Головна » Файли » Предмети » українська мова

Тематичне оцінювання. Українська мова. 6 клас
28.07.2014, 03:21
загрузка...

Лексикологія. Фразеологія

 

І варіант

 

1. Лексикологія вивчає

а) слова як частини мови;

б) лексичне значення  і вживання слів;

в) граматичне значення слів та словозміну.

Пояснити (письмово) лексичне і граматичне значення будь-якого слова.

2. Діалектні слова - це

а) слова, які розуміють і вживають всі;

б) слова, вживання яких обмежене певною місцевістю;

в) слова, які використовують люди певних професій.

Дібрати і записати приклад діалектного слова та його літературний відповідник (наприклад: жовняр – солдат; коц – ковдра; пательня – сковорода)  або скласти (пригадати) і записати речення з діалектним словом (наприклад:  До села наближаємось плаєм, на порозі rаздиня стрічає. (Б.Дегтярьов.); А вітер пробував й не зсунув поза Дніпро бескиди хмар.  А  хмарки у вись злинають мевами... (М.Самійленко.); Вартує ватру холодний розум... (В.Герман.); Ми заховали у дуплисті верби на всякий випадок ще справний машинrвер, бо нас покавалковано! (П.Мідянка.)

3. Застарілі слова – це слова, які

а) перейшли в українську мову з інших мов;

б) слова, якими користуються люди певних професій;

в) слова, які вийшли з активного вжитку.

Дібрати і записати приклад застарілого слова (наприклад: піїт, ланіти, перст, бунчук, кармазин) або скласти (пригадати) і записати речення із застарілим словом (наприклад: Для кого, Україно, ти єси? Місяць у хмарах лілових срібну згубив корогов (М. Самійленко.); Чумацький Шлях  лежав над головою як стезя вічності, по котрій ішли в давнину, йдуть сьогодні, йтимуть завтра. (Є.Гуцало.); Чи є між нами нині Симиренко з калиткою і поетичним вухом? (П.Мідянка); І я попавсь в Амурові тенета. Він не щадить ні воя, ні поета. (В.Герман.)

4. Стійкі сполучення слів, які за змістом  часто дорівнюють одному слову, це

а) фразеологізми;

б) діалектизми;

в) неологізми.

Розкрити значення виразу передати куті меду (відривати від серця; тримати в руках; не в тімя битий).

5. Власне українськими є такі слова:

а) душа, сонце, річка, небо;

б) мати, батько, брат, спільність;

в) лелека, мрія, мимохіть,  власноруч.

Скласти (пригадати) і записати речення із власне українським  словом, підкреслити це слово (наприклад: Україно мила, краю мій далекий, батьківщино мирна ластівки й лелеки! (В.Вітт.); Старий Дніпро розкинув плесо сиве. Я тут прополюю суницю  навсидьки  голими  пучками. (М.Самійленко); Та невблаганний час усіх не пожаліє, як долю не благай, як не плекай надію... (О.Доріченко.)

6. Неологізмами є такі слова:

а) поштамт, ситро, хоровод, інтернат;

б) мобільник, факс, хіт,  блог,  субсидія;

в) чимчикувати, швендяти, вештатись.

Навести приклад неологізму, що з’явився у мові відносно недавно (наприклад:  інтернет, трилер, шоумен).

 

ІІ варіант

 

1. Лексичне значення слова

а) пояснюється у орфографічних словниках;

б) пояснюється в тлумачних словниках;

в) пояснюється у фразеологічних словниках.

Пояснити (письмово) лексичне значення будь-якого слова.

2. Наукові поняття позначаються

а) діалектизмами;

б) неологізмами;

в) термінами.

Дібрати і записати  термін, пояснити його значення (наприклад: Історизми (хронізми) – слова, що вийшли з активної лексики у зв’язку зі зникненням понять,  предметів, явищ, які вони позначали) або скласти (пригадати) і записати речення з терміном (наприклад: Префіксоїдами називають початкові елементи складних слів типу пів-, напів-, супер-, контр-, екс- та ін. (З довідн.) Ноосферу  вигадав Вернадський, ще й осяг  умом небесну хлань. (М.Самійленко).

3. Неологізми – це слова,

а) які вийшли з активного вжитку;

б) які недавно з’явилися  і з’являються;

в) якими користуються  жителі певної місцевості.

Будь-який неологізм увести до самостійно складеного речення (На роботі повсякчас вируча новенький факс. Мобільник – річ зручна, без сумніву, в кишеню ти собі засунь його. Один фуршет зїв весь бюджет.  Попса  ефір заполонила, народну пісню потіснила. Хитається від хітів сцена, ідіть співати на арену! Невже бартерувати – це те, що й працювати?)

4. Фразеологія вивчає

а) лексичне значення і вживання  слів;

б) лексичне значення і вживання стійких сполучень слів;

в) лексичне значення і вживання наукових термінів.

Розкрити  значення виразу сміятися на кутні (заварити кашу, вляпатись у халепу; пускати бульки; перевертати гори) або в поданому реченні підкреслити фразеологізм, пояснити його значення (наприклад: Мамин гнів хлопя мале памятає й досі: “Бить не битиму, але зарубай на носі!” (Д.Білоус). Зарубати на носі – взяти до уваги, врахувати,  запам’ятати. Хто не обтяжувавсь нічим, суворі предки наші всипали добрих різок тим – березової каші! (Д.Білоус). Всипати березової каші – покарати, відлупцювати. Собі не признаюсь, що я – поет. Одного лиш боюсь – впадати в трафарет. (В.Герман). Впадати в трафарет – втрачати оригінальність, ставати схожим на багатьох, однаковим із багатьома.

5. За правилом «дев’ятки» пишуться такі слова іншомовного походження:

а) діадема, радіо, ізоляція, раціональний;

б) директор, зигзаг, циклон, чинара;

в) інженер, ірис, імпічмент, індекс.

Навести приклад запозиченого слова, письмово пояснити його лексичне значення (наприклад: Супермаркет – великий магазин самообслуговування, де продають товари повсякденного попиту, переважно  продовольчі. Ініціали -   початкові літери імені, по батькові, іноді й прізвища).

6. Фразеологізмом є таке словосполучення:

а) побити носа;

б) побити тарілки;

в) побити горшки.

Будь-який фразеологізм увести до самостійно складеного речення, підкреслити його як член речення (наприклад: Гортаєш “Одіссею”, “Іліаду”, і світ тобі на них зійшовся клином.  Мороз завітав, як каліф на годину, малює на вікнах казки Шахразади. (В.Герман); Зло наступає на п’яти, зводить вік  нанівець. (М.Самійленко); Він не виносив сміття з хати,  щоб хтось комусь не мовив щось. (В.Симоненко.)

 

Іменник як частина мови

 

1. Іменник означає

а) дію предмета;

б) ознаку предмета;

в) предмет.

Навести приклад іменника.

2. З великої букви пишуться

а) іменники- загальні назви;

б) іменники-власні назви;

в) іменники – назви істот.

Навести приклад іменника, що пишеться з великої букви у лапках (наприклад: опера “Тарас Бульба”, пароплав “Україна”; журнал “Соняшник”,  цукерки “Білочка”).

3. Іменники спільного роду  називають

а) малят безвідносно до їх статі (немовля, оленя);

б) осіб як чоловічої, так і жіночої статі (сирота, плакса);

в) іменники чоловічого роду, якщо вони позначають осіб жіночої статі (професор, токар).

Скласти (пригадати) та записати речення з іменником спільного роду (наприклад: Холодно над морем, хмари небо вкрили, бідоласі горе, бо стомились крила. (Б.Дегтярьов.) Всім зайдам завжди снилось бути тут, та зводив місто наш, русинський люд! (В.Герман.) Дуже важко в сірій масі не згубиться  сіромасі. (М.Лукаш.) Базікою зробився, мов собачого мозку наївся (Індійська приказка).

4. Іменники, що вживаються тільки в формі множини - це

а) кияни, школярі, друзі, земляки;

б) Карпати, ворота, ножиці, окуляри;

в) солі, води, сталі.

Навести приклад іменника, що вживається тільки в формі однини (наприклад: боротьба, любов, молоко, сукно, мідь, Київ).

5. Іменник у формі кличного відмінка вжитий у реченні:

а)  Зоре моя вечірняя, зійди над горою!.. (Т.Шевченко.)

б) На траві, зоря, хустину не забудь! (В.Сосюра.)

в) Нічка розсипала зорі злотистії... (С.Черкасенко.)

Скласти (пригадати) і записати речення зі звертанням, вираженим іменником у формі кличного відмінка (наприклад: Краю! Може, незабаром ти будеш вільний, як колись. (Г.Чупринка.) Все приймаю, земле, щиро дякую за степи, за ранки голубі... (М.Самійленко.) Людино, людино, людино, людино! Збери себе всю у собі воєдино. (Л.Костенко.) Ти, моя країно, рідна Україно, я – твоя дитина, крапелька твоя! (Р.Гнатюк.)

6. Незмінними іменниками є такі:

а) Київ, Харків, Одеса, Рівне;

б) листоноша, суддя, стаття;

в) маестро, метро, кашне, таксі.

Скласти (пригадати) і записати речення, в якому незмінний іменник вживався б у непрямому відмінку (наприклад: Учепився репяшок за ведмежий кожушок і кричить, щоб чули всі: “Я катаюсь на таксі!”(І.Січовик.)  Умом всього не осягнути. Ти йди! І плюй на всі табу! (М.Самійленко.) Ми рід свій ведемо з козацького бароко. (М.Стріха.) Спинити хочу я маестро і скрипку на свій лад навести. (В.Герман.) Ім’я своє чи не забули ми, оглушені пустим крикливим ретро? (Б.Дегтярьов.)

 

Відмінювання іменників

 

1. До першої відміни належать:

а) іменники жіночого роду з основою на приголосний;

б) іменники середнього роду на –а, (-я) з суфіксами –ат-, -ят-, -ен- у непрямих відмінках;

в) іменники чоловічого, жіночого та спільного роду на –а (-я);

Дібрати і записати іменник першої відміни або подане словосполучення поставити у формі орудного відмінка однини: щира душа (висока груша, стрімка круча, зловісна пуща).

2. Іменники середнього роду типу  колосся, волосся, обличчя належать до

а) І відміни;

б) ІІ відміни;

в) ІV відміни.

Діьрати і записати іменник ІІ відміни або словосполучення радісне обличчя поставити у формі родового відмінка множини та ввести до самостійно складеного речення (наприклад: Від сяйва радісних облич аж посвітлішало навколо).

3. Іменники племя, тімя, імя належать до тієї ж відміни, що й

а) теля, лоша, пташеня;

б) пір’я, подвір’я, сузір’я;

в) плече, море, озеро.

Скласти (пригадати) речення, в якому іменник імя був би вжитий у формі орудного відмінка однини (наприклад: Пишайся не достатком, а чесним іменем (Нар.творч.) Я твоїм імям благословляю, проклинаю іменем твоїм (В.Симоненко, “Україні”).

4. Не мають форми множини іменники

а) степ, простір, насип;

б) жовч, суміш, паморозь, любов;

в) сирота, староста, каліка, нетіпаха.

Будь-який іменник ІІІ відміни, що вживається тільки в формі однини, поставити у формі орудного відмінка (наприклад: міддю, кров’ю, нехворощю).

5. Закінчення –а у формі родового відмінка однини мають іменники:

а) вальс, теніс, футбол;

б) ліс, пісок, ситець, інститут;

в) Київ, Львів, Миколаїв, Дніпро.

Дібрати і записати іменник, який у формі родового відмінка однини має закінчення –а (-я) (наприклад: Луцька, Франка, дуба, ведмедя, тижня, долара).

6. Апостроф  у формі орудного відмінка ставиться у таких іменниках:

а) повість, радість, гордість;

б) любов, кров, верф;

в) піч, ніч, міць, мідь.

Скласти (пригадати) і записати речення із словом мати у формі орудного відмінка однини (наприклад: Маю я святе синівське право з матірю побуть на самоті. (В.Симоненко) Дурний пишається хатою, а мудрий матірю (Нар.творч.)

 

Правопис іменників

 

І варіант

 

1. Іменник пишеться з не разом у такому реченні:

а) Вчать не штурханцями, а добрими слівцями (Нар.творч.)

б) Думай головою, а не черевиком (Нар.творч.);

в) Щастя і нещастя в однім  дворі живуть (Нар.творч.).

Навести приклад іменника, який без не не вживається, розібрати це слово за будовою (наприклад: неділя, немовля, незабудка,  нездара,  неслухнероба,  нетерплячка).

2. В іменниках середнього роду, що означають збірні поняття (картоплиння, гарбузиння) вживається суфікс

а) –енн-;

б) –анн-;

в) –инн-.

Скласти (пригадати) і записати речення із збірним іменником  середнього роду з суфіксом –инн-  ( Наприклад: Довге гарбузиння вилізло на курінь і почіплялось по тину. (І.Нечуй-Левицький.) Та це ж цвіте гарбуз! Його довге огудиння скрізь простяглось на вгороді. (О.Донченко.) І думка безпорадно  грузне в  клейкім баговинні слів. (В.Симоненко.).

3. У чоловічих іменах по батькові вживається суфікс

а) –ович;

б) – йович;

в) –евич.

Утворити по батькові сина від імені батька Ігор (Лазар, Юрій, Валерій).

4. У жіночих іменах по батькові вживаються суфікси

а) –овн(а), -івн(а);

б) –івн(а), ївн(а);

в) –овн(а), йовн(а).

Утворити по батькові дочки  від імені батька Микола (Хома, Яків).

5. Суфікси –ичок-, -ичк- вживаються у словах

а) потічок, стрічечка, мережечка.

б) смичок, ложечка, сорочечка;

в) племінничок, крамничка, розумничка.

Будь-яке слово з ненаголошеним суфіксом –ичок-  або – ичк- записати фонетичною транскрипцією (наприклад: полковничок[полковни чок] rудзичок  [rудзи чок]).

6. З суфіксом  –ев-  пишеться слово

а) морозиво;

б) меливо;

в) марево.

Іменник із суфіксом –ив-, що означає продукт праці, ввести до самостійно складеного речення (наприклад: Зїла Зіна три морозива, Зіна зуби заморозила! (В.Латанський.) або скласти речення з іменником, що має суфікс –ев-  (наприклад: Мариться марево моря (М.Доленго.).

 

ІІ варіант

 

1.Суфікси –ичок, -ичк  вживаються в іменниках

а) іншомовного походження;

б) що походять  від іменників із суфіксами –ик, -иц;

в) що означають збірні поняття;

г) що мають негативно-емоційний відтінок значення.

Іменник із суфіксом –ичок або -ичк  ввести до самостійно складеного речення (наприклад: Звивиста  вуличка  підступно  заводила до затишного, проте   невтішного  тупичка) або пригадати і записати речення з таким іменником (наприклад: Горобчик летів,  хвостичком вертів. (Нар.творч.) На моєму рушничку квіти,  як   у  квітничку. (Т.Мовчан.)

2. Суфікс –ив-  вживається в іменниках, що означають

а) опредмечену дію;

б) матеріал або продукт праці;

в) назву живих істот;

г) пестливу назву.

Скласти (пригадати) та записати речення з іменником, що має суфікс –ив- (наприклад:  Поглядає циган ласо, сміється, бурмоче: “Закупив би все печиво - кишеня не хоче”. (Л.Глібов.) Поминальний обід обовязково починають із колива. (З довідн.) Хоч ти йди в ліс по паливо, а я буду дома, хоч я буду дома, а ти йди по паливо.  Добриво в полі - врожай у коморі. (Нар.творч.)

3. Іменник пишеться з не окремо через наявне протиставлення, у реченні:

а) Ще в колисці немовля слово “мама” вимовля. (В.Гринько.)

б) Здається, не кобза, а мати сама над рідними дітьми ридає. (Г.Чупринка.);

в) Не боягузи, не дебіли, але чому так душі сплять? (Л.Костенко.)

г) Неслава наша нам дорожча слави. (Є.Гуцало.)

Скласти (пригадати) і записати речення, в якому іменник пишеться з не окремо через наявне в реченні протиставлення (наприклад: Я житиму не тілом, а душею, надією великою моєю. (П.Куліш.) Ми є народ – не бидло, свині, у жилах – кров із молоком. (А.Камінчук.) Ми навчалися боронитись не століття, а тисячу літ. (Р.Лубківський.) Зросли тут люди, не раби. (М.Доленго.)

4. Разом з не  пишуться іменники, до яких можна дібрати синоніми:

а) невидимка, невістка, неборак, негідник;

б) недобір, недовіра, недоліт, недооцінка;

в) неправда, неповага, небилиця, непорядок;

г) нервовий, неологізм, неоновий, небесний.

Дібрати і записати іменник з не, до якого можна дібрати синонім (наприклад: неволя – рабство, недруг – ворог, нещастя – горе).

5. З не разом  завжди  пишуться іменники:

а) неволя, недруг, незадоволення, неделікатність;

б) недолюдок,  недокрівя, недопалок, недогляд;

в) незлагода, нелад, необачність, необ’єктивність;

г) непокора, непевність, неприязнь, нетерплячість.

Скласти (пригадати) і записати речення, що вміщує  іменник з префіксом недо- (наприклад: І вишиванку називали  недоріки  антисеміткою “хахлам” на зло. (П.Біба). Якби ж такі статки, як  недостатки! Недосіл на столі, а пересіл на спині. Вчений іде, а недоук  спотикається (Нар.творч.)

6. Правильно утворені та записані такі імена по батькові:

а) Петрович, Петровна;

б) Андрійович, Андрієвна;

в) Анатолієвич, Анатоліївна;

г) Олексійович, Олексіївна.

Ім’я та по батькові батька (матері, вчительки) увести до самостійно складеного речення, розібрати за будовою (наприклад: На роботі батька давно величають Станіславом Ігоровичем, та для моєї бабусі  він назавжди лишився  її синочком Стасиком).

 

Прикметник як частина мови

 

1. Прикметник означає

а) предмет;

б) ознаку предмета або його приналежність;

в) кількість предметів або їх порядок при лічбі.

Навести приклад прикметника.

2. Ступені порівняння можна утворити від

а) якісних прикметників;

б) відносних прикметників;

в) присвійних прикметників.

Від самостійно дібраного прикметника утворити усі форми вищого та найвищого ступенів порівняння (наприклад: розумний – розумніший, більш (менш) розумний; найрозумніший, найбільш  (найменш)  розумний).

3. Ознаку предмета за його відношенням до часу, місця, матеріалу тощо позначають

а) якісні прикметники;

б) відносні прикметники;

в) присвійні прикметники.

Від іменника батько (вчитель) утворити два прикметники: присвійний та відносний; ввести прикметники до словосполучень або речень (наприклад: батькові речі, батьківські збори; вчителів портфель,  учительська кімната).

4. На питання чий? чия? чиє? відповідають

а) якісні прикметники;

б) відносні прикметники;

в) присвійні прикметники.

Визначити, до якої групи за значенням належить прикметник у виразі ведмежа послуга (лебедина пісня).

5. У формі найвищого ступеня  стоять прикметники

а) новіший, синіший, солодший;

б) більш  глибокий, менш вдалий, більш зручний;

в) найприємніший, найбільш тривкий.

Утворити просту форму найвищого ступеня порівняння від прикметника високий (дужий) (наприклад:  високий – найвищий) або скласти (пригадати) і записати речення з прикметником у формі  вищого ступеня порівняння (наприклад: Йде стежка берегом шовковіша од стрічки (М.Доленго.) Стануть поля золотисті іще золотистіші. (Ю.Буряк.) Гарна писанка у мене, мабуть, кращої нема... (Катерина Перелісна)  або  найвищого ступеня порівняння (наприклад: Мама найдорожча, мамочка єдина... (О.Гаєцька.) Лікаря не бійтесь, діти,  найдобріший  він на світі. (Г.Вієру.).

6. Короткі форми прикметників - це

а) зеленая, глибокеє, відважнії;

б) молодий, відважний, золотий;

в) повен, рад, золот, зелен.

Пригадати та записати речення з народної пісні (або прислів’я), що вміщує коротку форму прикметника (Наприклад: Пливе човен, води повен... Так голоден, що робити не годен (Нар. творч.).

 

Відмінювання, творення  та  правопис прикметників

 

І варіант

 

1. На тверду та м’яку групи прикметники поділяються залежно від того,

а) на який приголосний – твердий чи мякий – закінчується основа слова;

б)  на яке питання – який? або чий? – відповідає прикметник;

в) яку синтаксичну роль виконує прикметник у реченні;

г) до якої групи за значенням належить прикметник.

Скласти (пригадати) і записати речення, до якого входить прикметник твердої та прикметник м’якої груп (наприклад: Хризантема, біла  хризантема в пізню осінь буйно розцвіла. (Б.Дегтярьов.) Осіннє сонце день блисне, а три наступні дні кисне. (Нар.творч.)

2. Паралельні закінчення прикметники мають у таких відмінках:

а) родовому однини;

б) орудному однини;

в) місцевому однини;

г) місцевому множини.

Прикметник гарний поставити у формі орудного та місцевого відмінків однини (гарним; (на) гарному, гарнім)

3.  Суфікс –ев-  пишеться

а)  у прикметниках з основою на твердий приголосний з наголошеним суфіксом;

б) у прикметниках з основою на твердий приголосний з наголошеним закінченням;

в) у прикметниках з основою  на мякий приголосний  та  ж, ч, ш з наголосом, який падає на основу;

г) у прикметниках з основою на [й].

Будь-який прикметник із суфіксом –ев-  увести до самостійно складеного речення (наприклад: Дніпро-Славута палав під сонцем  парчевою ризою. (З.Тулуб.) І місяць із-за хмар серпом крицевим вийде, щоб освітить казковий цей пейзаж. (О.Доріченко.) Рожева хмара висне дирижаблем. (О.Сльоньовська.) І далина дзвенить осіння кришталева. (Є.Гуцало.) Ще терпнуть дерева під гнітом грудневої криги. (Л.Весела.)

4. Суфікс –їн-  мають  прикметники, утворені від іменників з основою

а) на [н’];

б) на  [й];

в) на [л’];

г) на будь-який приголосний.

Дібрати та записати присвійний прикметник із суфіксом –їн (наприклад: Софіїн, Гафіїн,  Соломіїн, солов’їний)

5. До м’якої групи належать прикметники

а) народний, майстерний, сліпий, сірий;

б) вечірній, ближній, пізній, синій;

в) модний, тугий, нагірний, телячий;

г) веселий, поперечний, рідний, гіркий.

Будь-який прикметник м’якої групи розібрати за будовою та записати фонетичною транскрипцією (наприклад: сторонній  [сторон’:ій], подорожній [подорожн’ій])

6. Суфікс –зьк-  пишеться у прикметниках, утворених від іменників

а) козак,  молодець, ткач, Луцьк,

б) товариш, чуваш, Золотоноша, Черкаси;

в) Париж, Рига, Волга, Запорожжя;

г) студент, депутат, турист, каратист.

Будь-який прикметник, утворений від іменника з основою на к, ц, ч, ввести до самостійно складеного речення (наприклад:  Якщо тобі Вкраїна мила, козацька доля не чужа. (Б.Дегтярьов.)

7. Разом (одним словом) пишуться такі складні прикметники:

а) синьо-жовтий, біло-чорний;

б) жовтогарячий, червоногарячий;

в) яскраво-зелений, ніжно-ліловий;

г) сніжно-білий, чорно-пурпуровий.

Скласти (пригадати) та записати речення із складним прикметником (наприклад: Червоні скелі папороть дрібна мережила  чорно-зеленим  листям. (М.Доленго.) Пройшли чорносмородинові грози. (Л.Весела.) Жовтогарячий  півень  б’є  дзвінким крилом. (Є.Гуцало.) Вкраїнська церква дерев’яна, ти білокам’яних не гірш, вся гармонійна, ніби вірш. (А.Кацнельсон.)

ІІ варіант

 

1. У знахідному відмінку однини та множини прикметники мають таку ж форму, як

а) у давальному  або родовому;

б) у називному або родовому;

в) у давальному або орудному;

г) у орудному або місцевому.

Прикметник радісний (разом із означуваним ним іменником) у формі знахідного відмінка однини увести до самостійно складеного речення (наприклад: Я памятаю цей радісний день або Я зустрів радісного брата ).

2. Зменшувально-пестливого значення надають прикметникам суфікси:

а) –ущ-, -ющ-, -езн-;

б) – уват-, -юват-;

в) – еньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-;

г)  -анн-, -янн-,  – енн-.

Від прикметника  милий  суфіксальним способом утворити слово із зменшувально-пестливим  значенням; утворений прикметник розібрати за будовою ( миленький,  милесенький)  або скласти (пригадати) і записати речення з прикметником із суфіксом, що надає слову зменшувально-пестливого значення (наприклад: Говорила мені ненька, як я плакала маленька: “Плач, плач, голубонько, будуть очі голубенькі (П.Біба).

3. НН  пишеться у прикметниках

а) з ненаголошеними суфіксами –анн- (-янн-), -енн-, що вказують на збільшену ознаку або неможливість дії;

б) з наголошеними  суфіксами  -анн- (-янн-), -енн-, що вказують на збільшену ознаку або неможливість дії;

в) у прикметниках, утворених  від основ іменників за допомогою суфіксів

–ан- (-ян), -ин-;

г) у всіх прикметниках, утворених за допомогою суфікса –н- незалежно від того, на який звук закінчується основа твірного слова.

Будь-який прикметник з -нн- увести до самостійно складеного речення (наприклад: Людська душа нетлінна. (М.Самійленко.) Незбагненні  щасливі хвилини! (Б.Дегтярьов.). Яви нам, правдо, незнищенний  лик! (Р.Лубківський.) Нерозпізнанне місто дороге... (В.Стус.) Світла доля міста Кия незрівнянного – це провіщення Андрія Первозванного. (Д.Білоус.) Сонні личка рожевих мальв джмелі  доціловують мовчки. (М.Самійленко.) З’являються озонні діри, ліси зникають, птахи і звірі. (П.Біба.)

4. Разом (одним словом) пишуться такі складні прикметники:

а) утворені від незалежних одне від одного слів (між ними можна поставити сполучник і);

в) утворені від залежних  одне від одного слів (між ними  не можна поставити сполучник і);

б) які означають відтінки кольору та смаку;

г) складні прикметники з першою частиною військово-, воєнно-.

Складний прикметник, що пишеться разом, увести до самостійно складеного речення (наприклад: Хмари здавалися білосніжними) або скласти (пригадати) і записати речення із складним прикметником, що пишеться разом, та складним прикметником, що пишеться через дефіс (наприклад:  Вдивлялась осінь злотолиста в гаї багряно-золоті (Б.Дегтярьов.)

5. Відповідно до правила “девятки” суфікс –ичн-  пишеться у прикметниках:

а) механічний, географічний, біологічний;

б) математичний, статистичний, класичний;

в) немічний, сторічний, зустрічний;

г) звичний, кличний, вареничний.

До самостійно складеного речення увести прикметник, утворений від  іменника історія (медицина, музика) (наприклад: Як страшно оре історичний плуг! (Л.Костенко.)

6. Суфікс –юват-  пишеться у прикметниках

а) синюватий, клинцюватий, коричнюватий;

б) свинуватий, ледачкуватий, мовчкуватий;

в) злодійкуватий, вайлуватий, піскуватий;

г) остюкуватий, лисуватий, підлуватий.

Скласти (пригадати) речення, яке містило б  прикметник із суфіксом –уват-

(-юват-) (наприклад: Тільки вчора хуга притлумила свій сліпий біснуватий літ. (І.Вирган.) Останній сніг, як губка, ніздрюватий(Л.Куліш.) Сивувата хмарка й досі між деревами стоїть. (Б.Дегтярьов.) В синюватому повітрі чуть мелодію весни. (С.Кононенко.) Вистукують підківки об бруківку; ніхто не спинить дурнувату дівку. (В.Герман.)

7. Разом із не прикметник пишеться в реченні:

а) Ми вірні Січовим стрільцям, їх невмирущій славі (М.Самійленко.)

б) Мені ніщо у світі не байдуже. (Г.Дущак.)

в) Ця заздрість не заморська, а своя, своя, рідненька-рідна,

генетична! (В.Женченко.)

г) Не гарячим, а просто теплим нам задавався  осінній день. (С.Осока.)

Пригадати й записати фразеологізм, що вміщує прикметник з не (наприклад:  не багатий на розум; не близький світ; не велика  цяця (цабе), невинний жарт, недалекий від істини,  недоброї пам’яті, непорушний спокій, незграбної роботи, непорушний закон, несите око, не страшкові діти, несхибна рука), витлумачити його значення.

 

Числівник, відмінювання і правопис числівників

 

1. Порядкові числівники відповідають на питання

а) який?  яка? яке? які?

б) котрий? котра? котре? котрі?

в) скільки?

г) допоки?

Навести приклад  складеного порядкового числівника, поставити до нього питання (наприклад: (котрий?) чотириста девяносто сьомий).

2. До кількісних числівників належать:

а) цілі числа,  дробові та збірні;

б) прості, складені та дробові;

в) прості, назви десятків, назви сотень;

г) цілі, дробові, порядкові.

Будь-який кількісний числівник поставити у формі орудного відмінка (наприклад: (трьома, шістьма (шістьома), сімдесятьма (сімдесятьома).

3. Складені порядкові числівники відмінюються так:

а) відмінюються всі слова;

б) відмінюється перше і останнє слово;

в) відмінюється останнє слово;

г) останнє слово може відмінюватись або залишатись незмінним.

Будь-який складений порядковий числівник поставити у формі родового відмінка однини (наприклад: триста пятдесят третого).

4. Порядкові числівники на –сотий. –тисячний, -мільйонний пишуться

а) через дефіс;

б) разом (одним словом);

в) окремо (двома словами);

г) разом або окремо залежно від того, яким членом речення виступають.

Будь-який порядковий числівник на –тисячний  ввести до самостійно складеного речення (Наприклад: Гетьман Петро Сагайдачний виступив на чолі сорокатисячного Запорозького Війська. (З підр.) На відзначення сторіччя від дня народження Володимира Сосюри десятитисячним тиражем було викарбувано  ювілейну монету вартістю дві гривні  (З газ.).

5. Форма орудного відмінка числівника сімсот сімдесят вісім така:

а) сем’юстами  сімдесятьма вісьмома;

б) сімастами семидесятью вісьма;

в) сімастами (сьомастами) сімдесятьма (сімдесятьома) вісьма (вісьмома);

г) сьомастами сімдесятьма  восм’ю.

Будь-який складений кількісний числівник на позначення сотень і десятків поставити у формі родового відмінка (наприклад: двохсот шістдесяти (шістдесятьох) пяти (пятьох).

6. Складеним є такий числівник:

а) сімнадцять;

б) сімдесят;

в) сімдесят третій;

г) семитисячний.

Будь-який складений числівник увести до самостійно складеного речення, підкреслити його як член речення (наприклад:  Тільки на Черкащині є тридцять вісім памятників Т.Шевченкові. (З календ.) Вік двадцять перший стукає у двері. (В.Герман.) Від народження султани Турецької імперії  українки  Роксолани минуло чотириста  дев’яносто шість років (З календ.)

 

ІІ варіант

 

1. Збірні числівники

а) означають кількість,  що складається з певного  числа частин цілого;

б) означають кілька предметів як сукупність, єдине ціле;

в) означають порядок предмета при лічбі;

г) означають кількість предметів у цілих одиницях.

Будь-який збірний числівник увести до самостійно складеного речення або пригадати  і записати народне прислів’я, до якого входить збірний числівник (наприклад: У Матвійка братів двійко. (А.Зарудний.) На дітей батьки багаті – одинадцятеро  в  хаті. (Д.Білоус.) Де двоє  баб – торг, а де троє – ярмарок. Семеро одного не ждуть (Нар.творч.).

2. Кількісні числівники на позначення десятків (пятдесят) відмінюються так:

а) відмінюються обидві частини (пятидесяти); 

б) відмінюється перша частина (пятидесят);

в) відмінюється друга частина (пятдесяти);

г) числівник може відмінюватися або не відмінюватися за бажанням мовця.

Будь-який кількісний числівник на позначення десятків поставити у формі орудного відмінка (наприклад: шістдесятьма, шістдесятьома).

3. Порядкові числівники відмінюються

а)  як кількісні;

б) як прикметники  твердої групи (крім третій);

в)  як прикметники м’якої групи (крім сотий);

г) як іменники другої відміни.

Будь-який складений порядковий числівник поставити у формі родового відмінка (наприклад: триста шістдесят сьомого) або складений порядковий числівник  у формі непрямого відмінка увести до самостійно склaденого речення (наприклад: Конституцію України було прийнято тисяча девятсот девяносто шостого року. Про гривню як грошову одиницю України йдеться у девяносто девятій  статті Конституції).

4. Числівники сорок, девяносто, сто у  всіх відмінках, крiм називного та знахідного, мають закінчення

а) –ома;

б) –ама;

в) –има;

г) – а.

Скласти (або пригадати) і записати речення, з числівником сорок (девяносто, сто) у формі непрямого відмінка, відмінок визначити (наприклад: Кує зозуля у садку: “Ку-ку!” Тобі привіт, мені привіт, бажає жить всім до ста (Р.в) літ. (І.Січовик.) Видобуток риби становить близько девяноста (Р.в) відсотків усіх продуктів моря. Собака бачить предмети у межах девяноста (Р.в) градусів. Швидкість бігу гепарда від ста дванадцяти (Р.в) до ста сорока (Р.в) км за годину. (З підручн.) Хоч мова проста, та думок більше ста (Р.в). Один зрадливий приятель страшніший ста (Р.в)  ворогів (Нар.творч.).

5. Дробові числівники - це

а) троє, семеро, п’ятнадцятеро;

б) тридцять третій, сорок сьомий, двадцять п’ятий;

в)  триста сорок два, дві тисячі дев’яносто сім;

г)   сім   десятих,  дві пятих.

Будь-який дробовий числівник  поставити у формі давального відмінка наприклад:  шести десятим, трьом четвертим).

6. Приблизну кількість передають такі числівники:

а) три з половиною дні; десять років і два місяці;

б) днів зо три, років десяти, біля семисот кілометрів;

в) не по днях, а по годинах, з п’ятого через десяте;

г) семеро, дванадцятеро, шістнадцятеро.

Скласти (пригадати) та записати речення, в якому за допомогою числівників передано приблизну кількість чогось (наприклад: Нині у світі існує понад чотириста памятників Кобзареві. (З календ.) Дай, Боже, зо сто кіп, бо торік був один сніп! Дай їм, боже дітвори сотні з півтори(Нар.творч.).

 

Займенники, їх відмінювання та правопис

 

1.  Займенники я, ти, він, вона, воно, ми, ви, воно є

а) вказівними;

б) означальними;

в) особовими;

г) питальними.

Будь-який займенник увести до самостійно складеного речення, підкреслити його як член речення (наприклад: Чи знаєм ми наші обряди і звичаї? (Д.Білоус.) Cкладались звичаї віками, вони переживуть і нас. (Б.Дегтярьов )  Мова кожного народу неповторна і своя... (В.Лучук.) Нехай ніхто не половинить, твоїх земель не розтина, бо ти єдина, Україно, бо ти на всіх у нас одна. (Д.Чередниченко.)

 2. Форми називного відмінку, а також роду та числа не має займенник

а) хтось;

б) себе;

в) стільки;

г) хтозна-який.

Будь-який займенник увести до самостійно складеного речення, визначити його відмінок, рід та число (якщо є) (наприклад:  Моя (Н.в,ж.,одн.) мати Україна – наче пташка сива.  Я (Н.в.,одн.) в  її (Р.в.одн.) крилі пір’їна звихрена й щаслива (Д.Павличко.) Є у кожної (Р.в.,ж.,одн.) дитини, навіть сиротини, наша (Н.в.,ж.,одн.) мати соловїна – рідна Україна (Л. Полтава).

3. Займенники хто, що, який, чий, котрий, скільки є відносними, коли вони

а) вживаються для утворення питальних речень;

б) вживаються для звязку  частин складного речення;

в) вказують на відношення до діючої особи;

г) вказують на неозначену (невідому) особу, предмет, ознаку, кількість.

Скласти (або пригадати) і записати складне речення із відносним займенником (наприклад:  Дуже корисна відома всім велика синиця, що живе в Україні майже скрізь. Птахи, чиї гнізда знаходять у закритих місцях, не відлітають узимку, а мандрують у пошуках їжі. (З підручн.) Коржі – найдавніший вид хліба, що виготовлявся з прісного тіста (З довідн.)

4. Заперечні та неозначені займенники  утворилися від

а) особових займенників;

б) вказівних займенників;

в) питальних займенників;

г) означальних займенників.

Скласти (пригадати) і записати  речення із заперечним або неозначеним займенником (наприклад: А той, хто чинить казна-що, уміє взяти все нізащо й не вболівати ні за що. (П.Біба.) Ніщо  не вічне на землі. Ніхто не знає, хто що гадає. Цей з-під будь-кого підметку випоре і продасть. Чортзна-що і збоку бантик.  (Нар.творч.).

5. Через дефіс пишуться такі займенники:

а) хтось, деякий, абичий, котрийсь;

б) абищо, декого, котрогось, щось;

в) казна-хто, будь-кого, що-небудь, хтозна-скільки;

г) аби в кого, де в кого, хтозна до якого, аби з ким.

Будь-який займенник, що пишеться через дефіс, у формі  непрямого відмінка  ввести до самостійно складеного речення (наприклад: Мама в будь-яку погоду пє з криниці чисту воду. (І.Січовик.). Своє гніздо ремез любить прикрашати казна-чим: бруньковими лусочками верби, насінням вяза (З довідн.).

6. Окремо з ні  пишуться такі  заперечні  займенники:

а) ніхто, нічим, ніякому, нічийому;

б) ні про що, ні перед чим, ні від чого, ні до якого;

в) нічим, нікому, ніякому, нікого;

г) ніякий, нічий, ніякого, ніким.

Поданий фразеологізм (ні/на/що не годиться; ні/в/якому разі; пропасти ні/за/що; ні/з/чим не розминеться) записати, знявши риски та увести до самостійно складеного речення.

 

Дієслово. Правопис дієслів

 

І варіант

 

1. Дієслово означає

а) ознаку предмета або його приналежність комусь;

б) кількість предметів або їх порядок при лічбі;

в) дію  або стан предмета.

Навести приклад дієслова.

2. Початковою формою дієслова є

а) безособове дієслово;

б) неозначена форма дієслова;

в) дієприслівник.

Записати будь-яке дієслово у початковій формі, розбірати його за будовою.

3. Види дієслова є такі:

а) дійсний, умовний, наказовий;

б) минулий,теперішній, майбутній;

в) доконаний і недоконаний.

Cкласти (пригадати) та записати речення, визначити вид вжитого в ньому дієслова (наприклад: Чи ти в лузі не калина, Україно? Чи не твій то голос лине (недок. вид) соловїно?  Чи мости не прокладала (недок. вид) калинові, не цвіла (недок. вид) у калиновім диво-слові? (Д.Білоус.)

4. З м’яким знаком пишуться дієслова:

а) граєшся, намагаєшся, переносиш;

б) змагаються, сперечаються, доганяють;

в) шануймося, збираймося, гуртуватися.

Дібрати дієслово на –ться, записати його фонетичною транскрипцією (наприклад:  cниться  [сниц], домовляються [домовлайуц]) або  скласти (пригадати)  та записати речення з  дієсловом на –ться (наприклад: Сонце піднімається, ранок починається. (М.Крат.) Хто своєї мови цурається, той сам себе встидається (Нар.творч.) Доки можеш ворушиться,  поводь себе  як  годиться  (Індійська приказка).

5. До І дієвідміни належать дієслова:

а) жити, знати, біліти, шити;

б) сидіти, стояти, кричати;

в) вірити, багти, боятися.

Визначити дієвідміну дієслова стелити.

6. Без не не вживаються такі дієслова:

а) не поважати, не дістатися, не могти;

б) ненавидіти, нехтувати, невгавати;

в) не сподіватися, не могти, не привітати.

Дієслово, яке без не не  вживається, ввести до самостійно складеного речення (наприклад: Ненавиджу вічне зло, що манило і вело... (Р.Лубківський.). Нехтувати здоровям – нехтувати життям. Сам незчувся, як здоровя позбувся (Нар.творч.)

 

ІІ варіант

 

1. Дію або стан предмета як процес без вказівки на особу, рід, число, час, спосіб називає

а) дієприкметник;

б) дієприслівник;

в) неозначена форма дієслова.

Записати будь-яке дієслово, поставивши  його  в початковій формі (наприклад: жити, вибирати) або скласти (пригадати) та записати речення із дієсловом у неозначеній формі (наприклад: ...В Буковині мило жити, мило й умирати. (С.Воробкевич.) Ми не маємо права не засіяти жита, не змолоти зерна, не випекти хліб насущний і не поділитись окрайцем. (Р.Лубківський.) Життя прожити -  не дощову годину перестояти. Треба знати, що й де сказати (Нар.творч.).

2. Існують такі способи дієслова:

а) доконаний і недоконаний;

б) дійсний, умовний, наказовий;

в) минулий, теперішній, майбутній.

Скласти та записати речення, визначити спосіб вжитих у ньому дієслів (Розбудуймо (наказ.сп.) соборну державу, нам  даровану Богом по праву! (А.Бортняк.) Ми такого Президента хотіли би (умовн.сп.) мати (неозн.ф.), щоб пером не описати (неозн.ф.), словом не сказати (неозн.ф.)! (М.Савчук.) Читаю (дійсн.сп.) світ й ніяк не начитаюсь (дійсн.сп.). (М.Лукаш.) Чесним словом лікуйся (наказ.сп.), живи (наказ.сп.) Україною! (В.Кочевський.)

3. Безособове дієслово означає

а) дію без відношення до будь-якої особи;

б) дію, можливу за певної умови або бажану;

в) дію, яка  відбуватиметься після розповіді про неї.

Скласти (пригадати) і записати речення з безособовим дієсловом (наприклад:  Гостро пахло дубовим молодняком. (М.Хвильовий.) Радісним почуванням охопило душу. (Панас Мирний.) Зірочка зоріє… Із садочка красно пахощами віє. (М.Старицький.) Учора трохи було повернуло на відлигу. (А.Дрофань.)

Розвидняється. Світять каштани пелюстками, що схожі на сніг… (Є.Гуцало.)

4. Форма будеш знати  - це

а)  проста форма недоконаного виду дієслова майбутнього часу;

б) складена  форма недоконаного виду дієслова  майбутнього часу;

в) проста  форма доконаного виду дієслова  майбутнього часу.

Будь-яке дієслово недоконаного виду поставити в усіх можливих формах майбутнього часу (наприклад:  знати – знатиму,  буду знати) або скласти (пригадати) і записати речення, що вміщує складену форму  недоконаного виду дієслова майбутнього часу (наприклад: Буду я навчатись мови золотої... (А.Малишко.) Смійся впору, а то плакати будеш  (Нар.творч.)

5. Букви е (є) пишуться в особових закінченнях діслів:

а) любиш, приходиш, колотиш;

б) колеш, повертаєшся, продовжуєш;

в) сидиш, приносиш, веселишся.

Дієслово гортаєш (клеїш, борешся, змагаєшся) записати фонетичною транскрипцією (наприклад:  [гортайе ш],  [боре с':а]).

6. Разом з не пишуться такі дієслова:

а) недобачати, недочувати, недосипати;

б) не наполягати, не судити, не намагатися;

в) не доганяти, не домагатися, не доручати.

Скласти (пригадати) і записати речення, що містить дієслово з префіксом недо-  (наприклад: Краще переїсти, ніж недоспать. Розказував німий, що недобачив сліпий і  недочув  глухий. (Нар.творч.)

Категорія: українська мова | Додав:
Переглядів: 3424 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 2.0/1
Всього коментарів: 0
avatar