Головна » Файли » Твір

Перший сніг
26.11.2019, 00:51
загрузка...

Перший сніг

Перший сніг цього року випав зовсім несподівано. Того дня погода з ранку стояла похмура, але тиха. Десь після обіду з неба стали зриватися великі сніжинки. Ми й озирнутися не встигли, як їх стало багато. Вони падали на асфальт та майже не танули, тому що надворі було холодно.

Десь за годину все навколо вже побіліло, а перший сніг все йшов та йшов. Неначе великі білі «мухи» кружляли у повітрі.

До темряви перший сніг все-таки перестав падати. Але до того часу навколо вже простелився іскристий казковий килим. Дерева нарешті прикрили свої голі гілки білосніжним покривалом. Особливо ошатними здавалися ялинки в алеї неподалік мого будинку: вони неначе вбралися у пухнасті снігові шубки.

Ми з друзями висипали надвір та стали завзято стрибати по білому снігу, грати в сніжки. Я відразу став втоптувати сніг на гірці, щоб скоріше можна було кататися на санках або на картонці. А інші діти бігали та кричали: «З першим снігом!». І кидали один в одного сніжками, а грудки відразу розсипалися. Бо перший сніг ще не мерзлий, він м'який та легкий.

У всіх навколо, навіть у дорослих, настрій відразу став добрим, ніби свято. Ми веселилися та раділи, хапали перший сніг жменями і розсипали його над головою, як салют! Він сяяв в повітрі, ніби діамантовий дощ!

Сніг

Надворі вже зима. Вчора ввечері вулицю засипав сніг. Він спочатку не був густим, і тому всі думали, що скоро він припиниться. Сніг падав та губився на брудному асфальті.

Я йшов вулицею, а маленькі грудочки снігу падали мені на куртку. Вони були зовсім непривабливі, не схожі на сніжинки. І відразу танули. Моя куртка зовні стала неприємно мокрою.

Цей сніг не був подібний до справжнього. Адже зимовий сніг повинен бути густим, пухнастим, красивим. А сніжинки - маленькими візерунками, кришталевими шедеврами.

Але сніг наполегливо продовжував падати та кружляти в повітрі. Потроху він перестав щезати на землі. На вулиці навіть виросли невеликі замети.

Ввечері я вийшов гуляти з собакою до скверу та просто відкрив рота від здивування. Навколо білі замети мерехтіли у світлі ліхтарів. Гидкий мокрий сніг змінився. Він став білосніжним дивом. Сніжинки тепер нагадували не брудні грудки, а чарівні крихітні зірочки. Вони випромінювали чудове сяйво.

Малюки з вереском носилися навколо. Вони потопали в заметах та падали у м'яку снігову подушку. А мій собака зарився у сніг носом. Виліз він звідти такий кумедний, нібито у білому пір’ї, смішно пирхаючи. Усі на вулиці просто покотилися зі сміху.

Прихід зими

Крокую рідним містечком. На доріжках, деревах, будівлях лежить пухнастий сніжок, переливаючись на ласкавому сонечку. Маленькі зірочки, що повільно сідають на ніс, щоки, вії, наче вітаються зі мною, мовчазливо повідомляючи про прихід найчудовішої пори року - зими.

Сніжинки мають найрізноманітнішу форму.

Ось на рукаві затримується одна, дозволяючи милуватися собою. Шестикутна пухнаста красуня з перетинками повільно тане, нагадуючи про скороминучість усього прекрасного. Але все одно на душі залишається світле почуття від причетності до природи…

Білі зірочки все летять і летять з просвітленого, м’якого, затишного неба, вкриваючи килимом землю, захищаючи її від лютих морозів.

Люблю зиму з її непостійністю, чарівністю, жорстокими хуртовинами, веселими ігрищами дітвори, привабливістю білого кольору. Вітаю прихід однієї з найдивовижніших пір року.

Категорія: Твір | Додав: | Теги: про зиму, твір, перший сніг
Переглядів: 18 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar