Головна » Файли » Предмети » світова література

(АНАЛІЗ) Малюк Цахес
23.04.2019, 23:24
загрузка...

Гофман «Крихітка Цахес на прізвище Циннобер» 1819

Анкета твору

1. Жанр – казка (дія відбувається у казковій країні, серед героїв є маги, феї, які впливають на життя людей, чарівні речі, чарівні перетворення.) «Казка про реальне»; сатирична історія тогочасної Німеччини

2. Тема.Показ духовно обмеженого світу філістерів, у якому немає місця ентузіастам.

3. Ідея. Засудження засліпленого суспільства, що втратило ціннісні орієнтири, яке не тільки приймає, а ще й у якомусь патологічному самозабутті творить собі кумира.

4. Головна думка казки втілена у феномені Цахеса. Суть його в тім, що деякі люди можуть привласнювати чужу працю, таланти, заслуги та ще й здаватися не тими, ким вони є насправді. Провина Цахеса в тому, що в душі його не прокинувся внутрішній голос, який сказав би: "Ти не той, за кого тебе приймають, але постарайся зрівнятися з тими, на чиїх крилах ти, неміцний, безкрилий, летиш вгору".

5. Проблематика. "Малюк Цахес" — твір сатиричний. Тут гостро висміюється уся державна система: духовне і матеріальне життя, нікчемні, зате з великими претензіями, спроби реформ, система чинів, соціальна психологія, убогість обивателів, догматизм університетської науки; грошей і влади; морально-етичних проблем; кохання; освіти; добра і зла; творчої людини і бездуховного філістера.

6. Двоплановість: світ поетичної мрії ( сприйняття високої поезії, музики, краси, природи, чар, мрійливість, казкова країна Джіністан) та світ реальної буденності (князівство Барсануф, Керепес, запровадження освіти, вигнання з країни чар,поезії, фей)

7. Реальні і фантастичні персонажі. Реальні — Балтазар (мрійник), Фабіан (раціоналіст), Мош Терпін (професор природничих наук), Кандіда, жителі князівства, правитель Пафнутій, князь Барназуф; Фантастичні — фея Рожа-Гожа, маг Проспер Альпанус.)

8. Окремі персонажі живуть одночасно у двох світах. Маг Проспер Альпанус -- лікар, фея Розабельверде матінка-ігуменя сирітського будинку.

9. Дія чарівних сил: від когось відчужується краса, від когось — талант і мудрість і миттєво передаються Цахесу. А публіка завжди захоплено аплодує.

10. Сюжет. Розвиваючи фольклорний мотив про чудодійне волосся, письменник змушує фею Розабельверде наділити маленьку потвору Цахеса таємничою властивістю: все талановите і значне, що робиться і мовиться у його присутності, приписується лише йому. Три золоті волосинки, власником яких став Цахес, — це символічний образ золота, грошей і їхньої влади над людьми і суспільством.

Завдяки своїй чудесній обдарованості, Цахес робить заморочливу кар'єру. У професорських колах його вважають за найвеличнішого поета. Це і відкриває йому шлях до серця чудової Кандіди. Не менших успіхів досягає він і на суспільній арені. Цахес стає таємним радником, а потім і міністром. Невідомо, яких би ще висот досяг Цахес, коли б не втручання доброго мага Альпануса. За його допомогою Бальтазар вириває на голові Цахеса три чарівні волосинки: ілюзії розсіюються і, на подив його щирих прихильників, він постає перед ними у всій своїй разючій потворності. Ставлення людей, що так несподівано змінилося до нього, людей, які недавно плазували перед ним, здається Цахесу "революцією", "повстанням", "поваленням усіх основ". Рятуючись від глузувань, він кидається в срібний нічний горщик, і, занурившись у "стихію", що містилася в ньому, трагічно гине.

11. Запровадження освіти. Отримавши владу Пафнутій призначає міністром свого камердинера Андреаса. Прислухаючись до порад свого міністра, князь Пафнутій наказує надрукувати великими літерами і прибити на всіх стінах едикт, де було б сказано, що "введено освіту" і що кожен повинен рахуватися з цим. Але такими "заходами" не вичерпується реформаторський запал князя і його міністра: "Перше ніж розпочнемо освіту, себто перше ніж вирубаємо навколишні ліси, зробимо річку судноплавною, розведемо картоплю, полагодимо школи, понасаджуємо тополь і акацій, молодь навчимо співати на два голоси вранішніх та вечірніх пісень, прокладемо дороги й накажемо прищепити віспу, треба буде вигнати з країни всіх людей небезпечних настроїв, що самі не слухаються розуму і інших зводять з глузду своїми витребеньками".

Але і цим не обмежується "реформаторська" діяльність "просвітителів". Вони наказують відправити голубів, лебедів та інших представників пташиного світу, що символізують собою "поетичне начало", на князівську кухню. "А крилатим коням ми одріжемо крила, поставимо на годівлю в стайні, які запровадимо разом з освітою, і спробуємо таким чином одомашнити їх і перетворити на корисних тварин". Що ж до фей, то вони, якщо тільки не забажають "узяти шлюб, як усі пристойні люди, то зможуть десь під суворим наглядом робити якусь корисну роботу — плести на армію шкарпетки під час війни абощо".

Висновок: міщанський практицизм несе загибель творчим натурам, автоматизує життя, витісняючи з нього людський зміст.

"Просвітителі" втілюють у собі найгірші риси філістерства: голий практицизм, педантичний формалізм, що витісняють чисті людські поривання і світлі мрії.

12. Що привласнив Цахес від інших? у Балтазара – вірш (Поет-творець чудового любовного сонета); прихильність Кандіди

у скрипаля Вінченцо – аплодиспенти та успіх (Скрипаль-віртуоз)

у сеньйори Брагаці – спів  (Співак, що має шалений успіх)

 у Пульхера помічника судді – іспит на здобуття посади у міністерстві закордонних справ (Студент, що блискуче складає кандидатський екзамен)               

у барона Мондшайна – посаду  міністра  («гордість нації»)

13. Життєвий шлях Цахеса: Син бідної селянки -- Вихованець священика --  Студент університету -- Таємний експедитор -- Таємний радник -- Міністр Закордонних справ -- 

 Заручення  з Кандидою --  Смерть у нічному горщику

14. Риси потворності Цахеса: «Тонкі, мов ліщинові палички, ноги», «горб, як гарбуз», «павучі ніжки», «схожий на роздвоєну редьку», «грубий, хрипкий голос», «химерно скручений цурпалок дерева»,  «дикий погляд», «рохкає і квакає», «огидно нявчить та мурчить»

15. Причини виникнення цинноберів: — влада грошей, людське божевілля, різні прояви чарівних сил. 

16. Гофман висміює не стільки "пасинка природи" — маленького Цахеса, нікчемного і безпомічного обранця феї, як середовище, що сприяє процвітанню Циннобера, те суспільство, яке схильне бачити у виродку — красеня, у бездарності — талант, в абсолютній тупості — мудрість, у недолюдку — "окрасу суспільства". Цахеси народжуються, цахеси живуть і процвітають, лише завдяки нікчемності, вульгарності середовища, що їх породило. І в такій країні знецінюються таланти, знання, моральні якості, навіть любов.

17. Іронія у представленні світу поетичних мрій: романтичне щастя Балтазара і Кандіди стає міщанським: вони отримують город, де росте "найкраща капуста" і овочі будуть достигати раніше, ніж у когось, кухню, де "з горщиків ніколи нічого не збігає і жодна страва не пригорає", дім, в якому не б'ється ні фарфор, ні скло, не вимазуються килими та покриття на стільцях... а під час прання завжди буде гарна погода; а Кандіда, отримавши чарівне намисто вже ніколи не дратувалася через дрібниці 

18. Філософський сенс твору Е. Т. Гофмана «Крихітка Цахес»

Новела-казка Гофмана «Малюк Цахес на прізвисько Ціннобер», поєднуючи два світи — казковий і реальний, розкриває багато глибоких філософських тем. Це й боротьба добра зі злом, і проблема людини й природи, тема кохання і буденності. Казка — фантастична картина світу, та в ній алегорія, що допомагає зрозуміти цей світ. Що таке добро?

Здається, зрозуміло — це коли комусь зробили добре. Але в казці добра фея робить добро нікчемному огидному Цахесу Цінноберу, просто жаліючи його каліцтво та його нещасну матір. Та чи оцінив добро Цахес? Адже фея сподівалася, що він почує її: «Ти не той, за кого тебе вважають, тож намагайся зрівнятися з людиною, на чиїх крилах ти, безкрила каліко, підносишся!»

Та Ціннобер був з тих, хто все приймав як належне, не обтяжуючи себе ані зусиллями, щоб стати розумнішим, добрішим, вихованішим, ані докорами совісті. Більше того, він сіяв навколо себе невіру в добро, розчарування. Він робив нещасними людей, які своєю працею й талантом довели, що мають право на повагу, щастя, славу. Отож, добро, зроблене негідній людині, породжує зло.

А невігластво сіє зло тим більше, чим вище піднеслась людина, яка безапеляційно судить про все. Таким невігласом у казці є не тільки Ціннобер, але й Мош Терпін — професор, що, одержавши посаду директора всіх природничих справ удержав), «цензурує та ревізує сонячні й місячні затемнення». Отже, виходить, зовсім не зовнішність і не посада роблять людину освіченою, доброю, порядною.

Навіть фея у кінці говорить до Цахеса: «Бідний Цахес! Пасинку природи! Я бажала тобі добра! Можливо, я помилялася, думаючи, що чудесний зовнішній хист, яким я тебе обдарувала, осяє благотворним променем твою душу...»

У казці своя філософія, зовсім не казкова. Філософський смисл твору якраз і полягає в тому, аби попередити людство: ніхто, окрім вас самих, не зробить вас розумними, добрими, освіченими. Для цього треба докладати зусиль, працювати, бо те, що не зароблене, — нетривке, ненадійне, бо чуже!

Джерело

Категорія: світова література | Додав:
Переглядів: 92 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar