Головна » Файли » ПЕРЕКАЗИ

Випробування на витривалість. Розповідний текст художнього стилю з елементами опису процесу праці для стислого переказу
05.11.2015, 01:18
загрузка...

Людей цієї рідкісної професії чи не найменше. Про них згадують чи не найрідше. Йдеться про тих, хто чи не щоденно прирікає себе на ризик у мить зіткнення з небезпекою бути враженим смертоносною отрутою. Та саме ця отрута і є метою їх нелегких щоденних зусиль, бо застосовується як надзвичайно рідкісні й дорого вартісні ліки, що рятують людей від надважких захворювань. Йдеться про змієловів.

А це операційна. Тут беруть отруту у довгохвостих «пацієнток», а потім експедиційна група Ганни Іванівни Кравченко відпускає їх у природнє середовище, щоб не гинули, як це буває часто у змієрозплідниках.

Ящики з гадюками винесли на сонце, щоб ці холоднокровні, нагрівшись, збадьорились і легше віддавали отруту.

- Між іншим, Оленько, королівські кобри найотрутніші в світі. Вони вражають свою здобич отрутою просто в очі на відстані двадцяти п’яти метрів, - розповідала науковий керівник молодій лаборантці. – Гляньте, який чарівний екземпляр! – вигукнула вона, вийнявши з ящика велику кільчасту змію, що обвилася навколо її руки. – У тераріумах вони швидко гинуть. Не люблю цих звіринців. Із них влаштовують люди справжні концтабори для своїх «молодших братів». Дратують тварин, щоб натовп роззяв витрішки продавав. Ох і дикуни ж ми ще! Не навчилися й досі ще по-справжньому любити й берегти все живе.

Присутні одягли маски, шапочки й халати.

- Як у лікарні, - дивувалась Оля.

- Ми маємо справу з живими організмами, у яких такі ж чутливі органи, як і в нас. Їх теж уражають хвороби, як і людей. Взяти отруту – це виконати операцію, травмувати порожнину рота рептилії. Все має бути стерильним.

Асистентка принесла чашку Петрі, звичайну скляну мисочку, прикріпила її до краю стола. Стало тихо. Степан, експедитор, підняв кришку ящика, спеціальним підтримувачем вийняв змію, поклав на стіл. Оля уважно спостерігала, як Галина Іванівна впевнено перехопила голову гадюки, з відкритої пащі якої стирчали два довгих зуби. Лівою рукою притискала хвіст. Зуби змії торкнулися краю чашки, і керівник скомандувала:

- Струм!

До рожевих ясен змії приклали тоненькі електроди, і на дно мисочки бризнули дві маленькі прозорі цівки.

Чоло лаборантки, що вперше спостерігала за подібним, здавалося білішим за шапочку й пов’язку. По ньому пролягала блискуча стрічка поту.

Пащу знешкодженої гадюки тим часом обробляли спеціальним дезінфікуючим розчином. А на столі своєї черги вже дожидала наступна. Після п’ятої процедури Олі дозволили відпочити.

- Не хвилюйтесь, - мовив Степан. До нас якось завітав льотчик, міцний, витривалий. Хотів подивитися, як ми беремо отруту. Ви мене чуєте? І що ви думаєте? Через десять хвилин знепритомнів. Ну, відпочивайте. Не буду вам заважати.

За А. Безугловим

Категорія: ПЕРЕКАЗИ | Додав: | Теги: Випробування на витривалість, переказ, текст
Переглядів: 1130 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
avatar