Головна » Файли » Бібліотека педагога » Сценарії свят

Сценарій розваги «День Землі»
09.10.2019, 00:48
загрузка...

Сценарій розваги «День Землі»
При підготовці до проведення розваги слід виготовити декорації та костюми, розучити прозові та віршовані тексти, сценки, але так, щоб вони стали сюрпризом для незадіяних у них дітей. Крім цього, дорослі мають подбати про сюрпризні моменти для всіх дітей, щоб їм було цікаво. Зокрема ролі Професора, Водяника і Сонця можуть грати дорослі.
На розвагу слід обов’язково запросити батьків. Для цього необхідно заздалегідь виготовити запрошення разом із дітьми. Варто залучити дітей і до підготовки атрибутів та оформлення зали.
КОСТЮМИ:
 костюми Сонця та решти планет. Щоб костюми набули округлої форми,
можна скористатися надувними кругами для плавання;
 костюм Землі. Він має бути спершу суцільно сірим, а потім — поступово
змінюватися на зелений, блакитний, квітчастий тощо;
 костюми Ведмедя, Лисиці, Водяника та Професора.
АТРИБУТИ ТА ДЕКОРАЦІЇ:
 мультимедійна дошка;
 відеоролик із зображеннями планет Сонячної системи;
 знаки на підставках «Не смітити!», «Не прати!», «Не мити машини!»;
 засмічений ліс;
 засмічена річка, вирізана з блакитної клейонки;
 кошики для сміття;
 озерце, річка, калюжка, вирізані з клейонки;
 6 дерев, виготовлених із картону;
 8 яскравих великих квіток (спершу для розмови про квіти, а далі — для
гри);
 шапочки бджілок (8–9) для гри;
 глобус;
 картинки із зображеннями ялинки, сосни, берізки, дуба, клена (по 5 шт.
кожного виду);
 картинки із зображеннями рибки, дельфіна, нутрії, жабки (по 5 шт.
кожного виду);
 плакат «Руки, які збережуть Землю», столик з ємкостями, у яких
розведена гуаш, вологі серветки.
Дійові особи:
 Сонце
 Меркурій
 Венера
 Земля
 Марс
 Юпітер
 Сатурн
 Уран
 Нептун
 Ведмідь
 Лисиця
 Водяник
 Професор
СЦЕНАРІЙ РОЗВАГИ
Діти під веселу мелодію заходять до зали і сідають на свої місця. Заходить
Професор.
Професор: Доброго дня, діти! Я — професор астрономії. А ви знаєте, що
вивчає ця наука? (Відповіді дітей.) Так, це наука про Всесвіт. Вона
вивчає зірки, планети та інші небесні тіла. Зараз ми з вами
вирушимо у віртуальну космічну подорож.
Гасне світло. На екрані мультимедійної дошки з’являється зображення планет
Сонячної системи.
Професор: Діти, це планети Сонячної системи. Ви знаєте, що знаходиться у
центрі системи? (Відповіді дітей.) Правильно, це Сонце. А Сонце
— це планета? (Відповіді дітей.) Молодці, ви знаєте, що Сонце —
це зірка. А навколо Сонця обертаються планети. (Називає всі
планети Сонячної системи.) Ви хочете познайомитися з ними
ближче? Цікаво, про що вони спілкуються між собою?
Світло вмикається. У залі навколо Сонця, роль якого виконує дорослий, під
космічну мелодію кружляють планети Сонячної системи. Музика стихає, а
Сонце, вказуючи
на кожну з планет, урочисто звертається до них.
Сонце: Меркурію, Венеро, Марсе, Юпітере, Сатурне, Уране й Нептуне!
Ставаймо всі колом та вітаймо Землю: у неї сьогодні свято — День
Землі.
Планети стають колом, у середині якого — Земля.
Планети
(разом): Вітаємо!
Земля: Щороку я стою у цьому крузі
І за вітання дякую вам, друзі!
Юпітер: А чого ти, Земле, така сіра сьогодні? Ти ж була у нас єдиною
блакитною планетою. Що сталося?
Марс: Чому ти така невесела, сусідко?
Земля: Щось не те на мені відбувається:
Вже мене берегти не стараються.
Хоча нині дорослі й малі
Привітають мене з Днем Землі.
Сонце: Та земляни — усі ж твої діти.
Отже, ти їх повинна навчити,
Як любити тебе й берегти.
Адже вмієш любити їх ти!
Щоб знову була ти блакитною,
Щоби ми милувались тобою.
Земля: Я вдячна Сонцю за добро й пораду.
Піду тепер собі давати раду.
Сонце і планети виходять із зали, Землю оточують діти.
Діти
(разом):
Ми нашу Землю з Днем Землі вітаємо,
Мільярди літ їй жити ми бажаємо!
Перша дитина:
Нехай над нею сонечко не гасне —
Вона така чудова і прекрасна!
Друга дитина:
Є все на ній, щоб жити і радіти:
Вода й земля, кущі, дерева й квіти,
Степи й поля, і веселки, й роси,
Тут є усе, чого душа попросить.
Третя дитина:
Є день і ніч, і ранок є, і вечір,
Тварин великих безліч і малечі,
Весна є, літо, осінь, зими білі,
Дощі, сніги, лугів квіткові хвилі.
Четверта дитина:
Тут кожен має дім: нору, дупло чи хижу,
Вона дає нам всім питво і їжу,
Вона лікує нас і одягає,
І від негод завжди оберігає.
П’ята дитина:
Вона про нас дбає, як мати.
Тож дуже раді ми її вітати.
Але чому вона така похмура стала?
Земля важко зітхає. До гурту підходить Професор.
Професор: Здається, знаю я, у чому справа.
Без неї кожен з нас не обійдеться,
А як ми їй віддячуєм за все це?
Земля — наш з вами спільний дім,
Тож у нім лад наводити ходім!
Спочатку в ліс зайдемо, любі діти:
Побачимо, чи треба щось зробити.
Підходять до лісу. З лісу виходить Ведмедик.
Шоста дитина:
Ведмедику, що сталося з тобою?
Ведмедик: На бите скло я наступив ногою.
Тут так якісь приїжджі відпочили,
Що по собі страшний смітник лишили.
Пляшки, папір валяються усюди.
Хіба так в гості ходять добрі люди?
Сьома дитина:
У ліс ми твій, Ведмедику, прийдемо
І швидко там порядок наведемо.
Діти збирають сміття. Виходить Лисичка з обсмаленим хвостом.
Восьма дитина:
Ти де, Лисичко, обсмалила хвостик?
Лисичка: Та тут були якісь недобрі гості,
Що по собі багаття залишили.
Ми той вогонь насилу загасили!
Тікали звірі, гинули дерева…
Ми боїмось туристів не даремно!
Дев’ята дитина:
Дерева ми посадимо, Лисичко!
Ялини й сосни, клени і осички.
І буде тінь, і буде де сховаться.
Це правильно, що звірі нас бояться.
Пробачте, звірі, соромно нам дуже,
Що між людей ще є такі байдужі.
Діти «садять» дерева. Професор звертає увагу дітей на Землю.
Професор: Погляньте, друзі, на нашу Землю — на ній з’явився зелений колір!
А тепер йдемо до річки.
Як там справи у водички?
Усі підходять до засміченої річки. Виходить Водяник.
Водяник: Якби уміли рибки розмовляти,
То вам таке хотіли би сказати:
Це що ж за правила, дозвольте запитати,
Щоби сміття у річку викидати?
Лежать на дні предмети заржавілі,
Пляшки із пластику гойдаються на хвилі.
А порошком перуть і милять милом
Рушник і ковдру, простирадло й килим.
Машини миють. Гинемо від плям,
Що із бензину дістаються нам.
Обгортки всі на берег викидають.
Про чистоту і чути не бажають.
Невже ж бо людям буде жити краще,
Як стане смітником планета наша?
Хоч розмовляти риби не уміють,
Але вони чудово розуміють,
Що той, хто так поводиться з водою,
Зустрітись може з справжньою бідою.
Невдовзі де ми будемо купатись,
Де пити воду, митись, умиватись?
Перша дитина:
Якщо ти можеш, вибач нам, водичко,
І ви пробачте, рибки невеличкі!
Ми знаєм, що вода дає життя,
Отож почистим річку до пуття.
Поставим знаки, хай усі читають
І необхідні правила вивчають.
Діти чистять річку, виставляють знаки «Не смітити!»,
«Не прати!», «Не мити машини!».
Професор: Гляньте, діти, на Землі з’явився блакитний колір! Дивіться, вона
вже усміхається!
Друга дитина:
А ми зараз ще квіток нарвемо і їй подаруємо, нехай милується.
Земля: Не рвіть квіток, хай звеселяють око
На клумбі, на городі, у траві.
Вони тоді по-справжньому красиві,
Коли живі.
Третя дитина:
Он ромашка жовтим оком
Усміхнулася мені.
Я хотів її зірвати,
А бджола сказала: «Ні!»
Земля надягає вінок із квітів.
Професор: Подивіться, наша Земля заквітчалася квітами! Нумо розкажемо їй,
що ми ще гарного зробили.
Діти
(по черзі): Я пташок узимку годував.
Я шпакам хатинку збудував.
Я ніколи не ламав гілок.
Я в дворі насіяла квіток.
Я на грядці бур’яни полю.
Я дерева і квітки поллю.
Четверта дитина:
На яблуні хтось гілку одчахнув,
Пішов собі і оком не моргнув.
І крапав сік, як слізоньки дрібні:
— Як боляче, як боляче мені!
Узяв я глини, розмочив водиці,
Замазав рану яблуньцісестриці.
Забинтував я цю гілчину кволу,
І не засохла, хилячись додолу.
До стовбура поволі приросла,
Весною знову рясно зацвіла!
(Степан Жупанин)
П’ята дитина:
Метелика ловити я не хочу:
Він квітка неба, хай живе собі!
Хай крильцями барвистими тріпоче,
Щоб радісно було мені й тобі.
Шоста дитина:
Я квітку лісову не стану рвати,
Додому я її не понесу,
Бо вдома їй бджоли не погойдати
І не попити ранками росу.
Сьома дитина:
І ні стеблинку, гілку чи росинку
Я не ображу — це страшенний гріх!
Бо в кожній з них живе тремка живинка,
Що світиться довірою до всіх.
(Анатолій Костецький)
Восьма дитина:
Сьогодні я хочу звернутися до дорослих з такими словами.
До вас, мої рідні, звертаюся я —
Найменший у нашій сім’ї:
Стоїть на узліссі ялинка моя —
Не зрубайте її!
На озері плаває пташка моя —
Не убийте її!
Яскріє на небі зірка моя —
Не згасіте її!
Світказку будує мрія моя —
Не спиняйте її!
(Дмитро Павличко)
Заходить весела Земля у яскравому вбранні.
Професор: Наша Земля стала знову гарною, як колись. Тепер її можна
привітати зі святом. (Бере в руки глобус.) Ставаймо колом,
обережно передаваймо одне одному цю модель нашої Землі і
скажімо їй слова, яких вона заслуговує.
Діти передають одне одному глобус, промовляючи слова:
найкраща, єдина, чарівна, незвичайна, добра, велика, весела, рідна, ласкава,
турботлива, світла, сонячна, загадкова, розумна, спільна тощо.
Земля: Дуже дякую вам, діти, за вашу доброту, за ваші роботящі руки, за
гарні слова.
Послухайте й мене.
І гіркота, і солодощі літа
Тобі даються задарма: бери!
Тобі несе травинка кожна ліки: бери!
Тобі — усе. Сприймай це, як належне,
Сприймай, але руки не піднімай
Ні на шпака, що рве твої черешні,
Ні на свій край!
(Тарас Мельничук)
Земля: Тепер, діти, пограємося у мої ігри.
Гра «Ловимо дощик»
Діти стають парами: один, із заплющеними очима, тримає долоньки
догори. Другий пальцями стукає по долоньках товариша, ніби крапають дощові
краплі — дощик, дощ, злива. Потім діти міняються місцями.
Гра «Бджілки і квітки»
Діти з квітками присідають, між ними літають діти-«бджілки». За
командою «Дощ!» кожна комаха летить до своєї квітки. Хто не встигає, той
«намок» — тобто вибуває з гри.
Гра «Ліс»
На підлозі накреслено п’ять паралельних ліній. Дітей об’єднують у п’ять
груп: «сосни», «ялини», «клени», «дуби», «берези». Кожна дитина тримає у руці
картинку із зображенням свого дерева.
Дерева «гуляють», а ведучий каже: «У цьому лісі у першому ряду
ростуть дуби, у другому — клени і т. д. Раз, два, три — дерева, на місця!»
За цією командою «дерева» поспішають стати у свої ряди.
Той, хто заблукав, — вибуває з гри.
Гра «Водойми»
На підлозі розміщено калюжку, озеро, річку, море. Дітей об’єднують у
чотири групи — «жабки», «рибки», «дельфіни», «нутрії» — та розказують їм, де
їхні домівки. Кожна дитина тримає у руці картинку з відповідним зображенням.
Діти за командою ведучого «Ходімо одне до одного у гості» йдуть до
товаришів у гості. За командою ведучого «Додому!» усі мають повернутися на
свої місця: «дельфіни» — у море, «жабки» — у калюжу, «рибки» — у річку,
«нутрії» — до озера.
Дев’ята дитина:
Дякуємо тобі, Земле, за цікаві ігри.
Хай живуть спокійно люди,
Сонце лагідно сія,
Щоб лунала всюди-всюди
Пісня лагідна моя.
Діти співають приспів з пісні «Хай завжди буде сонце», музика Аркадія
Островського, слова Лева Ошаніна.
Хай завжди буде сонце,
Хай завжди буде небо,
Хай завжди буде мама,
Хай завжди буду я!
Професор: Пропоную вам, діти, усім разом зробити подарунок нашій Землі.
Виходять усі діти. Перед ними на дошці плакат, на якому зображено Землю з
усміхненим обличчям, з надписом зверху «Руки, які збережуть Землю». На
столику біля дошки стоять ємкості з розведеною гуашшю і лежать вологі
серветки. Діти замальовують собі долоні фарбами і роблять на плакаті
відбитки своїх долонь.
Десята дитина:
Ми трудились, як уміли.
Ми сьогодні зрозуміли:
Він, вона, і я, і ти:
Землю треба цінувати,
Землю треба берегти!
Земля — вона
На всіх одна!
Діти (разом):
Вітаємо тебе, Земле, з Днем Землі! Тепер ми будемо жити за такими правилами:
Не засмічуй!
Не засмучуй!
Не зламай!
І не замучуй!
Земля: Дякую вам, діти, за допомогу і за подарунок! Тепер мої ліси чисті, а водойми прозорі.
До Землі підходять планети і Сонце.
Сонце: Ну що ж, Земле, тепер ти в надійних руках. Тож, планети, усі по місцях, та й виконуватимемо свою щоденну роботу.

Джерело

 

Категорія: Сценарії свят | Додав:
Переглядів: 22 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar