Головна » Файли » Твір

Твір-опис людини за власним спостереженням
03.12.2019, 03:03
загрузка...

До опису зовнішності людини вдаються в різних ситуаціях: коли під час розмови діляться враженнями про знайомих; описують прикмети людини, коли її треба впізнати серед інших. Опис зовнішності людини може бути складений в художньому, науковому або діловому стилях. У літературному творі такий опис називається портретом.

Зауваж
♦ Вибирай для опису людей, яких ти особливо любиш або вони тобі приємні.
♦ Зображуючи зовнішність конкретної людини, звертай увагу на ті ознаки, які є для неї найбільш характерними, — риси зовнішності або деталі одягу, які впадають у вічі.
♦ Визнач, які деталі зовнішнього вигляду передають особливості характеру, душевний стан, настрій.
♦ Для того, аби твій словесний портрет був виразним та емоційним, використай художні засоби.
♦ Ставлення до людини передавай за допомогою оцінних слів.

План опису
1. Хто ця людина?
2. Що найперше впадає у вічі в її зовнішності?
3. Її зріст, постава.
4. Риси обличчя та його вираз. Погляд.
5. Волосся. Зачіска.
6. Одяг.
7. Загальне враження: що подобається, а що, можливо, ні.

Словничок
Зріст — високий, низький. 
Постать — струнка, міцна, тендітна.
Обличчя — кругле, овальне, свіже, ніжне, добре лице, приємне.
Очі — усміхнені, хитруваті, прищулені, прижмурені, з хитринкою, мов вуглики, мов жаринки, великі, променисті.
Брови, брівки — чорні, смолисті, мов шнурочок, ниточкою натягнуті, мов крила, насуплені, похнюплені, шовковисті, непокірні.
Ніс, носик — орлиний, прямий, з горбинкою, курносий, хитрий, такий, що всюди залазить.
Рот, ротик — прямий, різко окреслений, маленький, широкий, міцно стиснутий.
Губи — повненькі, тоненькі, пухкенькі, на яких завжди сяє усмішка, скривлені.
Підборіддя — загострене, кругленьке, трохи припідняте.
Погляд — впевнений, злий, добрий, лагідний, норовистий, виразний, щирий, прямий.
Шия — лебедина, коротка, довга.
Волосся — шовковисте, непокірне, блискуче, хвилясте, кучеряве, мов шовк, мов трава.
Зачіска — традиційна, модельна, незрозуміла, важко описати химерні локони, ніби народилась з такою зачіскою, завжди доглянута.
Одяг — вражає галантністю, гармонійно підібраний, яскравий, скромний, однотипний, різнобарвний, модний, барвистий, строгий, спортивного стилю.

Оцінні слова: ...це йому личить; ... підкреслює його вразливий характер ...; всі друзі особливо люблять...;... цю рису люди не сприймають; ... це так йому пасує; ... справляє гарне враження; ... впливає на людей; ... власне, це наслідують та інші.

Завдання
Прочитай описи. Зверни увагу на художні засоби, які підкреслюють вроду персонажів, характерні риси їхньої зовнішності.
 

* * *

Кобзар був схожий на характерника: високий, сухий, з сивою чуприною, яка, мов пасма віхоли, обвивала охмуре-не чоло і впалі щоки. Дві западини очей були темні, як ніч. На них звисали острішки брів. Тонкі, вкриті сизою осугою губи ховалися під довгими шпакуватими вусами.

П. Панч.


Мар'яна! Він здалеку уздрів її каштанове волосся, що буйними кучерявчиками спадало на округлі плечі. Карий погляд прозирав навколо, ніби жадав увібрати в себе все, що попадало в його широке поле... Мар'яна була ніби присоромлена, тиха й ніжна, як той літній вечір, який кругом розстеляв свої таємничі темно-голубі тіні.

Л. Сеник.

 

* * *

Мотря махнула на себе хусточкою, сіла на призьбі і задумалась. Ілько... проти волі задивився на її красу. То була краса, що виховується тільки на Україні, але не така, як малюють деякі з наших письменників. Не було в неї ні "губок, як пуп'янок, червоних, як добре намисто", ні "підборіддя, як горішок", ні "щік, як повна рожа", і сама вона не "вилискувала, як маківка на городі". Чорна, без лиску, товста коса; невисокий, трохи випнутий лоб; ніс тонкий, рівний, з живими ніздрями; свіжі, наче дитячі, губи, що якось мило загинались на кінцях; легка смага на матових, наче мармурових, щоках і великі, надзвичайно великі, з довгими віями, темно-сірі очі, з яких, здавалось, дивлячись, наче лилось якесь тихе, м'яке, ласкаве світло, — то й була уся краса сієї дівчини.

В. Винниченко.

 

* * *

... Я схожий на батька й на маму. Батько в мене низенький, міцний, як горішок. Волосся, правда, на голові лишилось малувато, але зморщок на круглому обличчі зовсім немає, ніс кирпатий, зуби рівні і білі, і коли він сміється, то виглядає молодшим за маму. Мама ж — повна протилежність. Вона висока, струнка, худенька. На подовгастому обличчі — рівний з горбинкою ніс, чорні зламані брови, мигдалевоподібні сірі очі. Зовні мати сувора й неприступна, а насправді в неї добре серце.

(З газети).


Зразок
 

Людина, на яку я хочу бути схожою


Диво-спогад лине до мене...
Немає вже моєї бабусі, але її очі, обличчя, ніжна і тиха розмова і зараз бентежать душу.
З усмішкою на устах, випромінюючи радість, зустрічала вона мене біля свого дому. Я добре пам'ятаю її високу струнку постать, трохи схилену від старості. Ясно-сірі очі завжди посміхалися з-під посивілих, красиво зігнутих брів. Високе чоло обрамляло густе хвилясте волосся, старанно підібране шпилькою. Воно в бабусі завжди було гарне — важке, сиве, з відблисками темного срібла. Лягало на плечі великими хвилями, підкреслюючи привабливість тонких рис обличчя. Погляд у бабусі був пильним і глибоким. Такий погляд ніколи не старіє, а залишається вічно юним.
Подумки ще раз вдивляюсь у такі знайомі риси бабусиного обличчя. Пригадую її мудрі оповідки про своє життя, таке цікаве і складне. Багато років працювала вона на заводі, виховувала дітей та онуків.
У моїх спогадах бабуся постає живою. Так і бачу її усміхнені сірі очі, такою і пам'ятатиму її завжди.
 

Найкраща подруга


У ляльковому театрі було багато дітей. Поряд зі мною сиділа невисока симпатична дівчинка. Більшість малюків були в театрі з батьками, а дівчинка прийшла сама і з цікавістю оглядалась довкола. Вже тоді я помітила в очах дівчинки сміливість і самостійність. Вона мені відразу сподобалась і ми познайомились.
Так я зустріла свою найкращу подругу Оксану. Зараз ми — нерозлийвода.
Моя подруга дуже гарна. Довге смолисте волосся чудово підкреслює контур обличчя і гармонійно поєднується з карими добрими очима, завжди привітними і спокійними.
Погляд в Оксани уважний і веселий. її очі завжди випромінюють радість. Носик — довгий, тонкий і трохи кирпатий. Він кумедно морщиться, коли дівчинка сердиться. Ротик — невеликий, стиснутий. Губи у подруги кольору стиглих вишень, такі ж пухкі і соковиті.
Оксана невисокого росту, проте струнка, мов молода берізка.
З нею любить спілкуватися весь наш клас. Вона старанна і наполеглива. Дуже добре вчиться. Завжди усіх підбадьорює. Коли вона щебече своїм дзвінким голосочком, навколо щезає будь-який смуток.
В Оксани — музична душа. Коли вона грає на фортепіано, її довгі тендітні руки просто, як крила птаха, підтримують політ музики.
Можу з упевненістю сказати, що мені надзвичайно пощастило: я маю справжню подругу. Так хочеться товаришувати з нею все життя.

Категорія: Твір | Додав: | Теги: твір-опис, опис зовнішності, опис людини
Переглядів: 8 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar