Письмовий вибірковий переказ тексту художнього стилю

Тюша

Земля– це благо природи, а не продукт праці.

Народна творчість

Як я люблю Дніпро й Баболю! І діда Матвія, і все те, що оточує мене біля них, огортає теплими обіймами!

Ось уже потяг витягує з неосяжного столичного міста, де я живу з батьками, серце моє вилітає з грудей, мчить попереду потяга: скоріше, скоріше! Насилу перечекаєш довжелезну зиму,і ось нарешті літечко запрошує: усе готово, їдь! Це ж моє рідне гніздечко, я й народився там. Мама вийшла заміж у столиці, де навчалась у медичному інституті, але народжувати мене приїздила до батьків. Ось чому я весь тутешній, придніпровський, коріння дідів і прадідів прив’язало мене міцно, як ті човни понад берегом, що міцно примкнуті величезними замками на могутніх ланцюгах до старих верб, як тільки верби витримують.

Я теж мрію про власного човника, щоб випливати у дніпровський простір, помахуючи весельцем, як Івасик-Телесик, ловити рибку, тішити Баболю та діда Матвія. Це я так склав: Бабуся та її ім’я Оля, мама лає, а мені і зручно, і лагідно та й Баболі подобається. Я торкав човни, крадькома залазив у них, гойдався і мріяв, як би попливти у вільний простір. I раптом човник колихнувся й посунувся зі свого місця,наче запрошував: попливем! Радість охопила мене: виходить, цей човник нічийний, без господаря і прагне, щоб я став йому за хазяїна. Я спустив ногу у воду, намацав дно – неглибоко. Плавати я ще не вмію, потягну цього вільного човника понад берегом, нехай стане біля нашого двору, верби там немає, та дід Матвій знайде кілок і припне його.

Я спішив, боячись, щоб Дніпро не відібрав у мене цю дорогоцінну знахідку, бо он щось і хвилі дуже захлюпали, утомився, забрьохався, але серце калатало від радості. Знайде дід і ланцюга, і якийсь старий замок, загнуздає мого коника.

Я ще з берега заволав: «Баболю! Баболю!». Це її ім’я таке веселе, усі посміхались, коли я обзивався до неї, але я не хотів звати її тільки бабусею, вона ще не стара і зовсім не годиться для компанії тих бабусь, що теревенять на лавочках біля під’їздів. Сто разів за день я з насолодою повторюю: «Баболя!». Це моя знахідка.. А вона мене кличе Тюшею, бо насправді я Матвій, як і мій дід, і для нього я не Тюша, це йому не до вподоби, а Матвій.

(356 слів) Майя Фролова

Словникова робота:

1. Визначте тип мовлення.

2. Визначте тему та головну думку тексту.

3. Продовжте синонімічний ряд слів:тутешній – місцевий,крадькома – нишком,ланцюг – послідовність.

Орієнтовний складний план

1. Життя і походження Матвія:

а) спогади про «столичних» батьків;

б) очікування літнього часу в селі.

2. Мрія хлопчика про власний човник:

а) бажання головного героя потішити бабусю й дідуся;

б) знахідка «нічийного» човна.

3. Ніжні стосунки між хлопчиком і його рідними.