписувати набіло свої твори, це їй давалося навіть тяжче, ніж складання нових.

Показово, що велику за обсягом творчу працю здійснювала Леся Українка-не лише безпосередньо під час написання ху­дожніх творів. Нерідко поетеса перебувала в полоні світу власних персонажів, обмірковувала їхні стосунки під час від­починку, подорожі.

 

(455 слів) 

                                               За В. Святовцем

переказ

Давайте спробуємо розглянути деякі з таємниць творчості Лесі Українки. На її робочий настрій так чи інакше впливали різні чинники: оточення, місце, час, нарешті, найдрібніші обставини життя.

Ніде їй так гарно не працювалось, як удома, в Колодяжному на Волині. Саме у звичній родинній обстановці вона не почувалася одинокою, нікому не потрібною. Дома її гарному настрою сприяло усе: мальовнича навколишня природа, доброзичливі привітні

селяни, уповільнений ритм сільського життя, уважне й дбайливе ставлення батьків. Лише інколи її огортала туга через важкий хворобливий стан та розлуку з товаришами, полишеними в Києві.

Леся Українка, особливо в молоді роки, дуже полюбляла працювати за власним письмовим столиком. Поетеса до нього настільки звикла, що відчувала себе без цього столика, «як без рук і пера».

Нерідко письменниці доводилося докладати неймовірних зусиль, щоб викликати творчий настрій у години душевної негоди. Для цього вона або йшла на лоно природи, або усамітнювалася, або писала листа до близької людини. Коли ж натхнення приходило, Леся намагалася не відволікати своєї уваги чимось дріб’язковим чи стороннім, а прагнула вповні ним скористатися. Драматичну поему «Бояриня» вона написала всього за три дні, драму‑феєрію «Лісова пісня» — майже за одинадцять днів. Найкращим часом для праці Леся Українка вважала опівніч. Поетеса не любила, щоб хто‑небудь був свідком її творчого натхнення, навіть коли була недужа, не хотіла диктувати свої твори. Особливо важко було поетесі переписувати свої твори набіло, навіть важче, ніж складати нові.

Леся Українка була у процесі творчості навіть під час відпочинку або подорожі, тоді вона не писала твори, а лише їх обмірковувала.

Категорія: ПЕРЕКАЗИ | Додав:
Переглядів: 2335 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 3.0/2
Всього коментарів: 0
avatar