Головна » Файли » Бібліотека педагога » Сценарії свят

Сценарій уроку "В моєму серці Україна"
09.08.2015, 15:32
загрузка...

В моєму серці Україна

Мета.Узагальнити та систематизувати знання учнів про Україну, народні символи, знання Конституції; вихову­вати любов до рідної країни, почуття патріотизму.

Обладнання.Журнал із зображенням герба, прапора, за­пис Гімну, вишиті рушники, серветки, калинові кетяги, вис­тавка книжок про Україну, виставка дитячих малюнків до теми, плакати.

Ведуча.

Ми раді вас вітати у нашій світлиці

І дарувати хліб із золота-пшениці,

Щоб хліб святий був на столі,

Щасливі були люди в місті й селі.

Серця в нас сповнені любов'ю, миром,

Бажаєм, щоб зустріч була щирою.

Вчитель. Сьогодні ми з вами у нашій світлиці поведе­мо мову про найдорожче серцю кожної людини. Нехай тему нашої розмови вам підкажуть рядки вірша Ліни Костенко.

Ведучий.

 

Буває часом сліпну від краси,

Спиняюся, не тямлю, що за диво —

Оці степи, це небо, ці ліси —

Усе так гарно, чисто, незрадливо.

Усе як є — дорога, явори,

Усе моє — все зветься Україна.

 

(Пісня «Рідна Україна»).

 

1-й учень.

Україно моя, Україно!

 

Доля в тебе була не проста

Та для мене ти у світі єдина,

Матір рідна, пречиста й свята!

2-й учень.

Хоч життя — не стежина у полі,

І буває нелегко в путі.

Ми з тобою пов'язуєм долі,

До кінця будем разом в житті.

3-учень.

Мій край чудовий —

Україна, тут народились ти і я.

Тут над ставком верба й калина,

Чарівна пісня солов'я.

4-учень.

Багато держав є, людей і мов різних,

Та кожному мила одна лиш, єдина

Найкраща з усіх, то є рідна країна,

Мені ж наймиліша — моя Україна.

 

Ведучий.

Україна — це наш рідний край, наша дорога і мила Вітчизна, земля, де ми народилися, побачили і пізнали світ, почули колискову пісню, рідну мову — це найдорожча у світі Батьківщина.

Учениця.

 

У всьому світі кожен зна:

Є батьківщина лиш одна.

І в нас вона одна-єдина —

Це наша славна Україна.

Про Україну, рідний край

Ти завжди, завжди пам'ятай.

 

Учениця.

 

Українка я маленька,

Україна — моя ненька.

В неї щира я дитина,

Добра, люба та єдина.

Вірна я дочка народу,

Бо козацького я роду;

Щиро я свій край кохаю,

Роду іншого не знаю.

Так я завжди буду жити,

Рідний край буду любити.

Українцям помагати,

Україна — моя мати!

 

Ведуча. З давніх-давен український народ славився не тільки працелюбністю, а і своїм талантом. Могли і пісню веселу чи сумну заспівати, і танець завзятий станцювати, і на народних інструментах зіграти.

Сторінка перша СТОЛИЦЯ УКРАЇНИ

Ведучий. Коли ми говоримо про нашу державу Україну, ми не можемо не згадати про нашу столицю — Київ.

Учениця.

КИЇВ

 

Київ — місто історичне,

Йому вже багато літ! А

 воно красиве, вічне,

Серед зелені і квіт.

З нього почалась держава

У прадавні ще часи,

В ньому наша міць і слава,

В ньому предків голоси!

Київ — серце України,

І найкраще місто в світі.

Хоч пройшов усякі зміни, —

Гарний все — в зимі, чи в літі.

Там церкви золотобанні,

А в них дзвони сріблом куті.

Як задзвонять на світанні,

То на всю країну чути.

Гомін міста, шепіт тополиний,

Світлий простір, сині небеса.

Київ наш — це серце України,

України гордість і краса.

На каштанах цвіт їх довгожданний

Розкрива, засвічує весна.

Київ — це оспівані каштани

І нових кварталів білизна.

Молодій, красуйся променисто,

Височій, зростай під небеса,

Києве — чудове наше місто,

України гордість і краса!

 

(Прослуховування «Знову цвітуть каштани»).

Сторінка друга ДЕРЖАВНІ СИМВОЛИ УКРАЇНИ

Ведуча.Кожна держава світу має свій герб, прапор та гімн. Це символ держави. В Конституції України у ст. 20 говориться: «Державними символами України є Держав­ний Прапор України, Державний Герб України і Держав­ний Гімн України». Символ — грецьке слово, означає «знак».

Що таке гімн?

(Звучить гімн України).

Учениця.

Гімн — це найголовніша пісня країни. Для гімну Ук­раїни написані слова, які виражають найсердечніші думки і прагнення нашого народу. їхній автор — ук­раїнський поет Павло Чубинський. До тексту підібрана ніжна і одночасно горда мелодія Михайла Вербицького. Всі найбільші свята українського народу проходять з урочистим виконанням нашого прекрасного Гімну.

Гімн

 

Слова палкі, мелодія врочиста,

Державний гімн ми знаємо усі.

Для кожного села, містечка, міста —

Це клич один з мільйонів голосів.

Це наша клятва, заповідь священна,

Хай чують всі — і друзі, й вороги,

Що Україна вічна, незнищенна,

Від неї ясне світло навкруги.

 

(Н.Поклад)

Учень.

Український прапор. Синь українського неба і золото неозорих пшеничних ланів переніс наш народ на свій пра­пор. Кольори ці мають ще інше значення «мир» і «багатс­тво», бо народ наш є мирний і трудолюбивий. Працею в поті чола здобував він славу рідній землі. Коли ж злі воро­ги порушували спокій народу-трударя, він ставав воїном. А синьо-жовтий прапор кликав до бою, перемоги.

(Кліп «Прапор»)

Прапор

 

Прапор — це державний символ,

Він є в кожної держави,

Це для всіх — ознака сили.

Це для всіх — ознака слави.

Синьо-жовтий прапор маєм,

Синє — небо, жовте — жито,

Прапор свій оберігаєм,

Він — святиня, знають діти.

Прапор свій здіймаєм гордо,

Ми з ним дужі і єдині,

Ми навіки є народом:

Українським в Україні.

 

(Н. Поклад)

Учениця.

Наш народ має герб — тризуб. Це старовинний знак. Багато століть тому запровадив його в Україні київський князь Володимир Мономах. Княжий тризуб зображаєстаровинну зброю.   Нею  наші прадіди мужньо билися з числен­ними ворогами, виборювали волю для свого народу.

Герб

 

Наш герб — тризуб, це воля, сила,

Наш герб — тризуб! Недоля нас косила,

Та ми зросли, ми є, ми завжди будем,

Добро і пісню несемо ми людям.

 

(Н. Поклад)

Сторінка третя «ОБЕРЕГИ УКРАЇНИ»

Ведучий. Народним символом українців є батьківська хата і святий хліб, вишитий рушник і материнська пісня, верба і калина, і хрещатий барвінок, дивовижна писанка, і вірний своєму краю лелека. Всі вони — наші давні і добрі обереги.

Учениця. Батьківська хата — наша берегиня і родинне вогнище.

РОДИННЕ ВОГНИЩЕ

 

Учень.

На світі білому єдине,

Як і дніпрова течія,

Домашнє вогнище родинне,

Оселя наша і сім'я.

Учениця.

В щасливі і в тяжкі години

Куди б наш не стелився шлях —

Не гасне вогнище родинне

В людських запалене серцях.

 

БАТЬКО І МАТИ

 

Учениця.

Як мені вас не любити,

Рідні батьку, нене?

Ви ж мене годували

І дбали про мене.

Учень.

Батько розуму навчає,

мати

 

приголубить

 

,

Ніхто мене так на світі,

як вони, не любить.

 

(Пісня «Родина»).

Учениця. Горять барвисті рушники. Гордістю кожної оселі був вишитий рушник. Від сивої давнини і до наших днів і у радості, і в горі рушник був незмінною частиною нашого добробуту. Рушники висіли скрізь — на вікнах, на образах. Без рушника не обходи­лася жодна подія у людському житті. По всій Україні по­ширений звичай перев'язувати рушниками сватів у разі згоди дівчини на одруження. А коли син вирушав у дале­ку дорогу, мати дарувала йому рушник, як оберіг від ли­ха і бажала, щоб рушником йому стелилася дорога в житті.

(Звучить «Пісня про рушник»).

Ведуча. За всіх часів і в усіх народів було найбільшою святістю, коли лежав на столі хліб. Хліб був мірилом жит­тя. Будь-яке свято не обходилося без паляниці. Народжу­валася дитина — йшли з хлібом, справляли весілля чи бу­дували хату — неодмінно приходили з хлібом, дорогих гостей зустрічали хлібом-сіллю.

ПРО ХЛІБ

 

— Не кидайся хлібом, він святий! —

В суворості ласкавій,

Бувало, каже дід старий

Малечі кучерявій.

— Не грайся хлібом, то ж бо гріх! —

Іще до немовляти

Щасливий стримуючи сміх,

Бувало, каже мати.

Бо красен труд, хоч рясен піт,

Бо жита дух медовий,

Життя несе у людський світ,

І людські ріднить мови.

Хто зерно сіє золоте

В землю палку невтомну,

Той сам пшеницею зросте

На полі вселюдському.

 

Ведучий. Майже в усіх народів є улюблені рослини-символи. У канадців — клен, у росіян — берізка, а у нас — верба і калина. Правду каже прислів'я: «Без верби та ка­лини нема України».

Калина — це символ рідної землі, отчого краю, батьківської хати. Калинонька — це образ мами, батька, родини, цілого роду нашого прекрасного краю. Про ка­лину складено багато пісень, віршів, легенд. Послухайте одну з них.

 

Учень.

Є багато країн на Землі,

 

В них озера, річки і долини...

 

Є країни великі й малі,

Та найкраща завжди — Батьківщина.

Є багато квіток запашних,

Кожна квітка красу свою має,

Та гарніше завжди поміж них

Ті, що квітнуть у рідному краю.

Учениця.

Ось калина над рікою

Віти стелить по воді.

Хто це щедрою рукою

їй намистечко надів?

Червонясте, променисте —

Розцвітає, мов вогні.

Дай хоч трошечки намиста,

Калинонько, і мені.

 

(Танець «Калинонька»).

Сторінка четверта «МОВА НАША КАЛИНОВА»

Ведуча. Наступну сторінку нашого уроку-свята ми присвячуємо нашій мелодійній, солов'їній, неповторній українській мові.

УКРАЇНСЬКА МОВА

 

Учень.

Ми є діти українські,

Хлопці та дівчата.

Рідний край наш — Україна,

Рідна мова — українська.

Учениця.

Мова кожного народу

Неповторна і своя,

В ній гримлять громи в негоду,

В тиші — трелі солов'я.

Учень.

Вивчайте мову українську.

Дзвінкоголосу, ніжну, чарівну.

Прекрасну, милу і чудову,

Як материнську пісню колискову.

Учениця.

Любіть нашу рідну мову,

Беріть до зброї рідне слово.

Ні! Не забули ще слов'яни

Шевченка заклик полум'яний!

Бо вона ж така багата, українська мова!

Неповторна і крилата, і така чудова.

Учень.

І цвіте у ній кохання,

Рушники з квітками,

Мрії наші і бажання,

Верби над ставками.

Учениця.

Найрідніше, сокровенне,

Найдорожче в світі.

І святкове, і буденне,

В ній батьки і діти.

Учень.

Не цурайтесь мови, люди,

Не цурайтесь роду.

Як зачахне рідне слово —

Не буде народу.

 

(Пісня «Рідна мова»).

Гумореска П. Глазового «Кухлик»

 

Дід приїхав із села,

Ходить по столиці,

Має гроші — не мина

Жодної крамниці.

Попросив він: —

Покажіть Кухлик той, що з краю.

Продавщиця: —

Што? Чево? Я нє понімаю.

— Люба, кухлик покажіть.

Той, що збоку смужка.

— Дакакой же кухлик здєсь,

Селі ето кружка?

Дід у руки кухлик взяв

І насупив брови.

— На Вкраїні живете

Й не знаєте мови...

Продавщиця теж була

Гостра та бідова.

— У мене єсть свой язик.

Ні к чемумнє мова.

І сказав їй мудрий дід:

— Цим пишатися не слід,

Бо якраз така біда

В моєї корови:

Має, бідна, язика

І не знає мови.

 

Сторінка п’ята  «ГОЛОВНИЙ ЗАКОН УКРАЇНИ - КОНСТИТУЦІЯ»

У державі все повинно бути затверджено, повинен існу­вати закон, за яким вона існує. Такий закон називається Конституцією. Існує він і у нашій суверенній державі. Конституція (основний Закон України) була прийнята 28 червня 1996 року — цей день став святковим у нашому календарі.

Ми всі, дорослі і маленькі, — громадяни України. А всі громадяни мають рівні права і обов'язки. А які права мають громадяни в Україні? (Право на працю; на безкоштовне навчання у школі і вузах; право на відпочинок; на сво­боду слова; недоторканість; право на житло і т. д.).

А які обов'язки мають люди? Люди повинні наполегли­во трудитися, щоб Україна була процвітаючою державою. Кожен громадянин зобов'язаний захищати свою Вітчиз­ну. Діти повинні старанно вчитися, щоб у майбутньому здобути професію і працювати на благо України. Діти по­винні любити свою Батьківщину, бути її патріотами. А ще діти повинні привчатися до різної праці, допомагати батькам. Обов'язок кожного — неухильно дотримуватися Конституції України, не порушувати права і свободи, честь і гідність інших людей.

 

Не зобидь ні старця, ні дитини,

Поділись останнім сухарем.

Тільки раз ми на землі живем —

У могилу не бери провину.

Зло нічого не дає, крім зла,

Вмій прощати, як прощає мати.

За добро добром спіши воздати —

Мудрість завше доброю була.

Витри піт солоний із чола.

І трудись, забувши про утому,

Бо людина — ціниться по тому,

Чи вона зробила, що могла,

Скільки сил у неї вистачало,

Щоб на світі щастя більше стало.

 

Люблю тебе, Вітчизно, мила Україно,

Бо щастя жити ти мені дала,

Для мене ти одна: і рідна, і єдина,

Я все зроблю, щоб ти завжди цвіла.

Я твій громадянин, я прагну підростати,

Тягнусь пагінчиком до сонця і тепла,

Моя свята і рідна Україно-мати,

Я все зроблю, щоб ти завжди цвіла!

Я щиро так люблю усе навколо мене,

Усе що є й було багато сотень літ...

Люблю чарівний ліс і житечко зелене,

Увесь казковий неповторний світ!

Усе мені тут рідне і поля, й джерельця,

Я міцно на своїй землі стою.

Тепло своїх долонь і розуму, і серця,

Я Україні милій віддаю.

Вже скінчилося свято

І прощатись пора.

Ми бажаємо Вітчизні

Щастя, миру і добра.

Хліб-сіль на рушнику ми вам несем,

Любов свою несем безмірну.

Ми гостей добрих любим над усе!

Як любим рідну Україну!

Гості наші дорогенькі,

Добра вам бажаєм,

І за звичаєм вкраїнським

Хлібом пригощаєм.

Гей, Україно,

Рідная ненька!

Грянемо пісню,

Та й веселеньку.

Грає веселка

Стокольорова.

Будьмо веселі,

Будьмо здорові!

 

(Виконується пісня «Хай радіють усі»).

Красивий, щедрий рідний край

І мова наша — солов'їна.

Люби, шануй, оберігай

Усе, що зветься Україна.

Автор: 

Вчитель

початкових класів

Червонівської ЗОШ І – ІІІ ступенів

Хіміч Іванна Іванівна

Категорія: Сценарії свят | Додав: | Теги: Україна, Вірші, Перший урок, родина, сценарій
Переглядів: 4235 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar