Головна » Файли » ПЕРЕКАЗИ

Татарське зілля. Легенда. Переказ для 5 класу
15.05.2014, 05:42
загрузка...

Варіант 1. Татарське зілля. Легенда

Жили колись в одному селі брат і сестра. Батьки їхні повмирали, а вони самі собі хазяйнували і нікому нічого поганого не робили.

Одного разу, як брат орав в полі, татари на село напали. Людей пограбували, сестру разом з багатьма іншими забрали в полон. Приїхав брат додому і не застав сестри. Тоді кинувся доганяти, щоб відбити її в них. А татари саме посідали в лісі полуднувати. Далеко спереду поставили варту. От той нарубок і попався їм у руки. Привели вони його до головного, а той хотів його зразу вбити, але вирішив посміятись з бідного парубка. Каже йому, що якщо він переможе їхнього силача, то віддадуть сестру і пустять їх живими додому. А якщо ні, то вб’ють обох. І вирішив хлопець битися. «Все одно помирати», – думав він. От почався бій. Виступає той татарин, сильний, як бугай. Взяли вони шаблі і почали битися. Зразу татарин ніби перемагав. Але брат і сестра так стояли одне за одним, що не можна було парубкові не перемогти. І таки вбив він татарина. Головний пустив брата і сестру, як і обіцяв.

А на тому місці, де був вбитий татарин, виросло зілля, яке в нас називають татарським.

Джерело: http://www.bohdan-books.com/userfiles/file/books/lib_file_667969590.pdf

Варіант 2. Татарське зілля.

Було це давно. Ще за часів татарської навали.

У Карпатах, отам, де нині розташувалося селище Войнилов, під лісом било джерело з цілющою водою. Перехожі таму­вали спрагу, решта води в Дністер-ріку спливала. Дбали люди про джерело. А воно, кажуть, навіть говорити вміло людською мовою. Замулять його весняні дощові води, засиплють глиною чи камінням, джерело й заговорить до пере­хожого чоловіка:

— Змилуйся, ґречний ґаздо, вичисти мене. І добрі люди прислухалися до його голосу: спускали в джерелі воду, чистили дно і стіни від намулу. І знову пили цілющу воду.

І було так доти, доки хмари татар і турків не насунули на Русь. Кістками позасипали, кров'ю позаливали не тільки це, а й інші джерела і криниці, озера і ріки по всьому Підгір'ї. Хоч спрагу свою і вони хотіли втамувати. Та й коней треба було напувати, і страви не звариш без води. Ото прийде, було, зайда татарський до джерела, припаде до води цілющої спраглими устами. А джерело йому мову відбирало або голову корчило, а то й дух запирало. Тоді й почали татари якесь коріння з собою возити, що аїром у них називалося. Нібито те коріння водойми очищає. Де розкидають його; воно зеленню проростає. Вважали, що лиш у тих місцях, де аїр виростав, можна воду пити і коней напувати, не ризикуючи нічим. Накидали того коріння і довкола джерела з цілющою водою. І воно розрослося аж до самого Дністра.

Минув час. Тікали татарські орди різними дорогами на південь, порятунку шукали. І знову не обминули того джерела, бо довелося вибиратися тією ж дорогою. Але вже не мали ні їжі, ні питва ніякого. Нагнувся котрийсь татарин до джерела водиці напитися. А воно йому:

— Не напою тебе, вороже клятий, бо багато лиха ти мені й народові нашому заподіяв. І розлилося на всі чотири сторони. Поміж тієї буйної зелені, що повиростала з татарського коріння, розтеклася вода, утворивши грузьке болото, трясовину. І чимдалі тяглися до води татари, тим далі вело їх джерело у трясовиння. Зайшли так, що вже й не вибратися. Засмоктала їх багнюка.

А ту зелену й пахучу рослину найменували татарським зіллям. Так воно називається й донині. Аїр тростинний – багаторічна трав’яниста рослина. Має ще народні назви: татарське зілля, лепеха, ірний корінь, явір. Широко застосовується в побуті. В Україні пахучим листям аїру застеляють у хатах глиняні долівки, прикрашають житла, вважаючи, що своїм приємним запахом лепеха вбиває бліх та інших комах-паразитів. Мабуть, ніхто не задумувався над тим, що батьківщиною цієї рослини є Китай та Індія. Аїрний корінь використовувався там для приготування чудових східних ароматів.

Категорія: ПЕРЕКАЗИ | Додав:
Переглядів: 5495 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 2.3/6
Всього коментарів: 0
avatar