Головна » Файли » Предмети » українська література

Аналіз повісті "Женя і Синько" Близнець В.
22.04.2019, 23:51
загрузка...

Своїм твором автор примушує читача замислитись над проблемами моралі, духовності. З жалем відзначає, що у великих і багатолюдних містах людина часто почуває себе самотньою, наголошує на важливості мати вірного друга, бути відповідальним за долю інших людей, берегти і охороняти природу.

Тема: зображення Бена, його негативної поведінки, що зумовлювала неординарні вчинки хлопця, які він чинив під впливом фронтових розповідей діда Андрона.

Ідея: засудження ледарства, брехні, підступності, жорстокості, хвалькуватості, прагнення скористатися чужим майном шляхом крадіжки (Бен та його «друзі»); возвеличення чесності, порядності, доброти, бережливого ставлення до навколишнього середовища, справжніх дружніх стосунків.

Основна думка: заперечення дружби, яка будується на користі, вигоді.

  • праця — облагороджує людину, а лінь її марнує;
  • за виховання дітей несуть персональну відповідальність батьки, а не рідні (наприклад, дідусь);
  • «…хлопця можна нагодувати супом, а от що зробити з батьками?»

Проблематика:

  • відповідальність за правильне виховання;
  • взаємостосунки батьків і дітей;
  • бережливе ставлення до природи;
  • справжня дружба, її цінність;
  • порядність, зрада, самотність.

Сюжетні лінії твору.

1) Твір розповідає про те, як київська п’ятикласниця Женя знаходить у підвалі будинку малесенького кумедного чортика Синька. Дівчина забирає його, хворого, додому. Женя, яка досі почувала себе самотньою, нарешті знайшла друга, про якого може турбуватись.

2) У Жені є однокласник Бен-розбишака. Бена, батьки якого повсякчас перебувають у відрядженні, доглядає і виховує його старий дід Ан-дрон Касянович. Хлопець росте неслухняний, найбільше полюбляє слухати розповіді діда про фронтові події, а сам намагається уявити себе генералом, щоб бути командиром серед хлопців. Бен краде з дому їжу, гроші, спиртне, сигарети і пригощає перш за все реального керівника хлопчачого гурту — Вадьку Кадуху.

З Беном трапляються різноманітні неприємні ситуації: поламав туї у шкільному парку; катався на чужому інвалідному возику; обікрав з іншими хлопцями професора Гай-Бичковського; намагався проїхати у танку Т-34, що був пам’ятним експонатом. Після втручання міліції (молодший сержант Рябошапка), хлопець залишив своє «військове оточення».

Бен залишився сам, бо дід-вихователь потрапив до лікарні через систематичні нервові струси від витівок онучика, а батько поїхав до матері, яка перебувала у відрядженні.

Хто ж повинен займатися вихованням хлопця?

Композиція.

Експозиція: Женя знаходить Синька; знайомство з Беном, його оточенням, умовами виховання дідом хлопця.

Зав’язка: Женя забирає Синька додому, лікує його; різноманітні пригоди, які траплялися з Беном-генералом (знищення туї, грабування професора, намагання покататися на Т—34 та ін.).

Кульмінація: хлопці потрапили в міліцію; звинувачення діда Андрона (батьком Бена) у невмінні як слід виховувати внука.

Розв’язка: розвал Бенової армії, зрадництво і самотність.

 

Характеристика образів головних героїв твору.

Орієнтовний план до образу Жені.

1) Женя — учениця п’ятого класу київської школи.

2) Портрет героїні.

3) Риси характеру:
а) щирість і доброта;
б) повага до батьків;
в) вміння цінувати дружбу;
г) здатність подати руку допомоги;
д) правдивість і порядність;
е) чемність і співчуття;
є) бережливе ставлення до природи.

4) Значення образу Жені.

Орієнтовний план до образу Бена.

1) Бен — єдиний онук діда Андрона.

2) Портрет хлопця. («…патлатий довготелесий хлопчисько з пухким обличчям, з рум’янцем на всю щоку. А очі! Синьо-голубі, безжурно-веселі, як у матері! Добре вгодований дідом, він ріс наче з води, через тиждень вилазив із одежі — рукава сорочок ставали йому по лікті, а нові джинси підскакували до самих литок. У куцій одежі Бен і ганяв по двору як підстрелений»)

3) Поведінка, риси характеру «генерала»:
а) мілітарист, шибеник;
б) знущання над дідом;
в) виховання без батьків;
г) захоплення розповідями діда; (про війну, жорстокість, мужність, героїзм, винахідливість)
д) негативний вплив на Бена Кадухи (потайки від діда виносили вино, продукти харчування, сигарети);
е) залучення до негативного; (паління, випивка, брехня, крадіжка) є) участь у «непристойних заходах»;
ж) організаторські здібності;
з) зневажливе ставлення до природи, праці.

4) Бен у зраді і самотності.

Жанр: пригодницька фантастична повість.

Обговорення окремих частин твору.

1.11.1. «Бен. 101-ша армія шибеників».

  • Що побачила Женя, вийшовши на балкон?
  • Про що свідчить опис двору, прочитайте. («Перед їхніми вікнами стояла кочегарка — незграбна цегляна споруда з високою трубою, чорною від диму. За кочегаркою стримів баштовий кран, а поряд поволі підіймалися стіни дев’ятиповерхового будинку, позираючи на сонце порожніми вікнами. Тут валялися купи цегли, глини, піску»)
  • Що залишилося у дворі, де жила Женя, після колишніх стареньких особняків? («…залишки дикого винограду, квітників, кілька фруктових дерев, струхлявілі парканчики, вже де-не-де повалені, з діромаха-ми вибитих дощок, крізь які зручно було пробиратися в сусідні двори, а то й на заводський стадіон»)
  • Чому Андрія Кущолоба було названо Беном?
  • Яких записів боялася Женя на двері будинку, де жив Бен? Про що вони свідчили?
  • Яким чином Женя потрапила до Кущолобів? Що вона побачила?
  • В яких умовах виховувався Бен? Чому?
  • Чим батьки «балували» Бена? («…наймодніші джинси з ярликами-тиграми, пістолі й автомати, що працювали на батарейках, розкішні ковбойські пояси, справжні біноклі й гумову жувачку»)
  • Ким був дід для Бена? Чому виховання Бена для нього вважалося каторжною працею?
  • Чому Бен виростав шибеником? Як розповіді діда впливали на характер вихованця?
  • Яку казку розповідав дід онукові?
  • Яким зростав Бен?
  • Як онук ставився до діда? («Дід Андрон любив свого онука, нишком плакав без нього і в душі називав його тираном і мучителем. … Бен примушував діда підходити до себе строго по команді, козиряти і доповідати про чергування на кухні й про виконання його, Бенових, домашніх завдань»)
  • Хто належав до 101-ї армії? Як її відображує письменник?
  • Опишіть керівника цієї армії — Бена.
  • Чому Кадуха не вимагав командирської посади, яка належала Бену?
  • Як відбуваються військові події між «нашими» і «не нашими»?
  • Як люди сприймали хлопчачу гру?
  • Чим «військові ігри» хлопців нагадували справжні?
  • Яку плату мусив вносити Бен за генеральський чин?
  • Який негативний вплив мав Кадуха на Бена?

1.11.2. «Туман. «Гонконг» і туї, що ганялися одна за одною».

  • Про що розповідала Ізольда Марківна учням 5-А класу?
  • Як її сприймали школярі?
  • Яку територію світу охопив «гонконг»?
  • Що запропонувала учням вчителька під час тимчасового припинення занять? Як це сприйняли школярі?
  • Про що згадала Женя, читаючи книгу «Битва за Київ»?
  • Які труднощі долали наші війська у битві з фашистами? («…наші бійці, мокрі й промерзлі, буквально на руках викочували ці тридцятип’ятитонні велетні на кручу, на берег Дніпра, і скільки бійців, підкошених кулями, падало у воду й гойдалось, уже мертвих, на хвилях»)
  • Чому Женя подумала, що біля танка на постаменті краще помовчати? З чим це було пов’язано?
  • Що згадала Женя, прогулюючись на стадіоні неподалік від пустирища?
  • Свідком якої події стала Женя під час прогулянки?
  • Хто і через що зупинив гру хлопців у парку?

1.11.3. «Ябеда чи боягузи».

  • Що відбувалося у 5-А класі? Чому виникла необхідність у проведенні зборів?
  • З яким питанням звернувся директор до Бена?
  • Чим ризикувала Женя, говорячи правду про заподіяну шкоду? («Вона розуміла: одне її слово — і шлях їй у двір одрубано: Бен уже ніколи не підставить плеча («Вадька, не чіпай її!»), навпаки, — стане одвічним ворогом. Розуміла, що втратити може щось дороге — підвали, гру, таємниці, — але стримати себе не могла»)
  • Як Бен сприйняв звинувачення на свою адресу?
  • Яким чином Бен почав виправдовуватися перед директором школи?
  • Чому директор школи не повірив Бену? Що він довів хлопцю про брехню?
  • Через що дід вирішив більше не займатися вихованням Бена?
  • Прокоментуйте слова діда Андрона: «…одна дитина, і та росте сиротою при живих батьках!»
  • Чому директор вирішив знову завітати на урок праці до 5-А класу?
  • З яким проханням керівник школи звернувся до Бена? Що той йому розповів?
  • Опишіть зовнішність Миколи Максюшка. («…рудий, найдовший у класі, а ніс — ота розплескана кирпа, над якою люблять сміятися дівчатка»)
  • Про що розповів директор замість Миколи?
  • Як зрозуміти слова батька Миколи: «…найкраща агітація — виходь і роби»?
  • Що свідчить про працьовитість Миколи?
  • На запитання директора школи Миколі, чи той ламав коли-небудь дерево, хлопець відповів: «Хто садить — хіба той ламає!» Прокоментуйте відповідь хлопця.
  • Як пояснити те, що Микола ставиться до дерев, наче до живих істот?
  • Що запропонував директор Бену для виправлення тієї шкоди, яку він завдав парку?
  • Як Віола поставилася до Бена після закінчення класних зборів у 5-А класі?

1.11.4. Синько, син свого діда.

  • Що вирішив Бен після дідової розповіді, яка стосувалася викрадення танка?
  • Як сприйняв дід власну знахідку в джинсах онука? («…то були кубинські сигарети, привезені зятем із Гавани. Отже, Бен — непокаянна душа! — не тільки курив, а й крав дорогі сигарети, які подавали в їхньому домі тільки найкращим гостям!»)
  • Яким чином дід Андрон виявив, що його внук займається крадіжкою? Чи можна виправдати хвилювання діда?
  • Де шукав дід онука, який десь зненацька подівся? Які думки були у діда стосовно його зникнення?
  • Чому дід Андрон вирішив звернутися в міліцію?
  • Чи відчував дід власну провину за виховання внука?
  • Прочитайте і прокоментуйте хвилювання діда. («…обличчя його посіріло й осунулось, очі глибоко позападали, а довге порохняве тіло, в якому — від переживання і безсонних ночей — не залишилось, здається, ні краплі живої крові, вже не хотіло волочитися по землі»)

1.11.5. «Літні маневри. План захвату Т—34».

  • Куди втік Бен із товариством? Що він вирішив зробити?
  • Про що Бену розповів курсант стосовно танка Т—34?
  • Що намагався відобразити Бен на піщаній карті?
  • Який план запропонував Бен для викрадення танка?
  • Чим план Бена не сподобався Вадькові Кадусі?
  • Де хлопці збиралися придбати пальне для танка?
  • Яку трагікомічну історію нагадав інвалідський возик Бену?
  • Як були розподілені обов’язки між хлопцями стосовно управління танком?
  • Чому хлопці, побачивши рибалку, поплигали у воду?
  • Який намет був у хлопців? Чим він їх влаштовував?
  • Де дід розшукував свого внука?
  • На що скаржився міліції доктор біологічних наук, професор Гай-Бичковський?
  • Про що повідомила сторожиха міліцію?
  • Чому дід Андрон вважав себе винним перед батьками, школою, людьми?
  • Що планував Гай-Бичковський на власну відпустку?
  • Як дід сприймав те, що Бен був заарештований міліцією?
  • Які речі були конфісковані у хлопців після їх арешту?
  • Чому діду було соромно за свого внука?
  • Чи можна вважати вчинок Бена злодійським?
  • Чим пояснити те, що дід Андрон вирішив вмерти, бо не бачив сенсу жити далі?
  • Як поставився батько до вчинку Бена?

1.11.6. «Бен: зрада і самотність. Хто б знав, звідки прийде допомога?»

  • Які «два моменти свого життя» Бен хотів забути?
  • Чому Бен був обурений на курсанта?
  • Що відчували хлопці, перебуваючи в міліції? Чого вони боялися?
  • Чому люди називали Бена тираном і грабіжником?
  • Чим пояснити вислів, що для Бена найстрашніше — це зрада і самотність?
  • Як зрозуміти думку автора про те, що Бен залишився генералом без армії?
  • Чому Бена обминали у дворі всі хлопці після «танкової катастрофи»?
  • Як Бен сприйняв зраду «своєї армії»? За що він її дорікав?
  • Для чого Женя покликала Бена до себе додому?
  • Як батьки Жені поставилися до Бена та його батьків?

***

Повість В. Близнеця "Женя і Синько" вийшла в 1974 році, і одразу ж ста ла помітним творчим явищем в українському письменстві. Її можна назвати і казковою реальністю, і реальною казкою, оскільки в ній переплелись розповідь про сучасних дітей великого міста з фантастичними елементами. У повісті фантазійним витвором дівчинки Жені є кумедний чортик Синько. Чим більше читач знайомиться з ним, тим стає більш зрозумілим, що цей чортик є уособленням національної мудрості життя, наступності і зв'язка поколінь, тому що він говорить про вічні загальнолюдські істини. Саме розмови із Синь-ком виявляють усі найтонші відтінки і характеру Жені. 

Ця дівчинка — звичайна дочка пересічних батьків. Вона навчається в київській школі і проводить вільний час у звичайному міському дворі. Але внутрішній світ цієї поетичної дівчинки далеко не звичайний. Він романтичний, замріяний, іноді наївно-піднесений. Мабуть тому вчителька у доповідній записці пише, що "характер у дівчини нелегкий", бо її не завжди легко зрозуміти. Навіть її оточення не здатне зрозуміти уявну побудову Женею "гібридного" моста, який поєднав би Київ з рідним селом її батьків. Їм здається дивною дружба щирої дівчинки з професором біології Гай-Бичковським, який вселяє у Женю віру в себе. Дівчинка глибоко відчуває нерозривний зв'язок з природою, вміє бачити й розуміти її красу, тому підтримка професора так їй необхідна: "Вірю, Євгеніє, що цей поклик душі не ослабне у вас...". 

Більш за все вчинками "дивної" дівчинки керує народна мораль. Вона не тільки мріє, але й діє: витягує в Пущу-Водицю своїх постійно заклопотаних домашньою роботою батьків, торкається босою ногою весняної землі і відчуває проростання проліска. Доброта її душі допомагає вивести зі стану морального виснаження та душевного занепаду бешкетника Андрія Кущолоба. 

Цей хлопчик— однокласник Жені, який весь зітканий із суперечностей: непокірний і водночас чуйний, розумний, розбишакуватий і нестримний в усьому, немилосердний і жорстокий у ставленні до свого дідуся. На жаль, час від часу руйнівні інстинкти беруть верх над здоровим глуздом хлопця. Та, мабуть, він у цьому не винний, бо ще з дитинства батьки йому щоразу повторювали, що він найкращий і найрозумніший, засипали його дорогими подарунками. Так і виріс Андрій "генералом Беном", заводіякою армії юних шибеників. До батьківського виховання додався й вплив старшого за віком, нестримного вуличного хлопця — хулігана Вадьки Задухи. 

Перед нами підлітки одного двора, але ж які вони різні! Різний у них світ, різні мрії, різні уподобання, тому різне і майбутнє. Це, напевно, ї є головною думкою повісті. Ось чому В. Близнець наголошує на тому, що душу підлітка треба підтримувати у її чистих пориваннях і лікувати від жорстокості, нещирості й бездуховності. 

Повість "Женя і Синько" — це не просто цікава розповідь про життя і проблеми міських дітей, але й своєрідний підручник моралі та становлення юної особистості й відповідальності за неї батьків і суспільства. 

 ***

Повість “Женя і Синько” (1974 р.), відома у журнальному варіанті під назвою “Двоє з одного класу” (“Дніпро”, 1974, № 4), поєднує дві тенденції, що існували ще на початку 60-х років – узагальнено-романтичного та реалістичного зображення дійсності. У своїй основі вона виявилась морально полемічною стосовно творів, у яких зображувалися лише позитивні герої.

У першій повісті для дітей “Звук павутинки” автор, зображуючи процес становлення особистості дитини, демонструє органічне поєднання ліричного та епічного начал. А от шкільна повість “Женя і Синько” є її логічним продовженням. Причиною виникнення твору стало посилене зацікавлення автора проблемою дитини та школи, про що свідчить його стаття “Цей складний, неслухняний підліток”, що була надрукована у журналі “Література. Діти. Час.” у 1978 році.

 Прослідкуємо зміну назви твору. Спочатку автор ставить в центрі уваги твору Женю та Бена, тобто двох дітей з одного двору, з одного класу, але зовсім протилежне виховання вони отримують, а тому і наслідки цього виховання зовсім різні. Потім В. Близнець називає твір “Женя і Синько”, тобто про Женю та її вимріяного друга – чортика Синька. У листі до своєї землячки А. Корінь повістяр написав: “… Думаю, що в будь- яких жанрах для дітей, навіть у побутовій повісті, мусить бути елемент фантазії, вигадки, чародійства” (Корінь А. Слово не сорочка, а душу гріє // Як звук павутинки. – С. 107.)

 Письменник свідомо робить наголос на усвідомленні головною героїнею Женею своєї особистості і своїх вчинків, пропонуючи читачеві не зразок її поведінки, а підносячи високу духовність, твердість переконань тощо. Отже, герої не виступають носіями моральних рецептів, а стимулюють думку й почуття читача до вироблення власної системи цінностей, самостійного розв’язання проблемних ситуацій у реальному житті. 

 Його герої реальні, не ідеалізовані, не загримовані й не засолоджені, вони такі, як у житті: різні за вдачею, непосидючі, мрійливі, нерозважливі, насмішкуваті, довірливі.

 Письменника цікавить індивідуальний макрокосмос окремо взятої дитини, отже він і прислухається до головної героїні повісті “Женя і Синько” (“Двоє з одного класу”) – Жені, яка вигадала в своїй уяві чортика Синька, що стає її найкращим другом.

 Розгортаючи сюжети оповідань, письменник зосереджується на утвердженні високих гуманістичних ідеалів, навчає читачів умінню прощати, відрізняти добро від зла, закликає до щирості у взаєминах.

 Можна з впевненістю стверджувати, що повість “Женя і Синько”, як і перша воєнна повість В. Близнеця “Паруси над степом” позначена навчанням її автора у “школі Яновського”: той же монтаж характерів за принципом різкого контрасту, те ж прагнення чіткої метафори, символічної деталі. Наприклад: “Найближчі соратники не розуміли Бена: що з ним таке? Не раз – це бачили всі – він без остраху сідлав товстомордого Шурика, отамана з сусіднього двору, і під рев та свист хлопчаків товк його носом у землю. А от перед Цибулькою… наче пасує. І червоніє до вух…”, “<…> А проте голос Ізольди Марківни, всупереч клятій непогоді й марлевій пов’язці, звучав, як завжди, чистим, прозорим сопрано…”.

 В. Близнець відкриває читачеві, здавалось би, елементарну, але надзвичайно цінну істину: дорослим потрібні діти, турбуючись про них, вони у такий спосіб переносять себе в майбутнє; а дітям потрібні дорослі, їхній досвід – як база подальшого розвитку, руху вперед. Виховання дітей, вимоглива любов і повага до них, дружба з ними є духовною потребою їхнього життя. Особливо показові в цьому плані образи Галини Степанівни Цибулько і та її дочки – Жені Цибулько. Сама мати Жені, характеризуючи свою сім’ю, нічого особливого сказати про виховання у родині сказати не може: “Ну, яка у нас сім’я?.. Нас троє: Женя, чоловік і я. Чоловік зараз на роботі, він майстер на всі руки: і маляр, і художник, і реставратор. Непогано заробляє. Маємо дві кімнати: у першій ми з Васею, тобто з чоловіком, а в тій, тихішій, дочка. Там Женя спить, там робить уроки. Стараємося, щоб було тихо…”. Бачимо, що мати особливу увагу звертає на умови, в яких живе і працює її дочка, головне, щоб тихо було, щоб ніхто не заважав. До такого висновку приходить і вчителька малювання Ізольда Марківна: “Ясно, ясно! – бадьоро перепинила вчителька і сказала, що вона, власне, так і думала: у них чудові домашні умови, дружна сім’я… Що все добре – видно по дочці: Женя вчиться тільки на п’ятірки…”. Бачимо, що в цій родині мати не лише виконує свої материнські обов’язки, а й помічає її настрої. Отже, коли вчителька говорить про те, що вона прийшла до них не тому, що Женя погано вчиться, а “зовсім з іншої причини”, Галина Степанівна щиро дивується, і відповідає, що вона помітила зміни в поведінці дочки: “А я бачу: прийшла Женя якась винувата: мовчки поїла і бігом за уроки… Мати згадала також, що останнім часом дочка взагалі чомусь насторожена…”.

 Зовсім інше виховання в родині однокласника Жені – Андрія Кущолоба.

 Контраст у змалюванні цих двох герої з’являється з перших рядків повісті, з “Доповідної записки вчительки малювання Ізольди Марківни Книш директорові школи”, в якій доповідається, як проходив урок у 5–А класі. Спочатку вчительці заважав пояснювати мету уроку Андрій Кущолоб, якого всі називали Беном, він “кілька разів пірнав головою під парту і, розмахуючи у повітрі ногами, комусь вигукував: “Бий з флангів!”. Коли Ізольда Марківна викликала Бена до дошки, той “… маючи неабиякі здібності до малювання, швидко упорався із завданням”. Потім до дошки була викликана Женя Цибулько "Ви, мабуть, знаєте, товаришу директор, цю смаглявеньку дівчину з першої парти. Вона кругла відмінниця, уважна і серйозна на уроках, проте може і коника викинути: повернутися і ляснути кого – небудь по лобі…”. Але, знаючи всі дивацтва Жені, такого Ізольда Марківна від неї не очікувала. Женя замість того, щоб намалювати на дошці “огірок у двох площинах” зобразила “справжнісіньке порося”. Пізніше, у розмові Ізольди Марківни з директором, ми дізнаємося, що Петро Максимович був, без сумнівів, за програму, але “об’ємне зображення огірка у двох площинах… щось дуже мудряще... А чи не можна простіше – повести дітей у парк – зараз осінь, гарно, і хай там малюють собі – квіточки, дерева, що їм ближче до серця…”, але вчителька малювання навела незаперечні факти, за якими малювати у 5 класі можна було на цьому уроці лише “огірок у двох площинах”: “якщо їм дозволити, якщо пустити на самоплив, то знаєте…”. Отже, бачимо, і реакцію дітей: бешкетник Бен не хотів ніяких проблем і намалював огірок, а Женя, яка любить фантазувати, добре навчається, своїм малюнком на дошці висловлює своєрідний протест проти такого стандарту у підході до звичайного уроку малювання.

 Вдруге зустрічаємося з образом Бена в наступному розділі повісті “Женя і Синько”. Автор описує хлопця з позиції директора школи Петра Максимовича, людини воєнної, і “як на думку Жені, взагалі особливої…”: “Він (директор) спокійно підвів очі на Бена, з цікавістю оглянув цього веселого, добре вгодованого хлопця, повного сил і здоров’я…”. Опис портрету закінчує сам автор, підкреслюючи, що у Бена “голубі,.. чарівно красиві, як у героя ковбойського фільму, очі…”. Цікаво, що ім’я Бен зустрічається у “Щоденникових записах” Віктора Близнеця, опублікованих дружиною письменника. У червні 1971 року прозаїк з дружиною відпочивав у Криму і зробив такий запис: “29.06.71. Пляжні хлопчики. До свого товариша: -Бен! Бен!.. До виховательки: -Анна Тигрова (Анна Львовна)”. Отож, Бен, як і Анна Тигрова, для письменника таке собі зневажливе, можливо, вульгарне звертання. У творі Андрій сам для себе обирає таке ім’я, а “… в дев’ять років Бен присвоїв собі звання генерала й організував у дворі армію, якій дав військовий номер 101-ї бронедесантної”.

 Автор дає повну картину “войовничого виховання Бена”: “… виростав майже без батьків…”, мати його більше працювала за кордоном, батько, щоб не відставати від дружини, також “надовго виїжджав…”, а коли зрідка батьки і зустрічалися вдома, то “цілували й пестили сина, а потім знов розліталися,.. залишаючи Бенові тільки прощальні поцілунки та купу всякої всячини… пістолети й автомати,.. ковбойські пояси… Тим самим вони ще більше розпалювали бойовий, войовничий дух Бена, який вдень і вночі наступав, стріляв, брав у полон”.

 А насправді Бена виховував дід Андрон, який був йому і за няньку, і за мамку. Дід дуже любив онука, і “незважаючи на похилі роки й хвороби, він працював дома, мов каторжний… Але в цього старого засмиканого чоловіка була одна слабість – спогади”. Всі спогади діда були на військову тематику.

 Дід, хоча і любив онука, але “нишком плакав од нього і в душі називав його мучителем і тираном”.

 Бен вважав себе “генералом”. На перший погляд і читач бачить, що Бена хлопці зустрічають як справжнього генерала, але дуже швидко автор показує читачеві справжнього “дворового лідера” Вадьку Кадуху: “Худий, нервово-мстивий Кадуха, сирота із сусіднього двору,.. не спускає з лиця презирливої гримаси. Тим самим він говорить: “Що ти виламуєшся, Бен? Ти пігмей. Пост командуючого я продав тобі временно за цигарки й дрібну монету…”.

 Письменник намагався дослідити, чому Андрій став “генералом” Беном, де коріння його немилосердності. Відповідь, звичайно ж, неоднозначна. В першу чергу, винні батьки, які займалися лише собою і не бували дома. А коли вже сталося нещастя і Бена забрали в міліцію, батько приїхав таки, “визволив” сина, а дома впроваджував свою “педагогіку”: “можеш міліції очі замилювати, а не мені. Підбили його. А хто підбив тебе в підвал лізти, грабіжництвом серед ночі займатися?... – скрипнув зубами Кущолоб і засопів, шаленіючи від того, що цей вгодований патлатий бевзь, його син, пригнувся й прищулився, як жалюгідний цуцик. – Ану стань! Не гнись! Бандит! І Кущолоб уперше в житті затопив з усього розмаху в рідну синову пику…”. Дід намагався заступитися, але його ще й звинуватили “це ваша робота! Ваше виховання! Ви потурали! Ви довели всю сім’ю до ганьби і позору!”. Але недовгою була навіть така “педагогіка” батька. Діда Андрона забрала “швидка допомога”, а батько, повернувшись, полетів у Карпати, залишивши Бена самого із своїм нещастям наодинці під домашнім арештом.

 У творі відчувається постійне порівняння двох зовсім різних підлітків: Жені і Бена. У Жені є батьки, які займаються її вихованням, вони сім’єю ходять в походи. Женя була у батька на роботі й бачила, як з повагою ставляться до батька його колеги. У Бена також є батьки, але вони не займаються вихованням сина, він завжди з дідом. У Жені є друзі, але всі її друзі незвичайні. Перший друг Мотя. Мотю вона любила, але соромилася такої дружби, бо Мотя був удвічі менший за неї. “А ще Женя дружила з професором Гай-Бичковським, з кондукторами трамваїв, з одноруким інвалідом, що продає на базарі гарбузове насіння, з дідом поштарем, який узимку носить пошту без рукавиць і каже, що йому зовсім не холодно, з продавщицею молока…”. І був у неї вигаданий “Таємний друг” – волохатенький чортик Синько. З такими друзями виростає Женя дівчиною сміливою, рішучою, творчою. У Бена справжніх друзів не було, він не дружив, а постійно “воював” із своєю 101-ю армією.

 Висновки. Письменник, показуючи становлення особистості, розкриває внутрішнє дорослішання допитливої п’ятикласниці Жені, передає її почування, думки, мрії, бажання. Зображуючи яскраво індивідуальний характер дівчинки, повістяр зосереджує увагу і на її стосунках із батьками, з однокласниками, вчителями, дітьми з її двору, з молодшим за неї та з професором Гай-Бичковським. Образ друга Жені, чортика Синька, підкреслює значення роду, народної моралі у вихованні дитини. І лише Женя приходить на допомогу Бену, коли той залишається наодинці зі своєю бідою. І мати не проти, щоб він прийшов до них поїсти, тому що знає, що вже п’ятий день Бен дома один, а батько Жені “… розумів, що хлопця можна нагодувати супом, а от що зробиш з батьками?..”.

 Отже, бачимо разючий контраст. До Жені в родині ставляться як до особистості. Вона стає творчою людиною. А в родині Кущолобів переважають цінності матеріальні, і тому він, Бен, є об’єктом. І дитина виявляє протест, намагаючись хоча б таким засобом повернути себе родину.

 В цілому твір Віктора Близнеця “Женя і Синько” відображає різні підходи у вихованні дитини. Описовість у творі подається без знижок на “дитячість” читача, автор розкриває перед юним читачем реальні картини життя. Він ставить питання, що пов’язані із формуванням характерів позитивної героїні Жені та негативного героя Бена. 

 Дудінова Н.О.

Категорія: українська література | Додав:
Переглядів: 114 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar