Головна » Файли » ТВОРИ

Короткі тексти про осінь
21.09.2020, 10:13
загрузка...

Осінь

Настала пізня осінь. Повіяв холодний вітер. Небо вкрилось темними хмарами. Часто йде дощ. Жовте листя опадає з дерев. Пернаті друзі відлітають у теплі краї. Скоро прийде зима.

28 слів. (За Є. Гуцалом.)

***

Осінь. Заклопотано стрибає між гілками білка. Ще з літа дбає вона про зиму. Нанизує білочка на сухі гілки гриби. Носить стиглі жолуді. Шарудить сухими листочками. Схопить щось і швидко мчить до своєї комірчини.

33 слова. (За Ю. Старостенком.)

***

Пізня осінь

Давно вже зібрли врожай. Поля стояли порожніми. Почалась оранка на зяб. День і ніч гули на полях трактори. Вони прорізували осінню млу своїми вогниками. Сіяв на лан дрібний дощик. Він поливав і поїв землю.

36 слів. (3 журналу «Барвінок».)

***

По гриби

Настала золота осінь. Часто йдуть дощі. Діти пішли в гайок по гриби знайомою стежкою. Петрик знайшов гриб. Сьогодні йому щастить. У нього вже багато різних грибів. Цього разу діти радісні поверталися додому з повними кошиками.

37 слів. (З журналу «Малятко».)

***

Осінь повелася спочатку суворо. Все чогось хмурилася і сльозилась. Потім все змінилося. Соколиний бір тепер золотився багрянцем. Кожний ранок готував нові й нові візерунки. Небо очистилось від важких хмар. По густій блакиті вийшло гуляти золоте сонце .

36 слів. (За Ю. Збанацьким.)

***

Золота осінь

Осінній день. Земля вкрита килимом. Крізь віти дерев видніється синє небо. Сонячним промінням зігріті золоті берізки та клени. Вони стоять мов зачаровані в цьому лісовому царстві. Тільки стрункі сосни та ялинки пишаються своїм зеленим гіллям.

37 слів. (З книги-календаря «Дванадцять місяців».)

***

Чарівниця-осінь

Берези та клени покрила осінь лимонною жовтизною. Листочки осичок вона розрум'янила. Став осичник увесь червоний. Прийшла осінь на лісову галявину. Стоїть серед неї сторічний дуб. Цей богатир стоїть і густим листям потрушує.

33 слова. (За М. Вінграновським.)

***

Ліс восени

Який урочистий стоїть ліс в осінньому вбранні. Дрімають дерева під останнім теплим промінням. Клен ніжно шепоче жовтим листям. Біля великого пня вогнем палає горобина. У пишні шати вбралися велетні дуби. Зупинись на хвилинку, прислухайся. Як цікаво в лісі!

40 слів. (За Ю. Старостенком.)

***

Осінь

Стоїть золота осінь. Красивий ліс восени. У його гущавині ще тепло. Земля ще п'є росу. Дерева ловлять промені сонця. Однак скоро вітри та холод прийдуть до лісу. Листя з дерев опаде. Заясніє іній на гілочках. Хуртовина замете стежини. Повалить густий лапатий сніг.

43 слова. (З журналу "Барвінок".)

***

Пізня осінь

Ось і пізня осінь. Дні стали короткі. Холодний осінній вітер несе по дорогах жовте листя. Опустіли гнізда птахів. Поховались комахи. Небо вкрите хмарами. Часто йдуть дощі. З городів давно зібрали капусту, картоплю , помідори. Незабаром настане зима. Випаде сніг. Ударять морози. Замерзнуть річки.

44 слова. (З книги-календаря "Дванадцять місяців".)

***

У листопаді Небо запнене хмарами. Хмари то летять під натиском вітру до далеких голих лісів, то зупиняться і поливають пусті поля дрібним дощем. . У якийсь день хмари піднімуться вище, розійдуться, дадуть проглянути сонцю і посіють згори снігову крупу. Потім і справжній сніг піде. Прощай, осінь! Здрастуй, зимо!

47 слів. У лісі (За А. Митяєвим.)

***

Відлітають журавлі У золоті осінні дні відлітають у вирій журавлі. Через ліси, через поля летять вони високо в небі. У глухому лісі сіли на ніч відпочити. Незабаром зійде над лісом веселе сонце. Високо піднімуться журавлі. З ясного неба почуємо їхнє прощальне курликання. До побачення, журавлі! 3гадуйте рідну землю в далеких краях!

50 слів. ( За І. Соколовим-Микитовим.)

***

Здрастуй, осінь! Здрастуй, осінь! Ми раді тобі, золотоволоса багатирко! Ми чекали твого приїзду. Засівали в полі хліб , обгортали на городі картоплю, обкопували в садку крислаті яблуні. Ми все літо чекали цього дня, коли майне твоя яскрава плахта. Але відлітають птахи у вирій, і нам трохи сумно... Як же непомітно і швидко надійшла осінь!

56 с л ів . ( За О. Донченком.)

***

За вікном стоїть осінь. Часом мрячить холодний дощ. А осінні пахощі навівають спогади про літо. Уява переносить нас на поле. Там цвіте пахуча гречка. Над нею гудуть бджоли. У полі пораються працьовиті школярі. Доглядають баштани й городину. Тепер усе це радує око. Кавуни й дині, виноград, яблука, груші, картопля, кукурудза розмістились на виставці. А величезний гарбуз приймає осінній парад своєї рідні.

61 слово. (За О. Довженком.)

***

Суниці в жовтні

Повітря в осінньому лісі якесь особливе. Пахне грибами, грушами, м'ятою, смородиною. Звідкись вітерець приніс духмяний аромат суниць. Повернув на суничні пахощі, спустився з горбка й опинився на галявині. Початок жовтня був на диво теплий. Обмануті теплом суниці посеред осені знову зацвіли. Серед зелених листочків біліли ніжні квіточки. Де сонечко зігрівало галявину більше, можна було збирати ще один урожай. Рідко таке трапляється.

64 слова. (За В . Приходьком.)

***

Білка Настала осінь. Листя на деревах стало жовтіти і падати на землю. Прийшла прохолодна дощова пора. Білка почала готуватися до зими. Вона збирала і сушила на сучках гриби. Носила насіння, жолуді та горіхи. Усе це ховала білка в своєму дуплі. Багато різної їжі запасла білка на зиму. Добре підготувалась лісова ласунка до зими.

53 слова. (За ІО. Старостенком. )

***

Осінь

Настала осінь. Повіяв холодний вітер. Небо вкрилось важкими хмарами. Часто йдуть дощі. Зів'яли квіти. Жовте листя опадає з дерев. Птахи відлітають у теплі краї. Лісові мешканці вже приготувались до зими. Моторна білочка насушила грибів, назбирала горіхів та жолудів. Їжак заснув до весни. Зайчик міняє свою сіру шубку на білу.

50 слів. (З журналу «Малятко».)

***

Прийшла осінь. На полях скошено хліб. Поспускали довгі коси берізки. Лише дубки щось лопочуть своїм цупким листячком. Серед стерні заметушились польові миші. Вони зносять на зиму зерно до своїх комірчин. Із завзяттям полює на мишей лисиця. Ось вона припала до землі і завмерла. З великим терпінням чекає руда слушної хвилини. 50 слів. (За Ю. Старостенном.)

***

Чарівниця осінь Прийшла пишнобарвна чарівниця осінь. Вкривається багрянцем клен. Часом тихо зронить свій лист. Золота берізка опустила свої кучеряві віти. Красується тільки зелена сосонка. Сусідки її, берези та липки, стоять такі сумні та бідні. Листячко з них геть облетіло. А сосонці байдуже - вона зеленіє! Деякі квіточки ще не хочуть здаватися. Вони поспішають доцвісти, поки перші морози не вдарять по них.

60 слів. (За Ю. Старостенком.)

***

А восени клен перевтілюється. Він палахкотить холодним яскравим полум'ям. Ніби вогняні шапки, летять за вітром його великі листки. Осінь зриває з кленів строкате листя, щедро кидає його на лісовий килим, тче з нього неповторний казковий узор.

60 слів. (З журналу «Барвінок».)

***

Золота осінь Прийшла різнобарвна осінь. У зелені коси беріз вплелися золотисті стрічки. Червоним полум'ям горять осики, дикі груші, горобина. На лісовій ліщині дозріли горіхи. Важкі коричневі жолуді падають з дубів. Лісові мешканці заготовляють на зиму харчі. Миші наповнюють свої нірки насінням кленів, жолудями, горіхами. Моторні білочки теж збирають горіхи і жолуді, сушать гриби. Чималі запаси різних плодів заготовляють і сойки.

60 слів. (За Ю. Старостенком.)

***

Барви осені. Олена Стаднюк

Початок осені завжди чарівний. Повітря стає прозорим, а все навкруги виграє яскравими кольорами.

Невеличкий ліс теж золотиться, багряніє, палає і з кожним ранком заливається все блискучішим вогнем. А після дощику з кущів вилазять гриби.. Кумедні, товсті. На старих пеньках туляться один до одного тонконогі опеньки. Розсипалися по галявинах червоноголові підосичники, зеленуваті й рожеві сироїжки, запашні рижики. Особливо поважними здаються серед них товсті гриби під червоною шапкою з білими крапочками - мухомори. Намистинками розсипалися по кущах різнокольорові ягідки. Барви лісу доповнює і волохатий зеленувато-сірий мох на деревах. Пахне грибами, чебрецем, дощем і ще чимось дивним, приємним.

Пишається проти сонця ліс, пломенять осінні вогневі барви. А разом з лісом пишається й осінь тим, що створила таку красу.

Стаднюк Олена, 8-Б клас

Газета "Пошук", №23, 2008 рік - Ладижинська загальноосвітня школа №2

***

В осінній час сім погод у нас

В осінній час сім погод у нас: сіє, віє, туманіє, шумить, мете, гуде і зверху дме. — А як це розуміти? — спитала в баби Катруся. — А ось так, моя внученько,— одказала баба.— Сіє — це значить падає дрібнесенький-дрібнесенький дощик. Віє — ти знаєш що — вітер. Восени йому воля, ганяє полями й дорогами. Щільніш загортайся. Туманіє: з’являються тумани, висять над землею вранці і ввечері, а то й цілий день. Шумить: листя восени жовкне, стає цупке, неначе з міді виковане. Налетить вітер, пожовк- ле листя од гілок відривається; а тоді як війне, ніби мітлою мете і листя, і куряву — тільки свист у повітрі! Гуде: восени надворі холодно. Вітер дме у димар, як у велику трубу, і гуде там: гу-гу-гу-у! і зверху йде: часом дуже захолодніє, тоді дощ на сніг обернеться, сиплеться зверху. Одне слово — осінь (І. Сенченко).

***

Вересень

Засріблилося в повітрі тонке павутиннячко. Впали на землю перші багряні листочки з клена і дикої черешні. Спалахнув фіолетовим полум'ям на узліссі верес. Тужливо закурликали в небі журавлі. Червоніють кетяги калини, горобини. Обважніла від ягід бузина. Щедрих дарунків наготувала осінь.

"Малятко", №9, 1988

***

Чудовий ліс у вересні! Розфарбувала його осінь жовтими, червоними, коричневими кольорами. Тиша. Раптом зовсім близько пролетіла сойка. Сіла на пеньок. У дзьобі вона тримала жолудь. Я сховався за дерево. Що вона робитиме? А сойка озирнулася і давай ховати жолудь під коріння . Та це вона на зиму запаси робить! Часто сойка їх так і не знаходить. А весною жолудь проросте.

59 слів. (З журналу «Барвінок» .)

***

Здрастуй, осінь!

Як же непомітно і швидко надійшла осінь! Мабуть, давно вже сиділа вона, причаївшись у високій кукурудзі на городі. А вранці Василько побачив її. Вона стояла просто серед городу і тепер уже не ховалась і не крилась, бо й сховатися їй не було куди.

Здрастуй, осінь! Ми раді тобі, золотоволоса багатирко! Правду кажучи, ми чекали твого приїзду. Засіваючи в полі хліб, обгортаючи на городі картоплю, підпушуючи струнку кукурудзу, обкопуючи в садку крислаті яблуні, ми все літо чекали цього дня, коли загуркоче за ворітьми твій повен-повнісінький грузовик і коли майне твоя яскрава, жовтогаряча плахта.

Отож, здрастуй, осінь! Привіт тобі й шана, а нам - нагорода за наші трудові дні, за мозолі на натруджених руках! (За О. Донченком)

***

Золота осінь

Веселе літо згасло. Вересень зробився повноправним господарем у природі. Незвично холодно стає вранці й уночі. Лише вдень пригріває сонечко, немов намагається нагадати про літо. Поля відпочивають після виснажливої тривалої праці. Уже подарували господарям свій золотавий урожай садки. Усюди відчувається прохолодний подих осені. Сіре небо все частіше затягають низькі хмари. Сіється дрібний дощ.
Ліс стоїть сумний і мовчазний, здається, що він глибоко замислився. Дуже скоро деревам доведеться геть роздягнутися, скинути своє важке вбрання, а згодом і підставити гілки хуртовині.
Повільно кружляє в повітрі жовтогарячий листок. Тонкі осички сумовито риплять на галявині, ще не зазнавши довгого передзимового сну. Навкруги трухлявого пня скупчилися стрункі опеньки. їх дуже багато, і кожен із грибів так і проситься в кошик. Горобина обвисла червоними розкішними гронами. Листя липи з гострими почорнілими зубчиками здається вкритим тендітним оксамитом.
Нещодавно зелена трава припала до землі. Високо в небі роблять своє останнє прощальне коло запізнілі журавлі. Вони ще раз нагадують нам, що прийшла осіння пора. Журавлі відлітають у вирій і сумно курличуть.
У такі дні на якусь мить душу покриває світлий смуток. Ми поринаємо в роздуми про сенс людського існування. Усе це є ознаками того, що настала найкрасивіша пора року, яку оспівували художники, композитори, поети. Настала золота осінь.

***

Світлинка. Є. Шморгун

Той осінній день видався неймовірно похмурим. У полі за якусь сотню-другу кроків усе зливалося в сіре непроглядне місиво. Було холодно. Вологе повітря всотало їдкий, дошкульний приморозок. Рук з кишені не вийняти — пальці дерев’яніють.

Про такий день і не згадалося б, якби не ота світлинка. Вона несподівано, ніби перо жар-птиці, заясніла вдалині і владно поманила до себе.

Ішов до неї, а світлинка все більшала й більшала. То сяяла спокійною білиз­ною, то кришталево променилася. Ніби заблукалі сонячні зайчики звідусіль збіглися сюди на переднівок. А то був лужок, на якому росла трава тимофіївка, її забули чи не встигли скосити. І кожна травинка обледеніла, стала кришталево-блискучою. Від того й засвітився весь лужок. Тепер навіть у найпохмуріший день я не втрачаю надії знайти світлинку.

***

Осіннє місто

Швидко збігли уроки. І тепер пора поспішати. Помилуватися осіннім містом, поки ще не стерлися останні яскраві барви літа, сердитий вітровій не закрутив листям, а зима не засніжила за-мріяні вулиці та парки. Зустрітися з гордошиїм лебедем на тихій воді ставка. Покататися катером і подивитися, як здіймаються де неба пишні струмені надводного фонтана. Привітно посміхнутися кам'яному вершникові на одній із центральних площ. З радістю , проитися головною вулицею, де каштани чарують золотом і багрянцем оздоб. Покрутитися вужем між прилавків на гомінкому ринку, замовляючи у продавців найсмачніші плоди осені. Наслухатися симфонією та відлунням звуків, зупинившись хоч на хвилю перед філармонією чи музичним училищем. Сповна насолодитися осінню в рідному місті!

(Тарас Сеньків; 106 слів.)

***

Осінній відпочинок природи

Осінь була суха, небо зоряне. Ледве блищала здалека тоненькою смужкою річка, темнів гай. Сонце тільки зійшло. Садок був уже пожовклий. Нога м’яко ступала по опалому листю, шелестячи сухим шелестом. Повітря було напоєне пахощами від того листя. І ці пахощі, і трохи холодне повітря, і червоне ще сонце бадьорили.

У невеличкому круглому гайку було так само, як і в садку: жовто і напівмертво. Видно було, що за кілька часу й цього не буде, сніг укриє все, і все буде мертве. Та дарма! Зараз звідусіль віяло свіжістю, бадьорістю, силою. Це мертве віщувало незабаром живе.

Те живе, що має прийти, що неодмінно мусить прийти, чулося в усьому: і в цьому свіжому повітрі, і в тому вічноосяйному сонці, і навіть у цьому жовтому листі, що, зогнивши, мусило дати початок новому буйному життю. Ні-ні, це була не смерть, а відпочинок — відпочинок здоровий, свіжий (за Б. Грінченком; 138 сл.).

***

Чарівна осінь

Щедро виграючи золотими фарбами, іде нашим краєм чарівниця-осінь. Пожовклі листочки, перш ніж лягти на землю, востаннє спалахують рудими вогниками.

І падає, падає листячко, кружляє між гілок і мовчазних стовбурів, лягає м’яким шаром на землю. Яка чудова, запашна й золотиста ковдра!

Під цією ковдрою оселяються на зиму комахи, лісові миші, шарудить їжачок.

У полі ніжною, зеленою щіточкою зійшла озимина. Кожна стеблинка дивиться у високе небо зеленим очком.

Ходить осінь полями, лісами й луками, куриться білим туманом над річкою й озерами, шарудить опалим листям у садках і міських парках, сипле останні золоті листочки на землю.

— Ах, яка чудова, яка гарна осінь! — кажуть люди.

Почувши таке, осінь стає ще лагіднішою, і тоді ще яскравіше світить сонце, ще глибшою стає блакить неба.

За Ю. Старостенком

***

Осінній ліс

Люблю я бродити по лісі, слухати зелений шум дерев. Здаєть­ся, кожне дерево шумить на свій мотив. Сосна сухо виспівує вгорі. Дуб густо шелестить з металевим гудінням. Ніжно, мрійно ворушать своїм листячком осика й верба...

Пішли хлоп’ятка в ліс гуляти. Весело бігати по м’якому жовтому листю. Шелестить воно під ногами.

Побачили хлопці багато пташок. Це в них осінні збори. Збираються летіти у вирій, обговорюють, яким шляхом вирушати.

Шумно затріпотіли крила, засвистіли пташки. Чорна хмара піднялася над лісом і понеслася в напрямку півдня. Шпаки полетіли від нас до весни. (90 сл.) (За О. Копиленком)

Категорія: ТВОРИ | Додав: | Теги: тексти про осінь, твір про осінь, про осінь
Переглядів: 2369 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar