Головна » Файли » ПЕРЕКАЗИ

Україні бути українською
04.12.2019, 01:48
загрузка...

Текст 1. Україні бути українською

Коли 1861 року Італія здобула незалежність, звільнившись із-під австрійського панування, один із лідерів визвольної боротьби висловив думку, корисну і для нас: «Італію створено, час створити італійців». Україна – незалежна держава, але українців мало. Українців не за походженням, а за переконаннями, за усвідомленням своєї належності до України.

Нас століттями привчали зрікатися самих себе, паплюжили нашу історію, імена кращих представників нації, позбавляли нас єдності. Дехто й сьогодні не розуміє, що саме в єдності інтересів, мети, зусиль для її досягнення і полягає наша сила. Тому, маючи незалежну державу, те, за що тисячі українців поклали життя, щасливими не почуваємось.

Але ж усіх нас об’єднує одна доля, як і одна земля. На ній жити не тільки нам, а й нашим онукам і правнукам. Іншої вітчизни в нас нема. Ми всі, до яких би верств чи партій не належали, пливемо в одному човні. Розіб’ється човен – тонути разом. Без української національної солідарності і патріотизму нам і далі, як писав І. Франко, «в сусідів бути гноєм, тяглом у поїздках їх бистроїзних». У північного брата давно склався образ хохла як людини егоїстичної, заздрісної і впертої. Категорично тут і не заперечиш. Варто ще й додати до названих рис звичку ховатися за чужими спинами, не брати на себе відповідальності, відмовчуватися, вичікувати, всупереч голосу сумління ставати на бік сильнішого заради благополуччя. Виправдовується це недолугими сентенціями на шкалт: усі люди однакові, своя сорочка ближча до тіла, живемо тільки раз, спокійним легше жити тощо.

Попри шкоду, якої завдає таке хохлацтво, хвороба ця виліковна. Суспільство оздоровить лиш моральна висота, вона ж допоможе сусідам визволитися з полону імперської ідеї і мислити гуманно.

А ще нам потрібна національна культура. Стародавня Греція, наприклад, увійшла в пам’ять людства «Іліадою», «Одіссеєю», трагедіями Есхіла, Софокла, Евріпіда, мудрістю Платона, Арістотеля. Коли заходить мова про Італію, пригадуються Данте, Петрарка, Леонардо да Вінчі, Вівальді, Пуччині.

Культура духовно підносить і людину, і цілий народ. Без високої культури не може бути високої економіки. Людина тим і відрізняється від тварин, що їй, крім їжі та захисту, потрібна ще й духовна пожива. Як сказав ще Сократ: «Їмо, щоб жити, а не живемо, щоб їсти». Людина працює не заради харчів і даху, хоч і без них не обійтися, а заради культурного відпочинку, краси і духовних цінностей. А вони у кожного народу свої: в американців – американські, в японців – японські, в українських, зрозуміло, теж мають бути власні. Адже саме за духовними цінностями судять у світі про народ, його здібності, про місце в цивілізації.

Чи не тому антиукраїнські сили й тепер з таким шаленством кидаються на наші символи, що єднають нас, - на наше синьо-жовте знамено, на наш правічний тризуб, упосліджують нашу мову, перекручують історію, обливають брудом національних героїв? Вони й далі хочуть, щоб ми залишалися натовпом без роду і племені, без історії і традицій, хохлами, малоросами. З такими легше впоратися.

Держава, яку ми будуємо, не може бути ніякою, нічиєю; у «європейський дім», у світове співтовариство вона має увійти (і не знівелюватися там) тільки зі своєю культурою, історією, духовністю, мовою – з усіма національними особливостями. Україна повинна бути українською, якщо гадає бути взагалі.

За І. Ющуком

Текст 2. Історичне звершення

24 серпня 1991 року - незабутній день в історії нашого народу. Відбулася подія, якої українці чекали століттями. Україна стала незалежною державою. Про це Олесь Гончар писав так: «Перемогла всенаціональна відданість принципам демократії, перемогли ясний розум нашого народу, честь і гідність незалежно мислячих громадян України. Без пострілу, без кровопролиття здобуто найдорожче - свободу. Хіба ж це не історичне звершення?»

Українці завжди мріяли про свою державу, тому покоління за поколінням виборювали нашу незалежність. За ідеали свободи гинули найкращі сини і дочки України. Скільки їх було замордовано упродовж століть? Мільйони! Пам'ятаймо нескорених патріотів, які здобули нам волю, вклонімося їхньому героїзмові!

93 слова Диктант 5 клас.
На крилах свободи: Збірник диктантів і переказів з української мови для учнів 5-11 класів. Тебешевська О.С.

Текст 3. Бути вільними і незалежними

Бути господарями на своїй вільній землі. Цього завжди прагнули українці. Їхня мрія здійснилася 24 серпня 1991 року, коли на позачерговій сесії Верховної Ради України було проголошено Акт про незалежність нашої країни. Так здійснилося суверенне право українського народу на самовизначення. Цей історичний вибір підтвердив всеукраїнський референдум 1 грудня 1991 року.

За державним устроєм республіка Україна є унітарною (однорідною за внутрішньою структурою) демократичною правовою державою.

У перші роки після проголошення незалежності України Верховна Рада ухвалила низку першочергових документів: законів, постанов, декларацій і Конституцію України, прийняту 28 червня 1996 року. Стаття шоста Основного закону держави проголошує: носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ".

106 слів. Диктант 6 клас

На крилах свободи: Збірник диктантів і переказів з української мови для учнів 5-11 класів. Тебешевська О.С.

Текст 4. Відродження мови - творення власної держави

Коли будь-який народ визволяється з-під колоніального ярма і творить чи відтворює власну державу, однією з найважливіших його проблем стає відродження занедбаної рідної мови. Згадаймо, що духовне відродження народів Європи почалося тоді, коли вони в науці й культурі з мертвої латини перейшли на національні мови. Одна з найрозвиненіших країн сучасної Європи Італія в середині минулого століття мала неабиякі проблеми з мовою, бо тривалий час перебувала в залежності то від Франції, то від Австрії. Здобувши волю, керівники цієї країни висунули гасло: «Італію створено, тепер треба створити італійців». І одним із найдійовіших чинників цього творення стало впровадження в усі сфери життя італійської мови.

Увесь світ це сприймає як норму. Нікому й на думку не спадає звинувачувати народи й уряди цих країн у націоналізмі чи в порушенні прав людини (О. Пономарів, 125 сл.).

Текст 5. Мова і Україна

Історія України трагічна і водночас завжди залишає надію на те, що рано чи пізно наш народ посяде гідне місце в колі вільних народів світу. Від 1240 року, коли Київська Русь упала, не витримавши натиску монголів під проводом хана Батия, ми не мали своєї держави. Були окремі спалахи державності, була Козацька Республіка, був героїзм, були незліченні жертви, але були й чвари, незгоди, були зазіхання з боку близьких та далеких родичів і сусідів.

За сім з половиною століть чимало народів зійшло з історичного кону. А ми лишилися. У нашого народу ніколи не вмирало прагнення до волі, до побудови незалежної України. Проте імперії, в яких мусив жити український народ, ніколи не виявляли особливих симпатій до його мови, намагалися тлумачити її як діалект то польської, то російської (О. Пономарів, 123 сл.).

Категорія: ПЕРЕКАЗИ | Додав:
Переглядів: 55 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar