Головна » Файли » ПЕРЕКАЗИ

Українське бойове мистецтво. Гопак. Переказ
13.05.2014, 14:14
загрузка...

Текст 1. Українське бойове мистецтво

Раніше я думав, що термін «бойове мистецтво» стосується лише азіатських країн, зокрема таких, як Китай, Японія, Ко­рея, В'єтнам. Однак не так давно мені до рук потрапила книга В. Пилата «Бойовий гопак». Автор доводить, що в Україні існувала своя бойова техніка, яка нічим не поступалася про­відним стилям одноборств.

Багато дослідників вважають, що знаменитий український танець гопак є системою складних силових рухів, які були елементами рукопашного бою наших предків і за своєю склад­ністю навіть перевищували арсенал східних бойових мис­тецтв. Гопак - це досконала техніка, блискавична швидкість, потужні удари рук та ніг, сталева стійка, а головне - такти­ка, яка спантеличує супротивника, не залишаючи йому нія­кої можливості на адекватну відповідь. Якщо додати до цього фізичні дані серед ньостатис тич ного бійця системи «бойовий гопак», то мимоволі стане шкода людину, яка може стати його суперником. Адже ті люди, які досконало відпрацювали бойовий гопак, загартовані як фізично, так і духовно, тому є практично непереможними. Зазирнемо глибше в розмаїття прийомів бойового гопака, щоб уявити собі, як відбувався бій. Гопак в основному застосовували козаки під час воєнних дій, тому тактика була або оборонною, або атакувальною. Оборон­на тактика полягала в тому, щоб віртуозними рухами рук і ніг захистити себе та блокувати дії нападника. Атакувальна тактика - це блискавичний напад на супротивника і його швидке знешкодження.

Кожен прийом мав свою назву й потребував доброї муш­три. Особливою родзинкою серед ударів була гопаківська «розніжка». Цей знаменитий елемент українського танцю є унікальним - він не зустрічається ніде в світі. Суть його по­лягає в тому, що танцівник присідає, потім стрибає і в повітрі робить шпагат. Цінність такого бойового прийому виявлялася в тому, що він давав змогу уразити двох супротивників одно­часно. Своєрідну техніку ведення двобою передають такі еле­менти гопака, як «повзунці» й «присядки», які виконуються в багатьох українських танцях. Така танцювальна манера пе­ресування була характерною рисою козацького бойового мис­тецтва і давала змогу бути в бою динамічним, рухливим, менш уразливим для ворога. Рухаючись легко, ніби танцюю­чи, козаки мали значні переваги над супротивником і могли наносити удар з найнесподіванішого боку.

Усесвітньо відомий танець гопак зберіг, на думку фахівців, основні елементи давнього бойового мистецтва українців, яке сучасною мовою називають «стрибкова система віддаленого бою». Як зазначають знавці бойових одноборств, па україн­ського танцю - це доведені до досконалості акробатичні рухи, які переважають своєю складністю відомі східні техніки. Успішне оволодіння різними прийомами бойового мистецтва, відомого під назвою гопак, давало змогу нашим пращурам ви­являти чудеса майстерності.

Відродження бойового гопака почалося з 1985 року. Воло­димир Пилат систематизував знання, які йому вдалося зібра­ти від українців - майстрів поєдинку. Він зазначав, що значну частину техніки бою розшифрував завдяки дослідженню укра­їнських народних танців, насичених багатством бойових ру­хів. Знаний фахівець східних одноборств Анатолій Попович підкреслює, що бойове мистецтво є елементом культури будь-якої нації, втіленням її національного духу, бо ґрунтується на рідних для воїна традиціях, відчуттях, світосприйманні.

Сьогодні український танець «Гопак» викликає захоплен­ня у глядачів усього світу.

(451 слово)
За С. Айрапетовим

переказ

Раніше я вважав, що термін «бойове мистецтво» стосується лише азіатських країн, зокрема Китаю, Японії, Кореї, В’єтнаму. Аж ось нещодавно прочитав книжку В. Пилата «Бойовий гопак», в якій автор переконливо доводить, що в Україні існувала своя бойова техніка, яка нічим не поступалася східним стилям одноборств.

Багато дослідників схилилися до думки, що знаменитий український танець гопак є системою рухів, які були елементами рукопашного бою наших пращурів і за своєю складністю навіть перевищували арсенал східних бойових мистецтв. Гопак — це досконала техніка, якій притаманні блискавична швидкість, сильні удари рук і ніг, непохитна стійка, а головне — тактика, яка спантеличує супротивника і позбавляє його можливості адекватної відповіді.

А якщо взяти до уваги фізичні дані навіть середньостатистичного бійця системи «бойовий гопак», то мимоволі пожалієш людинусуперника. Адже досконале володіння бойовим гопаком, фізична і духовна загартованість роблять людину непереможною. Зазирнемо глибше в розмаїття прийомів бойового гопака і уявімо, як відбувався бій. Гопаком здебільшого користувалися козаки під час бою, тому тактика була або оборонною, або атакувальною. Оборонна тактика зводилася до віртуозних рухів рук та ніг, метою яких було захистити себе й блокувати дії нападника. Основними засобами атакуючої тактики були блискавичний напад на супротивника та його швидке знешкодження.

Кожен рух мав свою назву й потребував доброї муштри. Родзинкою серед ударів була так звана «розніжка» — унікальний елемент українського танцю, який не має аналогів ніде у світі. Виконуючи його, танцівник присідає, потім підстрибує і в повітрі робить шпагат. Цінність такого руху як бойового прийому полягала в тому, що він давав можливість одночасно уразити двох противників. Технікою ведення двобою виступають і такі елементи гопака, як «повзунці» й «присядки». Вони виконуються в багатьох українських танцях. Манера пересування, яку вони демонструють, була притаманна козацькому бойовому мистецтву і додавала в бою динамічності, рухливості, робила козака менш уразливим для ворога, адже легко рухаючись, ніби танцюючи, козаки мали значні переваги над супротивником і могли наносити найнесподіваніші удари.

На думку фахівців, український гопак зберіг основні елементи давнього козацького бойового мистецтва. Сучасна його назва — стрибкова система віддаленого бою. А знавці бойових одноборств вважають па українського танцю досконалими акробатичними рухами, складнішими за відомі східні техніки. Бездоганне оволодіння різними прийомами бойового мистецтва, яке втілює танець гопак, дозволяло нашим предкам виявляти чудеса бойової майстерності.

Друге життя бойового гопака почалося з 1985 року, коли Володимир Пилат систематизував знання, зібрані від українців — майстрів поєдинку. Значну частину техніки бою він розшифрував завдяки ретельному дослідженню українських народних танців,

насичених бойовими рухами. Анатолій Попович, знавець східних одноборств, наголошує, що бойове мистецтво є елементом культури будь‑якого народу, показником національного духу, адже в його основу покладено рідні для воїна традиції.

І нині український танець «Гопак» привертає увагу й викликає захоплення в усьому світі.

Текст 2. Гопак

Ще й сьогодні ми знаємо про запорожців лише те, що самі вони хотіли світові показати. Під машкарою безжурного гультяйства козаки вміли приховувати багатство лицарської культури. На поверхню ці мужні вояки виставили лише частину запорозького побуту. Ми ще й досі засліплені козацькими дотепами, зброєю, стравами, одягом. А це –лише верхній шар запорозької культури. Як же славно подбали наші предки про збереження своїх таємниць! Їх розгадування почалося саме в наш час. До речі, тільки нещодавно ми збагнули, що гопак – не лише запальний танок.

Навряд чи в Україні та й у всьому світі знайдеться нині людина, здатна виконати гопак по-справжньому. Сучасних танцюристів відділяють століття від віртуозів бойового гопака минулого. Для майстрів балету гопак –лише танок. Для запорожця –бойове мистецтво, від міри володіння яким залежало навіть життя.

Учені одноголосно стверджують, що в гопаку є елементи двобою воїна в битві з таким же, як він, професіоналом. Фігури танка були цілком застосовними в обставинах реального бою. У Січовій школі навчали чотирнадцяти «па» віртуозного танцю так, як тепер навчають акробатів, за допомогою спеціальних ременів-лонжів. Деякі складні фігури часом виконувалися на столі посеред напоїв та страв. Успішним вважалося, якщо козак-учень не зрушив жодної тарілки, чарчини, карафки. Ось такими мали бути окомір, вправність і фізична сила справжнього запорожця.

Гопак – це українське мистецтво бойового гарту, завершена, викінчена система тренування та загартування тіла. Ця система ні в чому не поступається китайським, японським, корейським стилям загартування воїна. Це – бойове мистецтво українських козаків, вершина української системи фізичного вдосконалення людини.

Звичайно, відродити втрачене мистецтво самовдосконалення запорожців є дуже нелегкою, почасти нездійсненною справою хоча дослідження давніх літописів, вивчення історії та теорії українських національних танців усе ж таки залишає нам шанс.

(За І. Кравченком.) (272 сл.)

Завдання.

1. Пояснити лексичне значення слів: машкара(маска), віртуоз(виконавець, який досконало володіє технікою свого мистецтва), фігура(тут: положення, позиція при виконанні танцю), па(танцювальний крок, ритмічний рух із певною поставою ніг), лонжа(канат, прикріплюваний до пояса акробатів для безпеки під час стрибків, виконання фігур), шанс.

2. Записати на дошці: ремені-лонжі, чотирнадцять па, окомір, бойовий гарт.

3. Скласти план (о р і є н т о в н и й : 1. Під машкарою гультяйства –багатство лицарської культури. 2. Таємниці гопака: а) бойове мистецтво запорожця; б) фігури танцю –елементи двобою. 3. Навчання віртуозного танцю в Січовій школі. 4. Система фізичного вдосконалення воїна).

4. Написати стислий переказ тексту.

Тексти публіцистичного стилю

НАВЧАЛЬНІ ПЕРЕКАЗИ З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ 8 КЛАС О.П.ГЛАЗОВА, Т.В.КОСЯН

Категорія: ПЕРЕКАЗИ | Додав: | Теги: текст гопак, Гопак, бойове мистецтво, українське, переказ про гопак, публіцистичний стиль
Переглядів: 2643 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 3.5/2
Всього коментарів: 0
avatar