Головна » Файли » ТВОРИ

Зимові канікули
26.11.2019, 00:28
загрузка...

Текст 1. Зимові канікули

Я дуже люблю зимові канікули. Хоч вони й значно коротші за літні, зате завжди проходять весело та яскраво. Все тому, що на зимові канікули припадають мої улюблені свята – Новий рік та Різдво. Усі два тижні відпочинку від занять панує святкова атмосфера.

Зазвичай я проводжу зимові канікули вдома, тому що на свята до нас приїжджають бабуся та дідусь або інші родичі. Ми всі разом готуємося до святкування – прикрашаємо дім та готуємо смачні страви. А потім усією родиною зустрічаємо Новий рік, зазвичай не спимо всю ніч.

Та цього року я сподіваюся, що мені вдасться побувати у Карпатах. Це моя давня мрія – провести зимові канікули на гірськолижному курорті, покататися на лижах, побачити на власні очі красу гір узимку.

Зимові канікули дають змогу перепочити від навчання, поспілкуватися з близьким та присвятити час улюбленим заняттям. Взимку, коли надворі морозно, я люблю посидіти з книгою біля вікна та послухати музику. А коли випадає сніг, то я йду гуляти на вулицю. Усе навколо біле, здається, що ти потрапив у якийсь інший вимір. Так гарно навкруги! Можна покататися на ковзанках чи злетіти на санках з гірки, або навіть пограти в сніжки та зробити снігову бабу. Це завжди весело для усіх – і дітей, і дорослих.

Зимові канікули – чудова пора. Шкода, що вони швидко закінчуються, і ми знову маємо повертатися до школи. Але яскраві враження від добре проведеного часу допомагають у нелегкій справі навчання.

Текст 2. Зимові Карпати

Настануть зимові канікули, і нашу уяву полонять думки, як їх найкраще провести. Нам важко уявити кращий зимовий відпочинок, ніж у горах. Тут ви побачите царство снігу і морозу, смереки та сосни, які стоять сповиті білою пухкою тканиною, землю, яка безтурботно спочиває, вкрита ніжною ковдрою, фігури, які створив сніг та мороз.

Кожен знайде заняття для себе: і любителі активного відпочинку, і відчайдушні екстремали, і поціновувачі природи. Карпати пропонують туристам весь набір розваг узимку: катання на лижах, сноубордах, санчатах, захоплюючі піші прогулянки, полювання, численні екскурсії. Основна маса туристів, які приїздять у Карпати взимку, бажають прилучитися до свого улюбленого заняття — лижного спорту. І до їх послуг — такі найвідоміші українські лижні курорти: Славське, Буковель та Драгобрат.

Багато відпочивальників мріють просто насолодитися свіжістю зимового повітря у гірському лісі. У ньому приємно пахне смолою. Сосни та смереки стоять вільно — прямі, як колони. Стовбури їх знизу гладенькі, без сучків, і тільки ближче до верхівки видно бічні гілки, які утворюють крону. У сосни хвоя тримається на гілках два, рідше три роки, а потім опадає. Тому на кожній гілці два або три пагони останніх років укриті хвоєю, а інші оголені. Сосни і смереки потребують багато світла і не переносять затінення. Хвойний ліс сосон і смерек дезінфікує повітря. Ці дерева випаровують особливі леткі речовини — терпени, які знищують багатьох мікробів не тільки в лісі, але і в його околицях. Ось чому повітря в Карпатах таке чисте і легке.

Важко уявити собі відпочинок у зимових Карпатах без сходження на вершини. Це дуже цікаве, але й неймовірно небезпечне заняття. Знаю це зі свого власного досвіду. Одного разу, щойно я розпочав таке сходження, погода різко змінилася. Подув пронизливий вітер. Мої ноги, руки, обличчя почали зрадливо мерзнути. Раз по раз доводилось зупинятися, щоб розтирати й масажувати їх. Знявся сніг, вітер рвучко замітав його, видимість упала до кількох метрів. Мені пригадалось, як попереднього року наша група приблизно в таку ж погоду збилася з маршруту, тому я вирішив не випробовувати долю, а зупинитися на нічліг. Та зробити це виявилось непросто. Вітер раз у раз виривав намет із моїх рук, не даючи встановити його. Мусив шукати затишніше місце. Переночувавши, почувався бадьорим. Але, пустившись у дорогу, знову зробив помилку. Адже на гори упав ранковий туман, і я мало не заблукав. Дякувати Богу, трапилися три туристи, які й допомогли мені знайти шлях... Ішов пухнастий, лапатий сніг, який ніжно закутував великі й маленькі ялинки. І, сівши біля туристського вогнища, я раптом зрозумів: йдемо в похід для того, щоб подивитися красу місцевості, а не завдати собі нових випробувань. Я й так собі давно уже все довів...

(Олександр Воловець; 416 слів.)

Текст 3. Летять сніжинки

Прийшла зима. З півночі повіяв студений вітер, і з неба посипалися сніжинки. Кружляють у повітрі і падають на землю – одна красивіше інший! Ось квітка з шістьма пелюстками; ось зірочка з п’ятьма променями. Чим тихіше морозна погода, тим красивіше падаючі на землю сніжинки. При сильному вітрі у них обламуються промені і грані, і білі квіти і зірки обертаються в сніжну пил. А коли мороз несильний, то сніжинки скочуються в щільні білі кульки, і ми говоримо тоді, що з неба падає крупа. Падаючи на землю, сніжинки ліпляться одне до одного і, якщо немає сильного морозу, утворюють пластівці. Шар за шаром лягає сніг на землю, і кожен шар пухкий , бо між сніжинками багато повітря. А от хто з вас знає, чому хрумтить сніг під ногами? А я знаю. Він хрумтить від того, що під вагою вашого тіла ламаються зірочки і промені. Йде зима, ростуть замети, і сніжний покрив поступово стає щільним. А тут ще пригріває сонце, ні на хвилину не забуває про свою роботу вітер. Іноді він налітає з півдня і приносить відлига. А коли після відлиги вдарить мороз, то на снігу утворюється тверда скоринка. Вона називається настом. Я дуже люблю зиму.

Текст 4. Настала зима

Настала зима, найулюбленіша пора року дітей, коли можна на санках покататися, і на лижах, і на ковзанах. Особливо добре, коли зима сніжна, коли навколо багато заметів. Тут можна і замків налаштувати, і снігових баб наліпити, пограти в сніжки, ну, в загальному, є чим зайнятися дітям.

Ще зима дуже красива пора року. Іноді вранці виходиш на вулицю і не впізнаєш рідні місця: все вкрито білим полотном, а на деревах сріблястий іній, який так і виблискує на сонці.

А яка краса в зимовому лісі! Стоїш і не можеш намилуватися всією пишністю зимового лісу. Ялинки закутані в білі шуби, тоненькі берізки обвішані сріблом, а на пеньках лежать білі пухнасті шапки. На снігу видно сліди звірів. Ось недавно лисиця пробігала, а днем раніше проходив лось. Тільки шкода, що взимку дні короткі, і не можна довго гуляти лісом, насолоджуючись зимовим пейзажем.

Ще взимку святкують свята, які зігрівають навіть у найгіршу погоду. Будинки, магазини обвішані яскравими гірляндами, на площах стоять прикрашені ялинки, а поряд з ними Дід Мороз зі Снігуронькою або сніговик. Все це створює атмосферу свята, радості, казки. Як здорово, що настала зима і принесла з собою стільки радості дітям і дорослим!

Текст 5. Чим пахнуть зимові канікули?

Коли б вас запитали: „Ану пригадайте, чим пахнуть зимові канікули”, ви б сказали: „Ялинкою!” І справді, зимові канікули – це запах хвої у кожному домі і навіть на вулиці, це запах бенгальських вогнів, і свічок, запах апельсинів і мандаринів на ялинці і в подарунках під ялинкою.

Першу ялинку прикрасили у Франції чотири століття тому. А вже далі вона поступово завойовувала все нові й нові землі.

Новий рік - дуже давнє свято, тому в кожного народу поступово складалися свої звички відзначати його. У нашого народу був звичай посипати один одного зерном, бажаючи цим щедрого врожаю й доброго здоров’я. А оскільки Новий рік – це велике свято, то обов’язково у кожного народу мали бути і святкові страви, святковий стіл.

Святкові страви наші з вами предки готували з того, що їм давала матінка-природа. Нива давала пироги, вареники, кашу з пшеничного зерна, ліс давав гриби, річки й озера – рибу... У чехів на новорічному столі обов’язково мав бути короп. Окрасою новорічного столу в американців вважається індик...

Що це за Новий рік, якщо немає Діда Мороза? – скажете ви. – Зараз буде.

Скільки років Дідові Морозу – точно ніхто не знає. Кажуть, років двісті, не більше, але в нього є і брати, наприклад американський Санта-Клаус („святий Миколай”). А от у германців в їхніх казках можна зустріти дуже старого бога, якого звуть Водан. Він, як і наш Дід Мороз, жив десь далеко на півночі і часом з’являвся, роздаючи дорослим і дітям подарунки. Це, мабуть, найстарший Дід Мороз.

Звичай роздавати на Новий рік подарунки – дуже давній. Подарунок був начебто обіцянкою достатку, щастя, здоров’я – невеличким шматочком майбутнього багатства.

А де жив Дід Мороз? І сьогодні він – у дитячій уяві – живе на півночі. Тому й пишуть йому листи діти з різних країн, надсилаючи їх у північну країну – Фінляндію. На півночі Фінляндії є маленьке місто Паякюля, так там нівіть існує поштове відділення Діда Мороза (За А.Коваль; 303 слова)

 

Категорія: ТВОРИ | Додав: | Теги: про зиму
Переглядів: 943 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar