Головна » Файли » ПЕРЕКАЗИ

Митрополит. Текст для переказу
03.10.2012, 03:39
загрузка...
Текст  для переказу
 
Митрополит
 
Козацька сотня нудилася без діла: ніхто не знав, навіщо її сюди викликано. У повітрі плавав сизий димок від люльок, знічев’я плелися билиці-небилиці. Привязані до  молодих лип коні нетерпляче били копитом.
Тут хлопці побачили митрополита  в  козацькому одязі з двома пістолями за широким поясом. Рудий довготелесий козак аж навпіл зігнувся від сміху, і оселедець на його голові зателіпався в такт його реготові:
- Ой рятуйте, люди добрі! Кінець світу – батюшки пішли в козаки! Сиділи б ото, отче, дома та молилися б за нас!
Петро відчув, як йому кров скипає  в жилах. Він подумки помолився Святій Богородиці, щоб та надала йому сил оволодіти собою. Пригадалося: дещо  подібне  траплялося з ним і в боях. Права рука мимоволі лягла на  пістоль. Проте наступної миті  Петро  отямився. Зрештою він нічого не мав проти свого кривдника. Та й чи було це кривдою?
-  Бери шаблю, циганська твоя мати! Зараз я подивлюсь, який з тебе  козак, - підступаючи до нього, процідив крізь зуби рудий. Для нього було,
   Мовчки поклавши на землю пістолі, Петро скинув жупан. Його натреновані очі зупинилися саме та тій шаблі, яка була йому зараз потрібна. Її власник, молодий хвацький козак, зрозумівши, чого хоче  митрополит, повільно витяг її з піхов, узяв за блискуче  відточене  лезо й простяг уперед.
Перші два удари Петро відбив порівняно легко. "Добрий рубака”, - відзначив він про себе, уважно вивчаючи супротивника. Козак справді фехтував майстерно, але боротьба надто поглинала його, тому за якусь мить він мусив зробити те, що чого невідворотно  підводив його Петро, виманюючи на себе. І ось, коли шабля рудого зависла у витягнутій руці, митрополит зробив раптовий випад і кінцем своєї  шаблі ніби гаком зловив зброю супротивника. Потім, укладаючи всю силу в руку – тут головне самому втримати шаблю, - гвинтом вивів її вгору. Зблиснувши на сонці, шабля вилетіла з рук козака і, черкнувши по бруківці, викресала іскри.
Запанувала тиша. Рудий козак не міг отямитися. Здивовано кліпаючи очима, він потирав  кисть правої руки.
-Оце так митрополит! – голосно сказав хтось. – Оце так батюшка! Святий отче, чи ви не з козаків? Чи ж не  навчилися ви так ото орудувати шаблюкою у нашого Богуна? – захоплено вигукували хлопці, оточивши Петра.
-Було в моєму житті всього доволі, - загадково якось промовив митрополит і, підійшовши до рудого козака, ляснув його по плечі:
- Тримай шаблю міцніше.
З професійною точністю, за якою вгадувався колишній  офіцер, він поставив сотні завдання: слід було відбити собор, який тримали в руках уніати. Чернець підвів коня. Коротко кинувши: "На коней!”, Петро Могила поставив ногу в стремено, вкинув тіло в сідло. Сотня полетіла вслід вершникові. (За О.Білодідом; 430 сл.)
 
·        Пояснити значення слів  митрополит (вищий духовний сан православної церкви),  уніати  (прихильники  уніатської тобто греко-католицької церкви).
·        Дібрати синоніми до слів  довготелесий, отямитися, хвацький.
·        Виписати застарілі слова (пістоль, сотня, жупан, оселедець), пояснити їх роль у тексті.
·        Скласти  план детального переказу (орієнтовний: І. Козацька сотня нудилася без діла. ІІ. Митрополит у козацькому одязі. ІІІ. Кпини рудого козака. ІV. Митрополит стримався. V. "Подивлюся, який із тебе козак!” 1. Петро взяв шаблю. 2. Уважне вивчення супротивника. 3. Раптовий випад митрополита. 4. Шаблю вибито з рук козака. 5. Рудий не міг отямитись. VІ. Захоплення козаків. VІІ. "Було в житті всього доволі”. VІІ. Завдання сотні).
План детального переказу перебудувати на план переказу стислого (орієнтовний: І. До сотні підїжджає митрополит. ІІ. Кпини рудого
 ·        козака. ІІІ. Двобій. 1. Петро узяв шаблю. 2. Вивчення супротивника. 3. Шаблю вибито з рук козака. ІV. Козаки у захопленні. V. Чітке завдання сотні).
·        На дошці записати: Свята Богородиця, фехтувати, оволодіти собою (опанувати себе).
·        Стисло переказати текст (усно).

 

Текст 2.
 
 
Василь Липкiвський - митрополит Української автокефальної церкви,  великий  поборник  України,  що вiддав за неї життя. Поява його восени 1937 року в камерi катiвнi НКВД усiх вразила. Митрополитовi було 73 роки.
           Чимало цiнного  можна  було  почути  вiд  митрополита. Вiн висловлював свої погляди на природу людини як суб’єкта роздвоєного. Iнтелект та Вiра - то два ока в душi людини, завдяки яким вона пiзнає свiт та набуває досвiду. Якби Розум i Вiра були  мiж собою солiдарнi, як два ока  в лобi, тодi настало б  дiйсно справедливе життя на землi. Але ж грiх спричинився до незгоди цих двох очей  одної душi. Мiж ними зчинилася боротьба: Розум намагається  заслiпити  око Вiри, що привело б людину  до втрати духовного життя...
           Якщо людство буде дивитися на свiт тiльки оком Розуму, воно      залишиться  однооким  циклопом  i  його  життя буде однобоким. Вiра до-      повнює те, чого Розум неспроможний дати. Якщо Розум єднає людину з      землею, то Вiра  єднає  людину  з  небом, дає їй надлюдської сили, могутностi. Вiра орлом  ширяє  над горами життя, а Розум кротом риється в цих горах. Палка вiра, а не холодний Розум запалює народ, окрилює його, пiдносить.
           Невдовзi патрiарха автокефальної церкви було розстрiляно. Реабiлiтовано  Липкiвського через  52 роки по смертi (1989р.)
           Чекiсти закатували  митрополита не за релiгiю, а за святу любов до      України, за заклики скористатися з апостольських постулатiв у справi      будiвництва рiдного дому на своїй землi.
           Ось  уривок  з його проповiдi: "Почались для нас дуже страшнi заколоти  та  пошестi духовнi, коли Господа, найвищого нашого оборонця, намагаються вiдняти вiд нас. Це дiйсно найстрашнiша i найтяжча  пошесть,  яка  перш  нiж прийде на нас тiлесна смерть, вже приводить  нас  до  загибелi  духовної, до того безппорадного стану, коли люди робляться духовно слiпими, кудись  iдуть, а куди, й самi не знають, один одного  продають, а за що, не розумiють; кожний для другого копає могилу, а  не  знає, що й для нього вже його приятель викопав. Темна нiч... Де ж промiнь свiтла? Де шукати захисту? Звiдки чекати оборонця?"
           Як  Кассандра  закликала  троянцiв  до  боротьби  з ворогами, так i  апостол  України митрополит Липкiвський волав у своїх проповiдях: "Український  народе,  визволяйся, бо Христос визволив тебе, а вороги поневолили!"
За Анатолем Костенком.
Категорія: ПЕРЕКАЗИ | Додав: | Теги: Василь Липкiвський, переказ, митрополит
Переглядів: 21284 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar