Головна » Файли » Бібліотека педагога » Сценарії свят

Сценарій про рідну мову. Мова – коштовний скарб народу
13.09.2014, 12:41
загрузка...
Тема. Мово рідна, слово рідне!
 Хто вас забуває,
 Той у грудях не серденько,
 А лиш камінь має. (С. Воробкевич.)
Мета: показати учням красу української мови, її багатство і велич; розкрити значення рідної мови в житті кожного громадянина України; розвивати почуття особистої відповідальності за збереження і збагачення рідної мови; пробуджувати бажання глибше вивчати українську мову; виховувати любов до рідної землі, народу і його мови.
Обладнання: книжкова виставка “Мова – коштовний скарб народу”, виставка дитячих малюнків “Ми - українці”, скорботний календар української мови.
Клас святково прикрашено. Звучить мелодія українських народних пісень. На дошці плакат “Найбільше, найдорожче добро в кожного народу – це його рідна мова, слово.” У класі представлена виставка книг, кращі учнівські малюнки.
Ведуча. Україна. Край золотих хлібів і блакитного неба, синіх морів і річок, смарагдових лісів і барвистих степів, зелено-помаранчових гір і голубих озер, світанкових рос і тихих плес.
Ведучий. Щасливі ми, що народилися і живемо на такій чудовій, багатій і мальовничій землі – в нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки – тут корінь роду українського, що сягає аж сивої давнини. І де б ми не були, скрізь відчуваємо поклик рідної землі, хвилюємося аж до сліз, зачувши рідне слово…
Учитель. Сьогоднішня година спілкування присвячена нашій рідній українській мові. Дуже часто називають нашу мову милозвучною, як спів солов’я, бо вона , немов барвистий український віночок, в якому вплетено різнокольорові стрічки.
Послухайте, якими словами можна описати красу нашої мови:
 Ніжна, мила, світанкова,
 Ясна, чиста, колискова,
 Мелодійна, дзвінкотюча,
 Дивна, радісна, співуча,
 Лагідна і жива, казкова,
 Красна, чарівна, шовкова,
 Найдорожча, добра, власна,
 Мудра, сонячна, прекрасна,
 Солов’їна, барвінкова
 Українська мова!
Читець. Мова кожного народу
 Неповторна і своя.
 В ній гримлять громи в негоду,
 В тиші – трелі солов’я.
 Солов’їну, барвінкову,
 Колосисту – на віки –
 Українську рідну мову
 В дар дали мені батьки.
 Берегти її, плекати
 Буду всюди, повсякчас, -
 Бо ж єдина – так, як мати, -
 Мова в кожного із нас!
Ведучий. У світі налічується близько 3-х тисяч мов. І серед них – ніби запашна квітка в чудовому букеті - українська мова. Її багатство і краса, витонченість і мелодійність визнана світом.

У 1928 р., у Парижі, на Міжнародному конкурсі мов, українська мова зайняла 3 місце (після французької та перської).

Ведуча. Мова рідна – з пісні та любові,
 Це народ мій викохав таку.
 Сотні літ несла вінець терновий,
 Птахом билась в клітці на замку.
 Та в Парижі, з конкурсу на мови
 Гордо вийшла в лавровім вінку.

Ведучий. Яких тільки гонінь не зазнала наша мова за свою історію. Від Петра І і Катерини ІІ до Й.Сталіна і Л.Брежнєва видавались укази про заборону книгодрукування та викладання українською мовою, закривалися українські театри, скасовувалась українська преса, заборонялася українська дитяча книга.
 Звучить пісня “Реве та стогне Дніпр широкий”.
На сцегну по одній виходять дівчата, в руках у них листки з датами. Зачитують одну із дат скорботного календаря української мови і йдуть у глибину сцени..
• 1720 рік – російський цар Петро І заборонив друкувати книги українською мовою.
• 1769 рік – видано розпорядження української церкви про вилучення у населення України українських букварів та українських текстів із церковних книг.
• 1775рік – зруйновано Запорізьку Січ і закрито українські школи при полкових козацьких канцеляріях.
• 1862 рік – закрито українські національні школи, які безкоштовно організовували видатні українські діячі.
• 1863 рік – Указ російського міністра Валуєва про заборону видання книжок українською мовою.
• 1884 рік – закрито всі українські театри.
• 1914 рік – російський цар Микола ІІ ліквідовує українську пресу – газети та журнали.
• 1938 рік – сталінський уряд видає постанову про обов’язкове вивчення російської мови, чим підтинає коріння української мови.
• 1989 рік – видано постанову, яка закріпила російську мову як офіційну загальнодержавну, чим українську мову було відсунуто на другий план, що позначається ще й до сьогодні.

Музика замовкає. Дівчата відходять на задній план і запалюють свічки.

Ведучий. Ти вся порубана була,
 Як Федір у степу Безрідний,
 І волочила два крила
 Під царських маршів тупіт мідний,
 Але свій дух велично гідний,
 Як житнє зерно, зберегла.

Ведуча. Затуляли чужинці в обіймах нам рот,
 І перевертні кривдили зраджену мову.
 Вилив душу в пісні український народ
 І живе мій народ у співочому слові.
 Мій народе, пісень триста тисяч твоїх,
 Уяви, сколихнули б умить Україну, -
 Захотіли б, мабуть, всі землі солов’ї
 Вивчить мову і пісню твою солов’їну.

Ведучий. Найкоштовніший скарб нашого народу, перлина мелодійності мови – українська пісня.

Звучить пісня “Україночка” – сл. А. Демиденка, муз. Г.Татарченка.

Читець. Як не любить ту мову нашу?
 Мені вона найкраща в світі,
 Гарніша, ніж весняні квіти…
 І, як найпершої любови,
 Не заміню тієї мови!
 Її ніколи не віддам
 В поталу недругам. Не дам
 Над нею кпити і сміятись,
 Щоб легкодухим не страхатись,
 Скажу за тебе гнівне слово,
 Моя ти рідна, горда мово!

Читець. Ти постаєш в ясній обнові,
 Як пісня, линеш, рідне слово,
 Ти наше диво калинове,
 Кохана материнська , мово!
 Несеш барвінь гарячу, яру
 В небесну синь пташиним граєм
 І, спивши там від сонця жару,
 Зеленим дихаєш розмаєм.
 Плекаймо в серці кожне гроно,
 Прозоре диво калинове.
 Хай квітне, пломенить червоне гроно
 В сім’ великій, вольній, новій.

Читець. Мова, наша мова,
 Мова кольорова,
 В ній гроза травнева
 Й тиша вечорова…
 Я без тебе, мово, -
 Без зерна полова,
 Соняшник без сонця,
 Без птахів діброва.
 Як вогонь у серці,
 Я несу в майбутнє
 Невгасиму мову,
 Слово незабутнє!

Читець. Як парость виноградної лози,
 Плекайте мову. Пильно й ненастанно
 Політь бур’ян. Чистіша від сльози
 Вона хай буде. Вірно і слухняно
 Нахай вона щоразу служить вам,
 Хоч і живе своїм життям.
 Прислухайтесь, як океан співає –
 Народ говорить. І любов, і гнів
 У тому гомоні морськім. Немає
 Мудріших, ніж народ, учителів,
 У нього кожне слово - це перлина,
 Це праця, це натхнення, це людина.

Читець. Не цурайтесь мови, люди,
 Рідного джерельця,
 Хай вона струмочком буде,
 Хай дійде до серця.
 Хай вона в піснях лунає
 Кожен день і в свято,
 Соловейком хай співає
 В українській хаті.
 Бо ж така вона багата,
 Українська мова,
 Неповторна і крилата,
 І така чудова…
 Не цурайтесь, люди, мови,
 Не цурайтесь роду.
 Як зачахне рідне слово –
 Не буде народу.
Читець. Коли забув ти рідну мову –
 Біднієш духом ти щодня;
 Ти втратив корінь і основу,
 Ти обчухрав себе до пня.
 Коли в дорогу ти збирався,
 Казала мати, як прощався,
 Щоб і чужого научався,
 Й свого ніколи не цурався.
 Ти втратив корінь і основу,
 Душею вигорів дотла,
 Бо ти зневажив рідну мову,
 Ту, що земля тобі дала,
 Ту, що не вбили царські трони,
 Ту, що пройшла крізь бурі всі,
 Крізь глузи й дикі забобони
 Й постала нам у всій красі.
Читець. Мово рідна, слово рідне!
 Хто вас забуває,
 Той у грудях не серденько,
 А лиш камінь має.
 Як ту мову мож забути,
 Котрою учила
 Нас всіх ненька говорити,
 Ненька наша мила?!
 От тому плекайте, діти,
 Рідненькую мову
 І учіться говорити
 Своїм рідним словом!
 Мово рідна, слово рідне,-
 Хто вас забуває, той у грудях не серденько,
 Але камінь має!
Читець. Ти зрікся мови рідної. Тобі
 Твоя земля родити перестане,
 Зелена гілка в лузі на вербі
 Від доторку твого зів’яне!
 Ти зрікся мови рідної. Твій дух
 На милицях жадає танцювати.
 Від ласк твоїх закам’яніє друг
 І посивіє рідна мати.
 Ти зрікся мови рідної. Віки
 Ти йтимеш темний, як сльота осіння.
 Від погляду серця й зірки
 Обернуться в сліпе каміння.
 Ти зрікся мови рідної. Ганьба
 Тебе зустріне на шляху вузькому…
 Впаде на тебе, наче сніг, журба –
 Її не понесеш нікому!
 Ти зрікся мови рідної. Нема
 Тепер у тебе роду, ні народу.
 Чужинця шани ждатимеш дарма –
 В твій слід він кине сміх-погорду!
 Ти зрікся мови рідної..
Читець. Свята тривого на святій землі,
 Без тебе світ, як омертвіла щепка.
 Віки світають, ніби журавлі,
 Над вічністю Шевченка…
 Над всі багатства і припливи мод
 Шануймо мову серцем і вустами.
 Народ без мови – це вже не народ.
 Без мови всі б ми сиротами стали.
 Ідуть гріхи за нами і борги.
 Від них зректися – не шукаймо броду.
 Шануймо ж мову над усі боги,
 Якщо ми хочем зватися народом.
Учениця. Я знаю, мова мамина – свята,
 В ній вічний, незнищенний дух свободи,
 Її плекали душі і вуста
 Мільярдів. Це жива вода народу.
Учень. Її зневажить – зрадити народ,
 Котрий до сонця зводився крізь муки,
 Це – забруднити плеса чистих вод,
 Це – потоптати материнські руки,
 Які нас від напастей берегли,
 Останню дрібку хліба віддавали,
 Щоб ми нівроку дужими були
 Й матусиних пісень не забували.
Учениця. Зневажить мову мамину – біда,
 Котра пустими зробить наші душі,
 І ми нащадкам зможем передать
 Лиш те, що корені калини сушить.
 Зневажить мову – зрадити себе
 (А зрадників хто може поважати).
 І стане чорним небо голубе,
 Вмиратиме у мука рідна мати.
звучить українська народна пісня
Учитель. Сьогодні звучать найкращі, найтепліші слова про рідну мову, рідне слово. Дуже влучно й майстерно звучить слдово в найдавнішому жанрі усної народної творчості – прислів’ях та приказках. У цих невеличких фразах народ точно передав силу слова.
Які прислів’я та приказки ви дібрали?
Учні називають підготовлені ними перлини народної мудрості.

• До словечка, до слов’ятка притулися, може, так хоч мови рідної навчишся.
• Слово до слова – зложиться мова.
• Добре тому жити, хто вміє гарно говорити.
• Де багато слів, там мало мудрості.
• Доброго слова тримайся, поганого остерігайся.
• Слово – не горбець, вилетить – не піймаєш.
• Давши слово – держись, не давши – кріпись.
• Шабля ранить голову, а слово душу.
• Удар забувається, а слово пам’ятається.
• Від теплого слова і лід розмерзає.
• Гостре словечко коле сердечко.
• Вола в’яжуть мотуззям, а людину словом.
• Яка головонька, така й розмовонька.
• Умів сказати, умій і змовчати.
Ведучий. У мові народу відбивається глибинна душа українця, який умів тяжко працювати, веселитись і приперчене слово сказати. Пропонуємо вашій увазі кілька гуморесок.
Учень. Докоряє дід онуці:
 -Дивні нині діти,
 Розучилися дівчата
 Навіть червоніти.
 А колись були дівчата
 Дуже сормливі:
 Скажи слово – червоніли,
 Як той мак на ниві.
 А онука аж руками
 Вдарила об поли.
 - Я, дідусю, уявляю,
 Що ви їм мололи.
Учень. Дід приїхав із села,
 Ходить по столиці,
 Має гроші – не мина
 Жодної крамниці.
 Попрохав він: Покажіть
 Кухлик той, що скраю.
 Продавщиця: - Што? Чево?
 Я не понімаю.
 - Кухлик, люба , покажіть,
 Той, що збоку смужка.
 -Да какой же кухлик здесь,
 Єслі ето кружка!
 Дід у руки кухлик взяв
 І насупив брови.
 -На Вкраїні живете
 Й не знаєте мови…
 Продавщиця теж була
 Гостра та бідова.
 -У мєня єсть свой язик,
 Ні к чему мнє мова.
 І сказав їй мудрий дід:
 -Цим пишатися не слід,
 Бо якраз така біда
 В моєї корови:
 Має, бідна, язика
 І не знає мови.

учні виконують український танець.
учитель. Діти, українську мову, чудову, глибинну, немов гостру зброю, дав нам народ. Наше завдання – пильно берегти й збагачувати її склад, вивчати з ранніх літ. Куди б не закинула вас доля, пам’ятайте рідну українську мову. Кожному українцеві, кожній людині, яка живе в нашій державі, працює чи навчається, потрібно вивчати українську мову.
Я була б дуже рада, якби із сьогоднішнього уроку- розмови ви залишили в своєму серці краплину любові до рідного краю, до рідної мови.
Не дайте замулитись і пересохнути нашим національним джерелам. Доля нашої мови залежатиме від того, як відгукнеться на рідне слово наша душа, як рідне слово бринітиме в цій душі.
А щоб мова повністю відкрилася, треба бути залюбленим у неї, отоді в усій красі вона заграє.
Учень. Щоб цвіла Україна моя,
 Ми даємо обіцянку нині,
 Вчитись так, щоб набуті знання
 Пригодились моїй Батьківщині.
 Присягаєм наш край рідний
 Над усе любити,
 Рідний нарід шанувати
 І для нього жити.
 Присягаєм рідну віру
 Завжди визнавати,
 По-українськи говорити,
 Молитися, співати.
 Як завтра день угледять люди,
 Як зійде сонце золоте,
 Так Україна жити буде!
 Так наша доля процвіте!
Ведуча. Україно! Цвіте вишневий! Щоб наша мова буяла пишним цвітом, ми присягаємо:
Любити і шанувати українську мову.
Всі. Присягаємо!Берегти і збагачувати цей найдорожчий скарб.
Всі. Присягаємо!-Очищувати нашу прекрасну мову від словесного сміття.
Всі. Присягаємо!-Шліфувати кожне слівце калинове.
Всі. Присягаємо!Передавати нащадкам наше пісенне диво.
Всі. Присягаємо! -Присягаємо, що ми не будемо останнім поколінням, яке читає “Кобзаря” в оригіналі.
Всі. Присягаємо!

Джерело: volodymirec.libr.rv.ua

Категорія: Сценарії свят | Додав: | Теги: сценарій свята мови, про рідну мову, про українську мову
Переглядів: 1375 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 3.0/1
Всього коментарів: 0
avatar