Головна » Файли » ПЕРЕКАЗИ

Вічна загадка любові
30.08.2020, 22:10
загрузка...

Текст 1. Вічна загадка любові (про Параджанова)

Його називали душею поетичного кіно, аристократом духу, блискучим самородком. «Я не знаю більш національного, більш народного генія», — захоплено говорив про нього Сергій Параджанов. Доля послала Іванові тридцять чотири ролі у фільмах, більшість із яких увійшла до золотої колекції українського кіно. А може, тому й увійшла, що пропустив їх через своє серце,

Засвітив своїми, одному йому притаманними барвами Іван Миколайчук.

Іван захопився театром та акторством ще в дитинстві. У селі був драмгурток, який майже щомісяця ставив спектаклі. Грали всі: і старе, і мале. Проте всі без винятку хотіли грати ролі молодих, вродливих, закоханих. Якось ледь не зірвалася вистава п’єси «Безталанна» за Старицьким, бо ніхто з парубків не хотів грати батька Софії, старого Івана. Виручив… дванадцятирічний Іван Миколайчук. Його намастили сажею, причепили на плечі горб із соломи й випустили на сцену. Відтоді він став повноправним членом гуртка й протягом наступних трьох років зіграв тридцять шість прем’єр.

Іван прагнув «учитися на артиста» і, вступивши до театрального інституту, почав зніматися вже з другого курсу. І одразу у фільмах — «Сон» (у ролі Тараса Шевченка) та «Тіні забутих предків» (у ролі Івана Палійчука).

Фільм Сергія Параджанова за повістю Михайла Коцюбинського тріумфально пройшов по всьому світові, здобувши тридцять дев’ять міжнародних нагород, двадцять вісім призів на кінофестивалях (з них двадцять чотири — «гран-прі») у двадцять одній країні й увійшов до Книги рекордів Гіннесса. Американці назвали на честь Івана Миколайчука малу планету…

А в нього — нові фільми: «Анничка», «Помилка Оноре де Бальзака», «Камінний хрест», «Захар Беркут», «Білий птах з чорною ознакою», «Пропала грамота»… І в кожній ролі він інший, але однаково природний, цілісний, незабутній.

Розповідають, що якось на зйомках у Болгарії Іван зустрівся з Жаном-Полем Бельмондо. Француз спеціально прийшов на зйомочний майданчик, довго спостерігав, як працює Миколайчук, а тоді запросив його поспілкуватися перед відльотом. їм запропонували перекладача, але Бельмондо сказав: «Якщо двом таким акторам, щоб зрозуміти один одного, потрібен хтось іще, то акторська справа взагалі нічого не варта на цьому світі». І справді, вони чудово порозумілися.

«Зоряна хвороба» не торкнулася душі Йвана. Слава лише спонукала Миколайчука до глибшого осягнення секретів майстерності,

Магії кінематографа. Тим часом деякі фільми з його участю влада сприймала як «надто націоналістичні». На «полицю» потрапила «Пропала грамота» разом із «Криницею для спраглих» Юрія Іллєнка й іншими «неправильними» фільмами. Дедалі важче стало доводити своє право бути українцем як у творчості, так і в житті.

Лише 1979 року вдалось отримати дозвіл на зйомки «Вавилона-ХХ» за романом Василя Земляка «Лебедина зграя». Цей фільм став режисерським дебютом і другою вершиною творчості митця. Миколайчук написав сценарій за три дні й три ночі, але зумів дати твору безсмертя.

Його фільми залишилися нам як вічна загадка любові.

435 слів

 За матеріалами інтернет-видань

Текст 2. Сергій Параджанов

Сергій Параджанов здобував освіту спочатку в Тбілісі, де народився, а потім — у Москві. Митець дебютував як режисер-постановник у Києві.

До сторіччя з дня народження Михайла Коцюбинського молодому режисерові доручили зняти фільм за повістю «Тіні забутих предків». Після виходу стрічки Параджанов став світовою знаменитістю. Історія трагічної любові Івана й Марічки сколихнула світ. Тріумфальний хід картини екранами світу увінчався двадцятьма вісьмома призами на міжнародних кінофестивалях у двадцяти одній країні.

Однак фільм приніс не лише світову славу його творцю. Під час київської прем'єри літературознавець Іван Дзюба зі сцени повідомив, що у Львові відбуваються арешти інтелігенції. Відтоді радянська влада почала переслідувати Параджанова, заборонила йому знімати фільми, а згодом ув'язнила митця.

Свій талант Параджанов виявляв навіть у неволі: придумав техніку гравірування фольги, з якої виготовляли кришки для молочних пляшок. Фольгу заливав смолою й гравірував монети із зображенням Хмельницького, Пушкіна, Гоголя. Тюремні власті вилучили монети й відправили на експертизу до Москви: хотіли довести, що їхній автор божевільний. Надійшла відповідь: «Дуже талановитий». Через десятиліття медальйон з портретом Пушкіна потрапив до видатного італійського режисера Фелліні. З медальйона митець відлив срібну медаль, якою й досі нагороджують кращий фільм щорічного кінофестивалю.

181 слово                                                           За С. Цаликом

Категорія: ПЕРЕКАЗИ | Додав: | Теги: загадка любові, переказ 11 клас
Переглядів: 52 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar