Головна » Файли » Предмети » українська література

Урок-диспут за оповіданням Володимира Винниченка «Федько-халамидник»
26.06.2015, 23:52
загрузка...

Мета розгляду проблеми: з'ясувати, ким прикидаються і ким є насправді  Федько і Толик. Хоч загалом характеристика одного з провідних героїв вже в заголовку оповідання, а другого («дитини ніжної, делікатної, смирної») — на перших сторінках, увесь хід подій у творі спонукає ні її над тим, «хто є хто». Раз у раз постає перед Федьком, сином бідняка, що живуть у комірному в хазяїна-багача, проблема морального вибору, і завжди  він виходить з неї чесно, викликаючи повагу й захоплення в читача. Потворне  ж внутрішнє єство Толика вміло приховується маленьким негідником  і розкривається сповна аж у кінці оповідання.

План ведення диспуту

1. Чи  сподобався головний герой оповідання? Чи справді невиправним, безвідповідальним розбишакою був Федько?

У: 3 перших сторінок головний герой твору постає неабияким бешкетником: то навмисне руйнує піскові хатки захоплених грою в будівництво друзів, то відбирає у них паперового змія, виливає передбачливо зібрану дощову воду і т. п. Скарг на Федька не злічити. Виходить, що Федька за­служено прозвали халамидником, що батько цілком справедливо карав його? Але чому ж серед товаришів хлопець був лідером, чому вони не зво­дили з ним рахунків за кривди й знущання? Мабуть, боялися Федькової сили?

О: Ні, Федька друзі не боялися, а дуже любили. Всі хлопці тягнулися до нього, дорожили дружбою з ним, а на похоронах плакали навзрид. То, мабуть, дорослі прозвали його халамидником, бо чули про всілякі витівки Федька з переказів. А товариші знали, що він був добрий, часом тільки дражнився, пустував по-дитячому умів щось цікаве вигадувати, цінували його за вірність у дружбі, бо умів берегти таємниці.

О2: А хто ж скаржився на Федька своїм батькам? Хіба можна людину любити і водночас розказувати про неї тільки погане? Але Федько прощав товаришам зрадливу поведінку, хоч йому неабияк перепадало від батька. Це теж говорить про доброту його душі, про людську порядність.

У: Ви добре зрозуміли особливості характеру героя і симпатії самого письменника до нього. Федько тільки удає із себе затятого бешкетника, так часом проявляється природна для дітей схильність до вигадливості, нестри­мність фантазії.

Вроджені сміливість, завзяття підштовхують героя до самовипробу­вань, до шукання пригод та гострих відчуттів, і Федько іноді втрачає конт­роль над собою. Але провину завжди усвідомлює і при покаранні проявляє недитячу витримку, поводиться надзвичайно гідно: «Якби він схотів, то міг би одбрехатися, але Федько брехати не любить. Не любить також Федько товаришів видавати».

2. Як пояснити ставлення батьків до витівок сина? Чи любили вони Федь­ка? Хто більше розумів його — батько чи мати?

(Ставлення батьків до Федькових провин визначається вкрай скрутним становищем, залежністю від господаря (жили в комірному). Батько все ж у душі пишається синовою порядністю, мужністю і після побоїв винагоро­джує за терпіння. Нещасна ж Іваниха геть затуркана: усі природні почуття до сина в неї давно вже витіснив страх втратити дах над головою. Страж­дання власної дитини від безперервних побоїв здаються їй замалими порів­няно з його «тяжкими» провинами. У звертанні до сина вона нещадна: «му­рло ти репане», «а кляте ж яке!», «сибіряка якийсь», «Ірод», «Ідол», «люци­пер», «падлюка».)

3. Чому Федько залучав панича Толю до ігор у своїй ватазі?

(Толя час від часу сам напрошується у Федькове товариство. «Чис­тенький, чепурненький», він після ризикованих розваг повертався додому «задрипаний, подраний, з розбитим носом». За це Федька знову «кладуть на стілець і луплять». Батьки радять своєму «мужиченяті» не водитися з дити­ною «благородною», тоді й бити не будуть, але співчуття до Толі, який по-невільницьки нудьгує за «ікнем своєї затишної квартири, бере гору, і Федько знову залучає панича до своєї ватаги: хай, мовляв, мені буде погано, зате комусь добре.)

4. Які почуття заволоділи Толею, коли він узявся повторити перехід Федька через крижини? А які — Федьком, коли він уперше в житті сказав не­правду?

(Тихий Толя настільки переповнюється заздрощами до Федькового ав­торитету лідера, що шукає способу принизити ватажка підлітків і скинути його «з трону». Він провокує «халамидника» на смертельний ризик — пе­рейти під час льодоходу річку. Коли ж Федько подолав небезпечний шлях аж у два боки, Толик відчув себе прикро враженим і вирішив зробити те саме. І що ж? Федько й тут пожалів свого заздрісника: коли панич на кри­жині розгубився і почав плакати, Федько кинувся його рятувати. Опинив­шись через це у крижаній воді, він ледь живий вибрався на берег, де вислу­хав немало погроз і заробив стусанів від матері. Проте і тут не забув захис­тити Толю, який, за звичкою, склав усю вину за свій зухвалий вчинок на Федька. Тепер уже «халамидник» робить останній у житті благородний вибір: він заявляє, що сам пхнув Толика на крижину, і тим допомагає пани­чеві уникнути гніву батьків. Федько помирає, бо його вдома не рятували від переохолодження, а «били вже як слід».)

5. Коли найвиразніше розкривається суть людської особистості Толі і коли — Федька?

(Читаємо епізоди після порятунку Толі та смерті Федька. Підкреслює­мо, що розбещений егоїст без тіні сумніву у власних діях обмовив свого рятівника, потім спостерігав з вікна його похорон, бо «було цікаво дивити­ся, як будуть ховати Федька-халамидника», далі весело «перекрутивсь на одній нозі й побіг гратися з чижиком». Цього чижика він забрав у Федькової матері, і тут вчинивши підлість, бо пташину, згідно із закладом, Федько пообіцяв віддати Толику тільки в тому разі, коли не зуміє перейти річку. Так «чистенька, ніжна, з щічками, як проскура», зіпсована дитина ніде не упускає свого).

Примітка: Зважаючи на те, що оповідання за своїм психологізмом досить складне для сприймання п'ятикласників, варто вдатися до підведен­ня підсумків диспуту за такою схемою.

Удаване і справжнє в героїв оповідання «Федько-халамидник»

 

Герой

 

Удаване

 

Справжнє

 

Федько

 

Жорстокість,   схильність   до збитків,  розбою,  байдужість до болю, небезпеки

Сила волі, мужність, доброта,

порядність, благородство

 

Толя

 

Смирність,          делікатність, гідність, слухняність

 

Егоїзм,   підлість,   жорстокість, схильність      до      провокацій, обмови    іншого,    невдячність, непорядність

 

Категорія: українська література | Додав: | Теги: Федько, Винниченко, Характеристика, аналіз, халамидник, Конспект уроку
Переглядів: 280 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar