Головна » Файли » Бібліотека педагога » Сценарії свят

Сценарій свята рідної мови
14.09.2014, 17:44
загрузка...

«Кращої, ніж рідна,мови не буває»

Святково прибраний зал. Розвішані плакати, вислови про мову.

Звучить пісня «Мова колискова»

Вірш Віктора Баранова « До українців»  

Я запитую в себе, питаю у вас, у людей, 
Я питаю в книжок, роззираюсь на кожній сторінці: 
Де той рік, де той проклятий тиждень і день, 
Коли ми, українці, забули, що ми українці?

І що є в нас душа, повна власних чеснот і щедрот, 
І що є у нас дума, яка ще од Байди нам в’ється, 
І що ми на Вкраїні — таки український народ, 
А не просто населення, як це у звітах дається.

І що хміль наш — у пісні, а не у барилах вина. 
І що щедрість — в серцях, а не лиш у крамничних вітринах. 
І що є у нас мова, і що українська вона, 
Без якої наш край — територія, а не Вкраїна.

Я до себе каже і до кожного з вас — Говори! 
Говоримо усі, хоч ми й добре навчились мовчати! 
Запитайте у себе: відколи, з якої пори 
Почали українці себе у собі забувати?

Запитаймо й про те, як ми дружно дійшли до буття, 
У якому свідомості нашій збагнути незмога, 
Чим солодший од меду нам видався чад забуття 
Рідних слів, і пісень, і джерел, і стежок від порога.

Українці мої! То вкраїнці ми з вами, чи як? 
Чи в "моголах" і вмерти судила нам доля пихата? 
Чи в могили й забрати судилось нам наш переляк, 
Що розцвів нам у думах смиренністю "меншого брата"?

Українці мої! Як гірчать мені власні слова… 
Знаю добре, що й вам вони теж — не солодкі гостинці. 
Але мушу казати, бо серце, мов свічка, сплива, 
Коли бачу, як люто себе зневажають вкраїнці.

Я вже й сам ладен мовить: "Воно тобі треба?. Стерпи!" 
Тільки ж хочу, вкраїнці, спитати у вас нелукаво: 
Ради кого Шевченкові йти було в Орські степи? 
Ради кого ховати свій біль за солдатську халяву?

То хіба ж не впаде, не закотиться наша зоря, 
І хіба не зотліє на тлін українство між нами, 
Коли навіть на згарищі долі й зорі Кобзаря 
Ми і досі спокійно себе почуваємхохлами?

Українці мої! Дай вам Боже і щастя, і сил. 
Можна жити й хохлом, і не згіркне від того хлібина. 
Тільки хто ж колись небо нахилить до Ваших могил, 
Як не зраджена вами, зневажена вами Вкраїна…. 

 

Ведуча.  21 лютого відзначається Міжнародний день рідної мови. Це відносно молоде свято – до календарів усього світу воно увійшло тільки у 1999 році. І в Україні це свято також лише почало писати свою історію, хоча сама проблема української мови на українських землях нараховує кілька століть.

  Де і коли народилася традиція Міжнародного дня рідної мови?

Ведучий. Історія свята, на жаль, має дуже трагічне начало. 21 лютого 1952 року у Бангладеші влада жорстоко придушила демонстрацію протесту протиурядової заборони на використання в країні бенгальської мови. Відтоді цей день у Бангладеші став днем полегших за рідну мову. Минуло багато років. Аж у жовтні 1999 року на Тридцятій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО було запроваджено Міжнародний день рідної мови, а починаючи з 21 лютого 2000 року, цей день відзначають і в нас.

Ведуча. Мова є душею нації, її генетичним кодом, у її глибинах народилося багато з того, чим може гордитися наш народ.

Ведучий. Як море починається з річки, так українське слово – з писемності. Наше слово набирало сили на пергаментах Нестора – Літописця, шліфувалося у творах Григорія Сковороди, Івана Мазепи, поглиблювалось під пером Івана Котляревського , особливо Тараса Шевченка, удосконалювалося пізніше Нечуєм- Левицьким, Панасом Мирним, Михайлом Коцюбинським, Лесею Українкою та багатьма видатними українцями.

 

Ведуча. Сьогодні світ знає, що державність мови є універсальною формою об”єднання людей в одне ціле, в один народ. Це важливий чинник самовизначення нації, надійна основа розвитку країни.

Дівчата в українських костюмах.

1-ша.

Мово! Пресвята Богородице мого народу! З чорнозему, рясту, любистку, м'яти, євшан-зілля, з роси, з дніпровської води, від зорі і місяця народжена!

2-га.

Мово! Мудра Берегине, що не давала погаснути зеленому вогнищу роду нашого і тримала народ на небесному олімпі волелюбності, слави і гордого духу.

3-я.

Мово! Велична молитво наша у своїй нероздільній трійці, що єси Ти і Бог – Любов, і Бог-Віра, і Бог-Надія. То ж стояла Ти на чатах коло вівтаря нашого національного храму й не впускала туди злого духа виродження, злого духа скверноти, злого духа ганьби! 

4-а.

Мово моя! Звонкова кринице на середохресній дорозі нашої долі. Твої джерела б'ють десь від магми, тому й вогненна така. То ж зцілювала ти втомлених духом, давала силу, здоров'я, довгий вік і навіть безсмертя тим, що пили Тебе, цілющу джерелицю, і невмирущими ставали ті, що молилися на дароване Тобою Слово. Бо "Споконвіку було Слово. І Слово було у Бога. І Слово було Бог".

5-а.

Мово наша! Пречиста незаймана Діво! Яничарами в степах впіймана, на курному шляху зґвалтована, в дикий кривавий ясир погнана, на продажній толоці розтоптана, в рабство за безцінь на тому торжищі продана!

6-а.

Мово наша! Передчасно постаріла, змаліла, на хресті мук розіп'ята, на палю посаджена, за ребро на гак повішана дітьми-покручами.

5-а.

Прости ж їх, змалілих, здрібнілих, перероджених, звироднілих нащадків козацького роду, які повірили лукавим корчмарям і ненажерливим косарям, що Ти не древня, що Ти не мудра, не велична, не прекрасна, не свята, не вічна єси.

4-а.

Стаю перед Тобою на коліна і за всіх благаю: прости нас, грішних, і повернися до нашої хати, звідки Тебе було вигнано, вернися до  нашого краю.

3-я.

Прости! Воскресни! Повернися! Возродися! Забуяй віщим і вічним Словом від лісів – до моря, від гір – до степів. Освіти від мороку і освяти святоруську землю. Русь – Україну возвелич! Порятуй народ її на віки!

Пісня

Ведучий. Рідна мова! Запашна,співуча,гнучка, милозвучна, сповнена музики і квіткових пахощів, вона встала з колін, як піднялася й наша Україна.

Ведуча.

Україна та її культура святкують своє відродження. Проголошення незалежності дало можливість українській культурі зайняти належне їй місце.

 

 

Читець.

В землі віки лежала мова
І врешті вибилась на світ.
О мово, ночі колискова!
Прийми мій радісний привіт.
Навік пройшла пора безславна.
Цвіти і сяй, моя державна... ( О.Олесь)

Читець.

Мова — краса спілкування, 
Мова — як сонце ясне, 
Мова — то предків надбання, 
Мова — багатство моє. 
Мова — то чиста криниця, 
Де б'є, мов сльоза, джерело, 
Мова — це наша світлиця, 
Вона — як добірне зерно. 
Мова — державна перлина, 
Нею завжди дорожіть:
Без мови немає країни —
Мову, як матір, любіть.
(Ф. Пантов) 

Читець.
Мова наша, мова — 
Мова кольорова, 
В ній гроза травнева 
Й тиша вечорова.

Мова наша, мова — 
Літ минулих повість, 
Вічно юна мудрість, 
Сива наша совість.

Я без тебе, мово, 
Без зерна полова, 
Соняшник без сонця, 
Без птахів діброва.

Як вогонь у серці 
Я несу в майбутнє 
Невгасиму мову, 
Слово незабутнє.
Ю. Рибчинський

Ведучий. Мало кому відомо, що наша мова побувала на п”єдесталіпошани. Про це стало відомо з інтерв”ю Юліана Семенова, яке було опубліковано в часописі «Україна» №13 за 1990 рік.

Ведуча.

1934 року у Парижі відбувся конкурс мов. Сталін, звичайно, не міг дозволити, щоб народи Радянського Союзу брали участь у цьому досить своєрідному фестивалі. Російську мову представляла російська еміграція, а українську – поети і професори, які також волею примхливої долі опинилися за кордоном.

Ведучий. Місця розподілилися так : перше – французька мова, друге – перська, третє – українська.

Вірш Юрія Шкрумеляка « Молитва за рідну мову»

Боже, Отче милостивий,

Ти нам дав ту мову красну,

Поміж мовами найкращу,

Нашу рідну, нашу власну.

Тою мовою співала

Нам, маленьким, наша мати,

Тою мовою навчала

Тебе, Боже, прославляти.

Тою мовою ми можем

Величатись перед світом,

Бо між мовами ця мова -

Мов троянда поміж цвітом.

Хоч би й хто напастував нас,

Хоч би й хто посмів грозити, -

Дай нам силу, дай відвагу

Рідну мову боронити.

Поможи, Небес Владико,

Хай буде по Твоїй волі,

Щоб та мова гомоніла

Вільно: в хаті, церкві, в школі.

Дай діждати пошанівку

Рідного святого слова,

Щоб цвіла на славу Божу

Наша українська мова!

Пісня.

Ведуча.Рідне слово. Воно бринить, хвилює душу. Бо мова українська – то невичерпне джерело, скарбниця народного духу. Вона мелодійна, ласкава,ніжна, багата. Порадник і вчитель тим, хто її любить, шанує, і суддя тим, хто зневажає.

Учень.

Ой яка чудова українська мова 
Де береться все це, звідкіля і як 
Є в ній ліс-лісок-лісочок, пуща, гай, діброва, 
Вір, дерелісок, чорноліс. Є іще байрак.

Учень.

І така ж розкішна і гнучка, як мрія. 
Можна “звідкіля” і “звідки”, можна і “звідкіль”. 
Є у ній хурделиця, віхола, завія, 
Завірюха, хуртовина, хуга, заметіль.

Учень.   

Та не в тому справа, що така багата
           Помагало слово нам у боротьбі.
           Кликало на битву проти супостата,
           То звучало сміхом на полях плаката,
           І за все це, мово, дякуєм тобі.

Учень.

Мово рідна, слово рідне,
Хто вас забуває,
Той у грудях не серденько,
Тілько камінь має.
Як ту мову мож забути,
Котрою учила
Нас всіх ненька говорити,
Ненька наша мила?

Ведучий. Український народ завше відзначався високою культурою мовних стосунків. Так турецький мандрівник ЕльвіяЧелебі, який у 1657 році побував на Україні, згодом писав, що українці – це стародавній народ, а їхня мова всеосяжніша, ніж перська, китайська, монгольська.

 

Ведуча. До речі, його цікавили лайливі слова. Так от в українській мові йому вдалося знайти аж чотири лайливих вирази: «щезни собако», «свиня», « чорт», « дідько».

   А який маємо сьогодні рівень культури в Україні?

Ведучий.Експериментально доведено, що грубе слово як негативний подразник діє кілька секунд, але реакція на нього триває декілька годин і навіть днів. Як наслідок – порушення нервової та серцево-судинної діяльності людини, її хвороба , а іноді смерть.

  Тому висока культура мовлення – це не інтелігентська забаганка, а життєва необхідність для народу.

Читець.

Як  парость  виноградної  лози,
Плекайте  мову.  Пильно  й  ненастанно
Політь  бур'ян.  Чистіша  від  сльози
Вона  хай  буде.  Вірно  і  слухняно
Нехай  вона  щоразу  служить  вам,
Хоч  і  живе  своїм  живим  життям.

Прислухайтесь,  як  океан  співає  —
Народ  говорить.  І  любов,  і  гнів
У  тому  гомоні  морськім.  Немає
Мудріших,  ніж  народ,  учителів;

У  нього  кожне  слово  —  це  перлина,
Це  праця,  це  натхнення,  це  людина.

Не  бійтесь  заглядати  у  словник:

Це  пишний  яр,  а  не  сумне  провалля;

Збирайте,  як  розумний  садівник,
Достиглий  овоч  у  Грінченка  й  Даля,
Не  майте  гніву  до  моїх  порад
І  не  лінуйтесь  доглядать  свій  сад.

                       (Максим Рильський)

Учень

 

Вивчайте,  любіть  свою  мову,  
як  світлу  Вітчизну  любіть,  
як  стягів  красу  малинову,  
як  рідного  неба  блакить.  

Учениця

Ми  з  нею  відомі  усюди,  
усе  в  ній,  що  треба  нам,  є,  
а  хто  свою  мову  забуде,  
той  серце  забуде  своє.  

  Учень.

Мова — державна перлина,

Нею завжди дорожіть:

Без мови немає країни —

Мову, як матір, любіть!

Учениця.

Рідна мово материнська,

Ти – душа мого народу.

Будь від роду і до роду,

Рідна мово материнська.

Категорія: Сценарії свят | Додав:
Переглядів: 1047 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 2.0/3
Всього коментарів: 0
avatar