Головна » Файли » ПЕРЕКАЗИ

Українська хата
04.12.2019, 01:41
загрузка...

Текст 1.

Дедалі більше віддаляється від нас в шаленому темпі атомної епохи хата-білянка у вишневому садку з колискою та мудрим усміхом батька. У цій хатині — наш корінь роду, щось одвічне, як життя, і святе, як мамина пісня...

Українська хата-праматір має цілий ряд оберегів. Одним із них є сволок. На сволок вибирали товстий стовбур дуба або липи, який обтесували,
надаючи квадратної або прямокутної форми. Сволок на Україні завжди символізував міцність оселі. На ньому вирізьблювали дату спорудження, прізвище господаря.. Іноді записували важливу подію в житті родини чи суспільства. Зі сволоком було пов’язано багато вірувань, звичаїв, обрядів у житті українського народу.

Збираючи дитину до церкви на хрестини, куми по черзі піднімали її до сволока і вихваляли, зичили добра, шани людської. Травневе зілля клали на сволок і тримали до Зелених свят. Вірили, що воно оберігало хату від грому і блискавки.

Особливо цікаві символи, які передають космічні уявлення наших предків. Є тут дерево життя, що єднає небо і землю.

Сволок с цілим літописом давніх уявлень людини про світобудову, духовне життя, є витвором народного мистецтва (За В. Скуратівським).

 

Текст 2.

Декоративно-художнє оздоблення хати було досить різноманітним у різних районах України. Так, якщо засоби зовнішнього оздоблення зрубних поліських жител обмежувалися частковою побілкою або обмазкою глиною, до того ж лише житлової частини хати, то у крайніх північно-західних районах зруб залишався небіленим або підбілювалася тільки частина стін навколо вікон. Декор зрубного карпатського житла відзначався багатством профільованого різьблення (глухого, площинного, наскрізного). Значним розмаїттям прийомів оздоблення характеризувалось каркасне та безкаркасне житло лісостепових та степових районів. Тут, окрім традиційної обмазки глиною та побілки, широкого вжитку набули підводка кольоровими глинами та декоративний поліхромний розпис. У прикарпатських зонах Поділля, Буковини, гірських районах Прикарпаття та Закарпаття застосовували прийоми художнього викладання — шалівку, шинелі, пікування (З енциклопедії народознавства).

 

Текст 3.

Селянинова хата на всій території свого поширення являла собою наземну одноповерхову споруду. Винятком були гірські райони Карпат, придністровської зони Буковини та Поділля, де під житлом, розташованим на крутих схилах, улаштовували цокольний поверх (погріб, пивницю), який використовували для господарських потреб. Вирізнялися будинки вкрай зубожілого сільського населення деяких районів. Це були напівземлянки та землянки (З етнографічного довідника).

 

Текст 4. Українська хата. Стислий переказ тексту наукового стилю. 9 клас

Стародавня назва хати сягає тисячолітніх глибин. Учені припускають, що слово «хата» існувало ще у скіфів, стародавніх предків русичів. У хаті втілювався весь життєвий простір і світоглядний космос українця. Як увесь світ поділявся на три частини – небесну, земну і підземну сфери, - так і хата відображала ці світи: стеля і сволок символізували небесний духовний світ; стіни, вікна і двері співвідносилися з реальним земним життям та виступали в ролі каналів спілкування людини з навколишністю; нижній ярус – підлога, низ стіни, поріг, призьба – уявлялася як межа земного й підземного світів.

Оздоблення хати як зовні, так і всередині мало не тільки естетичне значення, але й виконувало певні інформативні та магічні функції. Наприклад, обведення побіленої хати кольоровою фарбою внизу, довкола вікон і дверей має ті ж властивості, що й замкнене коло, - оберігати від злих духів та різних напастей усю родину.

Розмальовані квітами вікна повідомляли, що в помешканні є дівчина на виданні. Цікавий звичай зберігся донедавна на Лемківщині, де на вхідних дверях малювали своєрідне дерево роду. Коли народжувалася дитина, домальовували нову гілочку, а коли хтось помирав – хрестик.

Архітектура (стиль будівництва) українського житла надзвичайно різноманітна і має свої регіональні особливості, які відповідають етнографічному районуванню України. Так, поліські будівлі, як правило, великі за розміром; під одним дахом із житлом тут зосереджені господарські будови. Справжнім шедевром декоративно-прикладного мистецтва була хата півдня України. Високі глиняні стіни тут щедро розмальовували, доповнювали різьбленими деталями. Більш строгий варіант житла спостерігаємо у Наддніпрянщині (Київщина, Полтавщина, Черкащина). На Полтавщині і досі поширені дерев’яні хати з рундуками, тобто дерев’яними ганками.

Один із найцікавіших регіонів України – Гуцульщина. У зв'язку з ізольованим способом життя і постійною загрозою з боку чужинців і хижаків місцеві жителі будували гражди – замкнуті будови із споруд різного призначення, в центрі яких залишалося подвір'я, викладене з каменю. Так утворювалася своєрідна фортеця. Зв'язок із зовнішнім світом у ній підтримувалася через хвіртку.

Не менш своєрідним був інтер’єр українського житла. Він включав такі найхарактерніші елементи: піч, сволок, покуть, поріг. Усі вони мали не тільки важливе господарське призначення, але як елемент духовності відігравали символічну роль.

Піч здавна булла священним місцем, бо берегла родинне вогнище. У дохристиянські часи сім'я молилася біля нього язичницьким богам. Піч розмальовували чудовими візерунками, що мовби мали магічну силу відлякувати злих духів. За давніми віруваннями, за піччю живе Домовик – добрий дух сім'ї. Коли родина переселялася до нової оселі, обов'язково брала зі старої печі жаринку і вносила її у нову хату, щоб запалити родинне вогнище. На нове помешкання кликали свого Домовика.

З таким самим пошанівком народ ставився і до хатнього сволока. Це був символ міцності будови і сім’ї. На сволоці часто робили орнаменти, написи, позначки, хрести, які були своєрідними оберегами.

Вікна називають очима будівлі, крізь які відбувається зв’язок людини з навколишнім простором.

Найдавніші вікна були просто отворами, завішаними тканиною. Шибки у давнину заміняли волові міхурі, згодом – пластинки слюди. З появою скла вікна стали справжньою окрасою хати. З середини приміщення їх прикрашали вишитими рушниками – оберегами, а віконні рами оздоблювали різьбленням.

Покуть – священне місце в хаті. Тут перебувають хатні боги, тут садовлять найпочеснішого гостя, тут сидять наречені, тут стоїть ритуальний сніп жита – дідух, тут були божниці, прикрашені вишиттям.

Поріг – символ початку і закінчення хати, дому. За найдавнішими повір’ями, саме під порогом перебувають душі померлих предків, які охороняють рід. Причиною таких вірувань були первісні традиції поховання під порогом. Порогові віддають шану, йдучи до вінця і вирушаючи в останню путь. В Україні поширене повір'я: якщо підмітати до порога, то все добре вийде з хати. Тому старші люди підмітають від порога в хату, щоб «усе залишалося в оселі». Здавна вважалося, що вітатися через поріг – принести в хату лихо, сварку, негаразд. Тому й тепер не прийнято подавати руку через поріг, а також передавати якусь річ чи розмовляти. Магічними властивостями приносити щастя в родину народ наділив підкову. Тому її прибивали на порозі або над дверима.

Не менш вагомими в інтер'єрі української хати є цілий ряд предметів: стіл, скриня, мисник, лави тощо. Хоч не всі вони збереглися у вжитку до наших днів, проте й сьогодні допомагають зрозуміти духовний світ наших предків.

 

646 слів

За А. Данилюком, Г. Лозко

Сволок – балка, яка підтримує стелю будівлі.

Означення до слова хата – стара, нова, дерев'яна, велика, світла, простора, рідна, батьківська, затишна, чиста, чепурна, оздоблена, глиняна, цегляна, кам'яна, привітна, міцна, давня, сучасна, розкішна, тісна, селянська, гуцульська, державна, приватна, новозбудована, занедбана, оновлена, опустіла, різьблена, святкова, скромна, старовинна, сусідська, холодна, одноповерхова, двокімнатна.

 

Текст 5. Українська хата. Переказ 6 клас

Довгий час свого розвитку пройшла українська хата — від приземкуватої землянки до чепурної, що вчарувала увесь світ, оселі з білими стінами, вишневими садками, палахкучими рушниками на покуті, мальованими коминами і терпким запахом рути-м'яти на долівці.
Інтер'єр українського житла мав свої особливості.
Головною спорудою в хаті була піч, яка завжди займала внутрішній кут із боку вхідних дверей і була обернена до фасадної (чільної, передньої) стіни. По діагоналі від печі розташовувався парадний кут (червоний кут, покут, святий вугол), де були ікони, прикрашені рушниками, квітами, пахучим різнотрав'ям.
Крім обмазки стін, у багатьох селах робили настінний розпис, переважно рослинним орнаментом; ним прикрашали сволоки, стелю, піч.
Щодо останньої, то по ній оцінювали господиню. У народі казали: яка піч— така і господиня, не змащена в хаті піч— все одно що не вмита дівчина.
Уздовж причілкової стіни (з одним, двома вікнами) ставили стіл. Біля нього попід тильною стіною — довгу дерев'яну лаву, маленький ослінчик. Зліва знаходилась скриня для домашнього скарбу. Між піччю та причілковою стіною будували дерев'яний настил — піл, де спала родина.
У хаті встановлювали лави, які прикрашали у свята ряднинами й килимами. Біля дверей (чи над ними) робили дерев'яні полички (мисник, судень), жердки-перекладини для плетення ро¬гож, личаків; жердка для підвішування кросен ткацьких верстатів і жердки-сушилки.
Долівка українського житла аж до початку XX ст. була переважно глиняною. Збивали її переважно з червоної глини. Щосуботи і перед святами «землю» змащували спеціальним розчином і, коли вона висихала, застеляли пахучим різнотрав'ям: татарським зіллям, м'ятою, чебрецем тощо, і в оселі завжди стояв приємний запах трав. Для освітлення слугували посвіти, лучинки, світики, які встановлювалися навпроти печі.
(З журналу) (252 сл.)

 

VI Постановка завдання.

Написати вибірковий переказ тексту з елементами опису приміщення.
Чим відрізняється вибірковий переказ від просто переказу?

VII. Попередні вправи.

1. Пояснити значення слів:

причілок - бокова стіна будинку;
долівка – підлога
Сволоки – поздовжні або поперечні балки, які підтримують стелю

2. Записати назви речей, що були у традиційному українському житлі:

ікони, піч, стіл, лави, ослінчик, скриня, піл, мисник, жердки, посвіти

3. Записати контекстуальні слова-синоніми:

o Парадний кут – червоний кут, покуть, святий вугол;
o Фасадна стіна – чільна, передня;
o Поличка для посуду – мисник, судень;
o Посвіт – лучинка, світик;
o Розміщувати – ставити, встановлювати, робити;
o Розташовуватися – міститися, знаходитися.

VІІІ. Фізхвилинка.
Фізхвилинка.

Встаньте, діти, посміхніться,
Землі нашій поклоніться
За щасливий день вчорашній
І до сонця потягніться,
В різні боки похиліться,
Веретеном покрутіться.
Раз присядьте, два присядьте
І за парти тихо сядьте.
ІХ. Робота над змістом тексту (з опорою на знання, отримані під час відвідування шкільного етнографічного музею).

Х. Орфографічна робота.

Колективно з’ясувати орфограми у словах:

Інтер’єр, рута-м’ята, начебто, свіжовибілене, обмазка, настінний розпис, рослинний, різнотрав’я, щосуботи, уздовж стіни, попід стіною, піччю, дерев’яний, навпроти печі.

ХІ. Бесіда.

o Визначити тему тексту.
o Визначити, діловий даний опис чи художній.
o Що було центральною деталлю у інтер’єрі української хати?
o Як освітлювалася хата?
o Чим господині прикрашали хату?
o Як підтримували чистоту в приміщенні?
o У яких художніх творах, що вивчалися вами, автори описували інтер’єр української хати?

ХІІ. Переказ за поданим планом.

Орієнтовний план

1. Піч – головна споруда в хаті.

2. Попід стінами у хаті…

3. Долівка в українському помешканні.

4. Прикраси та обереги.

Категорія: ПЕРЕКАЗИ | Додав: | Теги: Українська хата, Хата, переказ
Переглядів: 81 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar